1. Архітектонічні особливості газетного видання.

2. Зображальні та декоративні елементи газети як прояв її індивідуальності.

3. Шрифтова політика газетного видання.

4. «Внутрішня архітектура» газети.

Список використаних джерел та рекомендованої літератури

1. Ворошилов В. В. Техника и технология СМИ / В. В. Ворошилов. – М. : Издательство Михайлова В. А., 2000. – 48 с.

2. Галкин С. И. Техника и технология СМИ. Художественное конструирование газеты и журнала. – М. : Аспект Пресс, 2008. – 215 с.

3. Гуревич С. М. