Сімейства шрифтів

• Serif — шрифти із зарубками на закінченнях літер.

• Sans-serif — шрифти без зарубок.

• Cursive — шрифти курсивного зображення (рукописні шрифти).

• Fantasy — декоративні шрифти.

• Monospace — моноширинний шрифт (з буквами однакової ширини).

З арубки або серіфи (від французького serif) - це горизонтальні елементи закінчення основних, іноді сполучених, штрихів, які можуть мати різні форми: прямокутну, зігнуту, заокруглену, односторонню тощо. Зарубки полегшують читання, ніби сполучаючи літери між собою, і одночасно розділяють окремі букви, щоб вони не зливалися між собою.

Шрифти із зарубками також називають антиквеними, тобто античними, стародавніми, оскільки вперше подібні елементи в літерах застосували ще стародавні римляни в шрифтах монументальних написів.

Шрифти із зарубками виглядають традиційно, типово, доброзичливо та знайомо і сприяють легшому сприйняттю великих об'ємів тексту. Яскравим прикладом серіфних є шрифти типу Times, Bodoni, Garamond.

Шрифти без зарубок (sans-serif)

Це так звані рубані шрифти або гротески (нім. Grotesk, анг. і фр. Grotesque, амер. Gothic). В перекладі з французької sans serif – «без зарубок».

В шрифтах без зарубок відсутні завершальні елементи на кінцях штрихів.

Для одних користувачів шрифти без зарубок виглядають сучасно і стильно. Для інших, вони є штучними, позбавленими життя і не мають витонченості.

Перші шрифти цього типу було розроблено на початку XX століття, їх розробники керувалися ідеями утилітаризму, які проповідували відмову від прикрас, що не мають реальної користі. Коли шрифти без зарубок тільки з'явилися, вони викликали негативну реакцію багатьох людей, їх вважали безглуздими. На тепер, ці шрифти є широко вживаними для електронних документів, що переглядаються на екрані монітору.

В операційних системах рубані шрифти користуються більшою популярністю, ніж шрифти із зарубками, тому перелік універсальних шрифтів без зарубок, що доступні на платформах Windows, Linux і MACOS є більш широким. Це Arial, Impact, Helvetica, Lucida, Tahoma, Trebuchet, Verdana.

Шрифти курсивного зображення (cursive)

Це каліграфічні шрифти, що подібні до рукописних, але до них не відносяться готичні і староруські, які виділено в окремі групи. Рукописні шрифти поділяють залежно від імітації інструменту, яким ніби написано текст: широке перо, вузьке перо, пензлик, олівець, фломастер, кулькова ручка тощо.

Крім того, рукописні шрифти можуть бути зв'язаними (кожна літера з'єднується з сусідніми) і незв'язаними (де кожна літера візуально є окремою). Можливі також проміжні напівзв'язані форми, де з'єднуються певні частини літер або літери з'єднуються лише з одного боку.

Рукописні шрифти застосовують, зазвичай, не для інформативного тексту, а скоріше для привабливості заголовків.

Декоративні шрифти (fantasy)

Цю категорію складають численні шрифти, які не вкладаються в звичайні групи. Вони призначені для надання привабливого вигляду тексту і можуть імітувати визначений історичний стиль або декоративну обробку форми, наприклад: Модерн, Ар Деко, Оп-арт, контурні, зворотні, тривимірні, фактурні, орнаментальні, трафаретні, машинописні, екранні, з рваним контуром і тощо.

Декоративні шрифти найчастіше використовують для підсилення новизни, яскравості, індивідуальності сторінки. Їх не варто використовувати як шрифт для основного тексту, оскільки вони є нелегкими для читання, до того ж пропадає ефект незвичності шрифту. Самим кращим застосуванням буде оформлення заголовків, слоганів чи інших декоративних елементів тексту. Часто у контексті декоративних шрифтів вживають термін «акцидентності шрифту»

Акциденція – це сутності та форми, метою яких є не так інформативність, як привабливість.

До декоративних шрифтів можна віднести:

Готичні шрифти застосовуються в основному як акцидентні. Вони імітують середньовічні рукописні почерки широким пером, які були поширені в XIII-XVI століттях головним чином в північній Європі. Існує кілька основних форм готичних почерків. Їх букви характеризуються, як правило, вузькими пропорціями, сильним контрастом, зламами штрихів, великою насиченістю і високою декоративністю.

Старослов'янські шрифти застосовуються в основному як акцидентні. Вони імітують середньовічні кириличні почерки широким пером, які були поширені в X-XVIII століттях головним чином в східній і південній Європі. Існує чотири основні види кириличних почерків: статут, напівстатут, скоропись, в’язь а також їх перехідні форми.

Неалфавітні і символьні шрифти. Це збірки спеціальних знаків (математичні, лінгвістичні, фонетичні, хімічні, астрономічні, електротехнічні, архітектурні картографічні, нотні, шахові клавіатурні тощо), лінійки, бордюри, орнаменти, віньєтки та інші прикраси. Також сюди відносяться комплекти політипажів з різних тем і піктограми (дорожні, спортивні, туристичні).

Альтернативні шрифти. Це шрифти, які створені у власному неповторному стилі. В основному - це новий вигляд шрифтових форм, що не містять в своїй основі інших шрифтів.

Гарнітура шрифту

Гарнітура шрифту (Type family) – це сукупність шрифтів, що об'єднані загальними стильовими ознаками, відмінними від інших шрифтів. Тобто, це сукупність зображень, що об'єднані загальним характером графічної побудови знаків і рішенням їх елементів.

Комплект шрифтів, що мають схожий малюнок, але різняться за накресленням (звичайний, курсивний, жирний), називається гарнітурою. Наприклад, шрифти «Arial», «Arial Bold», «Arial Italic» складають одну гарнітуру «Arial».

Деякі гарнітури мають в своєму розпорядженні більшу кількість зображень, ніж інші. Завдяки цьому можна побудувати весь документ на одній гарнітурі, використовуючи там, де потрібно різні варіанти зображень.

Прикладом може служити шрифт Franklin, (Franklin, Franklin) який налічує близько 33 зображень.

2.3. Колір у ВЕБ

Будь-яке графічне зображення можна представити як композицію різнобарвних ділянок, тому, однією з основних відомостей про картинку є інформація про колір.

Колір — це властивість видимих предметів, яка безпосередньо сприймається оком. Художники, поліграфісти та комп'ютерні дизайнери знають про важливість ретельного опису кольорів при виведенні зображення на монітор чи принтер, а також при скануванні картинок чи перенесенні зображень з одного носія на іншій, або з одного пристрою виведення на інший.

Для розуміння утворення комп’ютерних колірних зображень варто розглянути наступні поняття:

• Роздільність.

• Глибина кольору.

• Колірна модель.