Операційні мережні системи.

Мережні операційні системи призначені для організації обслуговування користувачів локальних обчислювальних мереж. Сучасні мережні операційні системи - це багатофункціональні системи, що здатні одночасно підтримувати роботу сервера і широкого набору мережних служб. Для локальних мереж, що базуються на платформі Intel найчастіше використовуються такі операційні системи: як Novell NetWare і Microsoft Windows NT. Якщо в мережі встановлений хоча б один виділений сервер, тоді рекомендується використання операційної системи Microsoft Windows NT. Вона вважається універсальнішою, тобто добре масштабується і не складна в адмініструванні для невеликих мереж. Її недоліком можна вважати високі вимоги до обчислювальних ресурсів (серверу та робочих станцій). Операційні системи Novell NetWare традиційно сильні в галузях підтримки мережних служб, хоча різностороння підтримка прикладних програмних засобів була їх слабкою стороною.

В мережах з невеликою кількістю місць можна застосувати рівнорангову мережну операційну систему з розподіленням функцій мережного управління між вузлами. Однією з найвідоміших операційних мереж даного виду є PC LAN Programm фірми IBM, яка з’явилась на ринку для мереж РС NetWork магістральної топології у 1985 році. З невеликими змінами вона ж використовується для мереж Token Ring. В мережі використовується файлова система MS DOS. Через це мережні програми працюють як прикладні програми MS DOS.

Іншою мережною операційною системою, яка підтримує стандарти IBM та використовує MS DOS , як один із складових компонентів, є операційна система 3+Shape фірми 3Com.

Враховуючи, що мережі з невеликою кількістю робочих місць достатньо поширені, компанія Novell розробила для них мережну операційну систему NetWare Lite, в якій кожен вузол може бути, як клієнтом, так і сервером. В зв’язку з необхідністю забезпечувати одночасну обробку запитів великої кількості клієнтів і надійний захист даних від несанкціонованого доступу, сервер повинен працювати під управлінням спеціалізованої операційної системи, призначеної для виконання таких задач. В нашій країні отримали розповсюдження операційні системи NetWare Lite фірми Novell для мережі, призначені для підтримки систем малого бізнесу (невеликі офіси, лікарні, брокерські контори, ощадні банки і т.п.). Це децентралізовані мережні системи з рівними правами всіх мережних станцій. В мережу з’єднуються від 2 до 25 користувачів не на серверній основі. Кожна робоча станція може бути одночасно сервером для одної або декількох робочих станцій. Перевагою реалізації такої системи є те, що мережа може мати стільки серверів, скільки потрібно, при чому кількість користувачів (клієнтів) і серверів може змінюватися з дня в день у відповідності з потребами робочої групи.

Як робочі станції в NetWare Lite можуть бути використані будь-які комп’ютери, сумісні з IBM PC XT/AT. Система орієнтована на DOS, Windows, OS/2, Macintosh, UNIX і є дуже проста в інсталяції і експлуатації, дає можливість використовувати такі загальні ресурси, як програми, файли і принтери. В той же час ця мережна операційна система має достатньо розвинену систему захисту з допомогою паролів і пріоритетів користувачів. NetWare Lite підтримує протоколи IPX/SPX, а також, NetBIOS, тому легко поєднується з іншими системами NetWare.

В локальній обчислювальній мережі з розвиненою архітектурою функції управління виконує мережна операційна система, встановлена на потужнішому, ніж робочі станції, комп’ютері - файловому сервері. Серверні мережі можна розділити на мережі середнього класу (до 100 робочих станцій) і потужні (корпоративні) локальні мережі, які об’єднують до 250 робочих станцій і більше. Основним розробником мережних програмних продуктів для серверних локальних обчислювальних мереж є фірма Novell. Сімейство основних мережних операційних систем цієї фірми містить продукти NetWare декількох версій.

Операційна система NetWare може функціонувати на мережах типу Ethernet, Etherlinc, IBM TokenRing, ArcNet.

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПК. Системне та прикладне програмне забезпечення.  Програмне забезпечення (ПЗ)- сукупність програм, мов програмування, спеціальних процедур, правил і документації, необхідних для використання програмних продуктів.  Усі програми, з якими працюють на сучасних комп’ютерах, можна розділити на 3 категорії: 

Програмне забезпечення

     

