4.У складі торгових бар'єрів виділяються бар'єри об'єктивного і суб'єктивного характеру.

До числа об’єктивних відносять вхідні бар'єри структурного характеру, висота яких залежить від загальної економічної ситуації в країні, на конкретному товарному ринку при обліку досягнутого організаційно-технологічного рівня виробництва. До числа цих бар'єрів можна віднести:

1) Обмежений попит, пов'язаний з невисокою місткістю ринку, насиченістю його товарами при низькій платоспроможності споживачів. На регулювання цього бар'єра спрямована державна політика по стимулюванню попиту, створенню умов для вільного переміщення товарів, стабілізації цін. Стратегія окремих фірм полягає в проведенні політики стимулювання попиту, диверсифікованості виробництва, агресивній збутовій політиці.

2) Бар'єри пов'язані з розмірами первісних інвестицій, що приводить до різної привабливості ринків для потенційних інвесторів. На регулювання цього бар'єра спрямовані державні заходи для стимулювання інвестицій і обмеженню інфляції, розвиток тендерів і лізингу.

3) Розходження в рівнях питомих витрат. Бар'єри цього виду виникають у разі, коли витрати у вхідних на ринок фірм вище присутніх там виробників.

4) Економічні й організаційні обмеження. Вирішальне значення тут має інвестиційна, кредитна, податкова, цінова політика уряду, а також загальноекономічні показники (норма прибутку, строки окупності, цінова динаміка). Певне значення має організованість і відкритість ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій.

5) Ступінь розвитку ринкової інфраструктури. Нерозвиненість інфраструктури у вигляді необхідних засобів комунікації і підприємств ділових послуг ускладнює вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

До числа бар'єрів суб'єктивного характеру належить стиль поведінки суб'єктів, що хазяйнують. Це ступінь виконання ними законів, норм і правил поведінки. До цієї групи бар'єрів можна віднести наступні:

1) Стратегія виробників, що діють на ринку, що виражається в їх ціновій і збутовій політиці, у розпорядженні належної їм інтелектуальної власності у вигляді патентів, ліцензій, товарних знаків. Їхня економічна сила дозволяє їм вести тверду цінову конкуренцію і першими займати вільні ринкові ніші.

2) Вертикальна(горизонтальна) інтеграція діючих на ринку виробників дозволяє їм використовувати переваги внутрішньокорпоративних зв'язків, доступ до різних видів ресурсів і налагоджених збутових мереж.

3) Адміністративні бар'єри складаються в ускладненні порядку ліцензування, квотування, реєстрації підприємств, застосуванні мір неправового, часто криміногенного характеру.

Вплив цих бар'єрів робить негативні наслідки для економіки країни у вигляді:

· утрати конкурентоспроможності;

· скорочення робочих місць внаслідок відтоку капіталу;

· відтоку висококваліфікованих кадрів;

· утрати ринкової інформації;

· політичні та інші ризики.

Вигоди, що приносить вихід на закордонні ринки, складаються з:

· одержання більшого прибутку;

· зростання об'єму знань;

· стимулюванні персоналу;

· підвищення конкурентоспроможності;

· скорочення витрат виробництва.

Відповіді

1. Під дією яких чинників знаходиться фірма на міжнародних ринках?

На маркетингову діяльність підприємства впливають найрізноманітніші фактори, які класифікуються на контрольовані (внутрішні) і неконтрольовані (зовнішні).

До контрольованих належать ті, до яких безпосередньо причетне підприємство, це власне його організаційні структури, фінансові, виробничі, економічні служби, підрозділи матеріально-технічного постачання, збуту, реклами і т. ін.

До неконтрольованих (зовнішніх) факторів, які впливають на маркетингову діяльність підприємства, відносять сім факторів: політичні, соціальні, економічні, міжнародні, технологічні, ринкові, конкурентні.

1. Політична система, правове регулювання постійно впливають на діяльність підприємства. Регулювання діяльності підприємства потрібне для того, щоб стримувати прагнення підприємців нейтралізувати здорову конкуренцію, захистити споживачів. Зміни, які вносить держава в чинне законодавство, пов'язані, як правило, з рішеннями про:

- товари;

- конкурентні взаємини;

- канали розподілу;

- рекламу.

Об'єднання споживачів, екологічні комітети все активніше впливають на діяльність підприємств, вимагаючи закриття тих підприємств, діяльність яких зачіпає інтереси населення.

2. Соціально-культурне середовище. Суспільство представлене різними групами людей, що мають різні культурні, релігійні, традиційні характеристики. Звідси різне ставлення до діяльності підприємств, їх продукції та послуг.

8. Економічні фактори. Такі фактори, як темпи зростання чи спаду економіки, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, затрати на виробництво, повинні постійно оцінюватись та враховуватись підприємством у його діяльності.

4. Міжнародні фактори. Більшість великих та малих підприємств діють на міжнародному ринку. Певні загрози нормальній діяльності підприємств або, навпаки, нові можливості, можуть виникнути через зміну валютного курсу та політичних рішень у країнах, що виступають у ролі інвесторів, чи країн, які експортують сировину.

5. Технологічні фактори. Рівень науково-технічного прогресу створює можливості для виготовлення нової продукції, сучасних технологій, телекомунікацій, доведення продукту до споживача та післяпродажного обслуговування.

6. Ринкові фактори. До факторів ринкового зовнішнього середовища відносять демографічні умови, життєві цикли різних товарів та послуг, легкість проникнення на ринок, розподіл прибутків та рівень конкуренції в галузі.

7. Фактори конкуренції. Під конкуренцією розуміють умови, що домінують на ринку, де конкурують контрагенти (продавці між собою, продавці та покупці, покупці між собою), що прагнуть збільшити свій прибуток за рахунок один одного¹.

Аналіз зовнішніх факторів показує, що найбільші можливості цього підприємства забезпечуються технологічними факторами, а найбільша загроза - в конкуренції з боку організацій та інозем