2. Привід до початку війни.

У червні 1914 року центром світової уваги стало боснійське місто Сараєво. 28 червня 1914 р. член сербсько-хорватської націоналістичної групи Г.Принцип застрелив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда та його дружину. Це вбивство спричинило міжнародну кризу. Австро-Угорщина поклала відповідальність за трагедію на Сербію, 23 липня пред’явила їй ультиматум і стала готуватися до війни. У конфлікт між двома державами відразу були втягнуті інші країни, пов’язані з ними союзницькими договорами: Австро-Угорщину підтримувала Німеччина, а Сербія була тісно пов’язана з Росією. Росіяни розраховували на допомогу Франції та Англії. Із самого початку було очевидним, що у разі війни вона не обмежиться сербсько-австро-угорським фронтом. Проте впродовж трьох тижнів після Сараєва ніхто не усвідомлював, що насувається страшна війна.

У Берліні вважали , що навіть якщо Росія й виступить на боці Сербії, то неодмінно програє. Проте німці не могли бути певними, чи воюватиме Британія.

3. Початок війни між державами Антанти і німецьким блоком.

Хоч Англія була пов’язана з Росією та Францією, юридично вона не була зобов’язана воювати на їхньому боці. Англійський уряд намагався уникнути війни шляхом переговорів з Німеччиною.

Тим часом 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. У відповідь Росія оголосила спочатку часткову, а потім і загальну мобілізацію, проігнорувавши вимогу Німеччини скасувати мобілізацію як недружній щодо Берліна акт. Не одержавши відповіді, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. Цей день офіційно вважається датою початку Першої світової війни. 3 серпня війну було оголошено також Франції; того ж дня німецькі війська вторглися у нейтральну Бельгію. 4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів (Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Нова Зеландія) оголосила Британія.

Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру. У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембург, Японія, 1915 р.- Італія, 1916 р.- Румунія та Португалія, 1917 р.- Греція та США.

Початок війни спричинив небачений до того розмах націоналізму у воюючих країнах. Тих, хто виступав проти війни, як наприклад французький соціаліст Жан Жорес, націоналісти – фанатики просто вбивали.

4. Бойові дії в 1914 році. Розростання масштабів війни.

Головними театрами бойових дій були: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.

Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням (60 дивізій) у Бельгію та Люксембург в обхід фортифікаційних споруд на французько-німецькому кордоні («лінія Мажино»).

На розгром Франції за «планом Шліффена» відводилося не більше одного місяця. Після цього німецькі війська мали бути залізницями перекинуті на Схід і розгромити російську армію. Проте події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали. Насамперед, німецькі дивізії наразилися на «незапланований» опір Бельгії (особливо опиралися фортеці Любеж і Антверпен), а тим часом французи вступили в Ельзас та Лотарингію і рушили на Берлін. Ціною надзусиль французьку було зупинено й німецькі війська, захопивши Бельгію і Північну Францію, досягли річки Марни.

На початку вересня вони, подолавши опір 92 франко-англо – бельгійських дивізій, були вже у Шантільї, за 25км від Парижа. Та темпи наступу почали гаснути. Армія Антанти під орудою французького генерала Жоффра зненацька для німецького командування перейшли у контрнаступ і відкинули німців до р.Ени.

Під час битви на Марні (початок жовтня 1914р.) на фронті завдовжки 230 км 5 німецьких армій (900 тис.чол) зазнали поразки від 5 французьких армій і англійського експедиційного корпусу (1082 тис. чол.) й відступили. Фронт стабілізувався по лінії р.Іпр (північна Бельгія) – м. Верден (Франція) на полі битви залишилося близько 600 тис. вбитих і поранених з обох боків.

Тим часом на східному фронті, щоб відволікти сили Центральних держав від Парижа, в середині серпня дві російські армії (генералів П.Ранненкампфа і О.Самсонова) вторглися у Східну Пруссію. Через неузгодженість дій російського командування німецькі війська в боях під Танненбергом, розбили російські армії. У цій битві Росія втратила 20 тис. вбитими, 92 тис. полоненими і всю артилерію. Генерал О.Самсонов наклав на себе руки. В середині вересня росіяни залишили Східну Пруссію.

Майже одночасно з наступом у Східній Пруссії 8-а російська армія генерала Брусилова атакувала німецькі й австро-угорські війська в Галичині. Під час Галицької битви (серпень – вересень 1914 р.) російські війська зайняли Львів, але на територію Німеччини прорватися не зуміли.

Успішно для російського командування складалася ситуація на Балканах, де серби прикували до себе значні австрійські сили під Бєлградом. 1 листопада 1914 р. у війну вступає Туреччина на стороні Німеччини. Турки відкривають для німецького флоту Боспор, що дало змогу німецьким кораблям атакувати російські порти і флот на Чорному морі.

З літа 1914 р. настала «сидяча», або «окопна», війна – війська копали шанці й не вели масштабних бойових дій. У вологих шанцях набагато більше солдатів гинули від хвороб, ніж від куль противника.

Наприкінці 1914р. німецький флот зосередився в Балтійському морі й контролювався англійцями з морської бази Скапа Флоу. Моря стали вільними від надводних кораблів, а підводна війна німецьких підводних човнів ще не розпочалася…

В цілому воєнна компанія 1914р. завершилася на користь Антанти, адже німцям не вдалося досягти головної мети під час блискавичного наступу – завдати поразки Франції з подальшим перекиданням військ до Росії.