Системні програми

Інструментальні системи

Прикладні програми

·      СИСТЕМНІ ПРОГРАМИ- ті, що використовуються для забезпечення працездатності комп’ютера, експлуатації інших програмних продуктів – прикладних та інструментальних, надання користувачеві ПЕОМ деяких додаткових послуг під час роботи з ПЕОМ. Вони є необхідним додатком до технічних засобів ПЕОМ;  ·        ПРИКЛАДНІ ПРОГРАМИ- програми, необхідні користувачеві для його професійної діяльності. Одну частину прикладного програмного забезпечення складають так звані ППП- фахові пакети прикладних програм, іншу – прикладні програми загального призначення, наприклад, текстові та графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних.  ·        ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ СИСТЕМИ – системи програмування, що забезпечують створення нових програм для ПЕОМ.  СИСТЕМНІ ПРОГРАМИ. Невід’ємною частиною системного програмного забезпечення (СПЗ) є операційні системи(ОС), які служать для організації виконання програм і взаємодії користувача з комп’ютером.  Операційна система – комплекс програм, який забезпечує управління ресурсами обчислювальної системи й процесами, що використовують ці ресурси при виконанні обчислень.  Природно, що від типу ПЕОМ і її можливостей залежить тип операційної системи. ІВМ РС – сумісні персональні комп’ютери звичайно функціонують під управлінням операційних систем, створених фірмою MICROSOFT (MS-DOS, WINDOWS 95, 98, ME, 2000, NT, XP) або OC UNIX.  Порівняльні характеристики різних операційних систем будуть розглянуті пізніше.  Нині ПЕОМ під управлінням відповідних операційних систем підтримують широкий спектр режимів роботи, а саме:  ·                    Однопрограмний;  ·                    Багатопрограмний одного користувача;  ·                    Багатопрограмний багатьох користувачів;  ·                    Система віртуальних машин.  Драйвери. Є важливим класом системних програм: розширюють можливості операційних систем з керування різними пристроями введення/ виведення ПЕОМ- клавіатурою, маніпулятором „миша”, жорстким диском, оперативною пам’яттю. З допомогою драйверів можливе підключення до комп’ютера нових пристроїв або нестандартне використання різноманітних пристроїв.  ФАЙЛОВІ МЕНЕДЖЕРИ. Інша назва цього різновиду системних програм – програмні оболонки. Вони забезпечують більш зручний та наочний спосіб спілкування користувача з комп’ютером. Найпоширеніші файлові менеджери – NORTON COMMANDER,XTREE PRO GOLD.PC SHELL,WINDOWS NAVIGATOR,WINDOWS COMMANDER та інші. Перші 3 програми працювали під керуванням операційної системи MS-DOS.  ДОПОМІЖНІ ПРОГРАМИ,АБО УТИЛІТИ .Це системні програми допоміжного призначення. Серед них можна виділити:  ·                              Архіватори, які шляхом застосування спеціальних методів „ спакування” інформації дозволяють стискати інформацію на дисках, створюючи копії файлів меншого розміру, а також об’єднувати копії декількох файлів в один архівний файл. Найпоширеніший архіватор- WINZIP,WINRAR.  ·                              Програми створення резервних копій, які дозволяють швидко копіювати інформацію з жорсткого диску комп’ютера на дискети. Найвідоміша з них програма - Norton backup;  ·                              Антивірусні програми, призначені для попередження зараження комп’ютерів та ліквідації його наслідків. Найпоширеніші з них – Norton antivirus, doctor web, kaspersky antivirus;  ·                              Програми керування пам’яттю:  ·                              Програми динамічного стиснення дисків;  ·                              Програми для оптимізації дисків;  ·                              Програми діагностики комп’ютера;  ·                              Програми керування локальною мережею.  Прикладні програми.  Табличні процесори. Забезпечують зручну роботу з великими масивами чисел та іншої інформації, наданої у вигляді таблиць. При роботі з табличними процесорами на екран виводиться прямокутна таблиця, у комірках якої можуть знаходитись числа, пояснювальні тексти та формули для розрахунків певних значень. Усі табличні процесори дозволяють перераховувати значення елементів таблиць за певними формулами, будувати за даними таблиць різноманітні графіки. Табличний процесор ms excel зі складу пакета Microsoft office має великі можливості для опрацювання діаграм і графіків та може використовувати таблиці, створені в інших табличних процесорах – lotus 1-2-3,Quattro pro.  Текстові процесори. Це потужні програми для роботи з текстом. Текстовий процесор MS WORD зі складу пакету MICROSOFT OFFICCE, чи не найпоширеніша у світі прикладна програма, можливості якої можуть бути порівняні з можливостями настільної видавничої системи  Системи управління базами даних. Такі програми дозволяють керувати великими інформаційними масивами – базами даних. Ms access зі складу пакета Microsoft office – зручний та потужний засіб управління базами даних, який має всі можливості реляційних баз даних і дозволяє створювати досить складні програмні застосування, з якими буде зручно працювати користувачеві.  Графічні редактори. Прикладні програми, що дозволяють створювати та редагувати малюнки на екрані комп’ютера. Звичайно користувачу надається можливості малювання прямих і кривих ліній, різноманітних геометричних фігур, створення написів різними шрифтом. Більшість графічних редакторів дозволяють обробляти зображення, отримані з допомогою сканерів.  Системи автоматизованого проектування (САПР). Програми, що дозволяють здійснювати креслення та конструювання різноманітних механізмів з допомогою комп’ютера. Найпоширеніші САПР- AutoCAD, ArchiCad.