4. Міжнародні стандарти щодо ролі прокурора поза сферою кримінальної юстиції

Рекомендація Rec (2012)11 Комітету міністрів державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (Прийнята Комітетом Міністрів 19 вересня 2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів)

Таким чином будучи переконаними в необхідності встановити загальні принципи для держав-учасників щодо ролі публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції,Рекомендує, при наявності служби публічного обвинувачення повноважень поза системою кримінальної юстиції, держави-учасники повинні вжити всіх необхідних і відповідних заходів для забезпечення того, щоб ця роль виконувалась з особливою увагою до захисту прав людини та основоположних свобод і в повній відповідності з принципом верховенства права, зокрема, щодо права на справедливий судовий розгляд, і, з цією метою, держави-учасники повинні повною мірою враховувати принципи, викладені у додатку.

Додаток до Рекомендації Rec(2012)11

А. Об'єм

1. Ця рекомендація і принципи, викладені в цьому додатку застосовуються у всіх випадках, коли національна правова система встановлює повноваження публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції.

B. Місія публічних обвинувачів

2. Де національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки і повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини та основоположні свободи, і забезпечувати верховенство права.

С. Загальні принципи

3. Обов'язки та повноваження публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції повинні у всіх випадках встановлюватися законом і чітко визначатися задля уникнення багатозначності.

4. Як і в сфері кримінального права, публічні обвинувачі повинні здійснювати свої обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції в повній відповідності з принципами законності, об'єктивності, справедливості та безсторонності.

5. Рекомендація Rec(2000)19 Комітету міністрів державам-учасникам «Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції» повинна застосовуватися, mutatis mutandis, до обвинувачів з певними обов'язками і повноваженнями поза системою кримінальної юстиції, до тих меж, поки вона стосується:

- гарантій для них задля виконання своїх функції;

- їх відносин з органами виконавчої, законодавчої та судової влади, а також - їх зобов’язань та обов’язків щодо індивідів.

6. Служби публічного обвинувачення повинні сприйняти такий підхід до своєї роботи, що характеризується прозорістю і відкритістю, в той же час повністю поважаючи їх обов’язок щодо конфіденційності.

7. Поведінка публічних обвинувачів повинна регулюватися відповідними кодексами етики.

8. Служби публічного обвинувачення повинні мати у своєму розпорядженні необхідні фінансові та людські ресурси і вигоди для належної підготовки для того, щоб належним чином виконувати свої обов'язки поза системою кримінальної юстиції.

9. З метою гармонізації політики і практики у межах всієї національної юрисдикції, служби публічного обвинувачення можуть розглянути інструктивні керівні принципи та інформацію щодо найкращих практик поза системою кримінальної юстиції.

D. Принципи, які застосовуються до окремих обов'язків та повноважень обвинувачів поза системою кримінальної юстиції

Щодо доступу громадськості до правосуддя та засобів правового захисту

10. Повноваження публічного обвинувача поза системою кримінальної юстиції не повинні бути такими, що обмежують право будь-якої фізичної або юридичної особи ініціювати провадження або виступати як відповідач і захищати свої інтереси перед незалежним і безстороннім судом, навіть у тих випадках, коли публічний обвинувач є або має намір бути стороною.

11. Де публічний обвинувач має право прийняти рішення, яке зачіпає права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, обсяг таких повноважень повинен бути суворо обмеженим, визначеним законом і ці повноваження не повинні завдавати шкоди правам сторін на звернення з питань факту і права до незалежного і безстороннього суду. Публічний обвинувач повинен діяти незалежно від будь-якої іншої влади і його рішення повинні бути обґрунтовані і доведені до відома зацікавлених осіб.

Щодо судових проваджень, де публічний обвинувач є головною стороною

12. Повноваження публічного обвинувача ініціювати провадження в суді або виступати як відповідач не повинні ставити під загрозу принцип рівності процесуальних можливостей між сторонами.

13. Публічний обвинувач не повинен утримувати докази, які стосуються предмета спору.

14. Повноваження щодо здійснення досудових запитів повинні бути передбачені законом. Реалізація такого права повинна бути пропорційною і не має надавати необґрунтовану перевагу публічному обвинувачеві.

