3. Інформаційні процеси.

Інформаційні процеси – це процеси, що пов'язані з отриманням, зберіганням,

обробкою та передачею інформації, в ході яких змінюється зміст інформації або форма

її подання.

Для забезпечення інформаційного процесу необхідне джерело інформації, канал

зв'язку і споживач інформації. Джерело передає (надсилає) інформацію, а приймач її

отримує (сприймає). Інформація передається від джерела до приймача за допомогою

сигналу (коду). Зміна сигналу дозволяє отримати інформацію.

Рис. 1.1. Основні об’єкти інформаційного процесу

Отже, інформаційний процес – це сукупність відомостей, які сприймають з

навколишнього середовища (вхідна інформація), обробляються і/або зберігаються

всередині певної системи (внутрішня інформація) та видаються до навколишнього

середовища (вихідна інформація).

4. Дані та основні операції з ними

Цю вхідну та вихудну інформацію в інформатиці називають дані.

Дані є складовою частиною інформації. Вони являють собою зареєстровані

сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший

за допомогою методів обробки. Обробка даних містить в собі множину різних

операцій.

Основними операціями обробки даних є:

3

 збір даних – накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти

для прийняття рішення;

 формалізація даних – приведення даних, що надходять із різних джерел до

однакової форми;

 фільтрація даних – усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття

рішень;

 сортування даних – впорядкування даних за заданою ознакою з метою

зручності використання;

 архівація даних – збереження даних у зручній та легкодоступній формі. Це

потрібно для зменшення економічних витрат на зберігання;

 захист даних – комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та

модифікації даних;

 транспортування даних – прийом та передача даних між віддаленими

користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати

сервером, а споживача – клієнтом;

 перетворення даних – перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї

структури в іншу, або зміна типу носія.

5. Інформаційна система

Інформаційна система – взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу,

використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення

конкретного завдання.

Сучасне розуміння інформаційної системи передбачає використання комп'ютера

як основного технічного засобу обробки інформації. Комп'ютери, оснащені

спеціалізованими програмними засобами, є технічної базою та інструментом

інформаційної системи.

У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:

1. Зародження даних – формування первинних повідомлень, що фіксують

результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління,

параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

4

2. Накопичення і систематизація даних – організація такого їх розміщення, яке б

забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне

оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та

ін.

3. Обробка даних – процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних

формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні.

Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості

глибшої узагальненості і т.д.

4. Відображення даних – подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною.

Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих

твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних

ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Повідомлення, що формуються на першому етапі, можуть бути звичайним

паперовим документом, повідомленням у "машинному вигляді" або тим й іншим

одночасно. В сучасних інформаційних системах повідомлення масового характеру

здебільшого мають "машинний вигляд". Апаратура, що використовується при цьому,

має назву засоби реєстрації первинної інформації.

Потреби другого і третього етапів задовольняються в сучасних інформаційних

системах в основному засобами обчислювальної техніки. Засоби, що забезпечують

доступність інформації для людини, тобто засоби відображення даних, є

компонентами обчислювальної техніки.

Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з

користувачем. Типові програмні компоненти інформаційних систем включають:

 діалогову підсистему введення-виведення,

 підсистему, яка реалізує логіку діалогу,

 підсистему прикладної логіки обробки даних,

 підсистему логіки управління даними.

Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний

сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі.

Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в

системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках

5

та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової

інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає

структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління

даними.

Основною ланкою інформаційної системи є комп’ютер або ЕОМ (Електронна

Обчислювальна Машина).