Компоненти жувальної системи та їх функціональна взаємодія

Рухи нижньої щелепи відбуваються в результаті складної взаємодії жувальних м'язів, скронево-нижньощелепних суглобів і зубів, координованого і контрольованого центральною нервовою системою. Рефлекторні і довільні рухи нижньої щелепи регулюються нервово-м'язовим апаратом. Скронево-нижньощелепний суглоб забезпечує дистальне фіксоване положення нижньої щелепи по відношенню до верхньої і створює направляючі площини для її руху вперед, в сторони і вниз в межах меж її руху.

Стабільна вертикальна і дистальна взаємодія нижньої щелепи з верхньою забезпечується міжбугровим контактом зубів-антагоністів. Зуби також утворюють направляючі площини для

рухів нижньої щелепи вперед і убік в межах контактів між зубами.

Колі ці дві функції суглобів і зубів знаходяться в стані гармонії, відбувається оптимальне функціонування нервово-м'язового апарату. При нормальній функції жувальної системи жувальні м'язи працюють погоджено і злагоджено. Це дозволяє нижній щелепі виконувати довільні і рефлекторні рухи в межах між її руху. У цих межах здійснюються такі функції, як жування, ковтання, вимовлення звуків і жування.

Найчастіше причиною порушення функціональної рівноваги цієї системи є зуби або нервово-м'язовий апарат. Правильний міжбугровий контакт між зубами при стабільному вертикальному і горизонтальному положенні верхньої і нижньої щелеп є необхідною умовою для функціональної гармонії. Порушення такого контакту може запобігати або обмежувати зімкнення нижньої щелепи з верхньою в стійкому дистальному положенні. Крім того, воно може заважати плавному руху нижньої щелепи вперед і в сторони в межах контакту між зубами. Такий стан називають "дисгармонією оклюзії", в результаті якої може змінюватися і порушуватися функціональна узгодженість нервово-м'язового апарату. Другою причиною функціонального порушення може бути пошкодження самого нервово-м'язового апарату в результаті психологічної реакції на стрес, яке призводить до перенапруження м'язів, зміни характеру рефлекторних рухів або розвитку деструктивних нефункціональних звичок. Ці чинники у поєднанні з порушеннями гармонії оклюзії можуть призводити до виникнення неприємних симптомів, а також негативно впливати на зуби і тканини періодонта. В більшості випадків жувальна система функціонує злагоджено навіть за наявності досить вираженого емоційного стресу і деяких порушень оклюзії. Вона має здатність адаптуватися до такого роду потенційно шкідливим діям. Проте при перевищенні цієї адаптаційної здатності можуть виникнути порушення функції нервово-м'язового апарату. Існує багато чинників, які можуть схилити чашу вагів від стану адаптації з функціональною компенсацією в сторону порушення функції. До їх числа відносяться місцеві чинники, такі, як порушення оклюзії із-за втрати або зміщення зубів, неправильно поставленої пломби або неякісного зубного протеза. До чинників центрального генезу відносяться реакції на сильну емоційну або фізичну напругу, а також зниження фізичної і психологічної опірності організму.