15. У випадках, коли інтереси особи представляє публічний обвинувач, особа повинна мати право бути стороною у провадженні. Це не повинно перешкодити публічному обвинувачеві залишатися стороною провадження, коли справа стосується загального або публічного інтересу.

16. Права публічного обвинувача на оскарження судового рішення або його перегляд іншим чином вищестоящим судом не повинно жодним чином різнитися від доступних для інших сторін провадження, а також це стосується строків на подання апеляції.

Щодо судових проваджень, де публічний обвинувач вступає або приєднується як Сторона

17. Сторони провадження повинні бути повідомлені або публічним обвинувачем, або судом щодо рішення публічного обвинувача втрутитися або приєднатися до провадження.

18. Де публічний обвинувач представляє письмовий висновок суду, усі сторони повинні мати достатньо часу на ознайомлення із таким висновком. В іншому випадку, слухання може бути відкладено.

19. Сторони провадження повинні мати можливість висловити свої зауваження на висновок публічного обвинувача і представити контраргументи.

20. Публічний обвинувач не повинен ні брати участь в роботі суду, ні створювати враження, що він цим займається.

21. Принципи, викладені у пункті 16, застосовуються в рамках цього підпараграфу.

Щодо принципів юридичної визначеності і res judicata

22. Для того, щоб дотримуватися принципів юридичної визначеності та res judicata, підстави, за якими публічний обвинувач може вимагати перегляду остаточного рішення суду, повинні бути обмежені винятковими випадками і переглядом в розумні строки. Крім випадків, коли розгляд не належить до прав та обов'язків сторін, як це передбачено в переглянутому рішенні, сторони первісного провадження повинні бути повідомлені про перегляд і, якщо вони того бажають, враховуючи можливість, приєднатися до провадження.

E. Роль публічних обвинувачів як наглядового органу

23. Де публічні обвинувачі мають наглядові повноваження щодо національних, регіональних та місцевих органів влади, а також щодо інших юридичних осіб, з метою забезпечення їх належного функціонування відповідно до закону, вони повинні здійснювати свої повноваження незалежно, прозоро і в повній відповідності з принципом верховенства права.

24. Щодо приватних юридичних осіб, публічний обвинувач повинен мати змогу лише здійснювати свої наглядові функції в тих випадках, коли є розумні й об'єктивні підстави вважати, що приватні установи щодо яких розглядається справа порушили свої юридичнізобов’язання, у тому числі, передбачені міжнародними договорами щодо прав людини.

25. Органи влади або інші юридичні особи, права яких зачіпаються будь-якими діями публічного обвинувача відповідно до пунктів 23 і 24 повинні мати право робити подання і оскаржувати такі дії в суді.

F. Національне та міжнародне співробітництво

26. При виконанні своєї місії, служби публічного обвинувачення повинні встановити і, при необхідності, розвивати співпрацю і контакти з омбудсменами або схожими інституціями, іншими національними, регіональними і місцевими органами влади, а також з представниками громадянського суспільства, включаючи неурядові організації.

27. Повинна бути підтримка міжнародного співробітництва між службами публічного обвинувачення з подібними обов’язками поза системою кримінальної юстиції і взаємна практична допомога як всередині, так і за рамками відповідних міжнародних договорів.

Рекомендація ПАРЄ1604 (2003) 11 «Про роль служби публічних обвинувачів в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» від27 травня2003 року (витяг).

Щодо функцій, які не відносяться до сфери карного права, важливо забезпечити, щоб:

a. будь-які повноваження обвинувачів щодо загального захисту прав людини не приводили до будь-яких конфліктів інтересів і не відштовхували осіб, які домагаються захисту своїх прав з боку держави;

b. ефективний розподіл влади між різними гілками державної влади дотримувався у випадках надання обвинувачам додаткових функцій при повній незалежності служби публічного обвинувачення від втручання на рівні індивідуальних справ з боку будь-якої гілки державної влади; і

c. повноваження і функції обвинувачів обмежувалися сферою обвинувачення у справах про кримінальні правопорушення, і вирішення загальних завдань із захисту інтересів держави через систему кримінальної юстиції, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розташовані та ефективні органи;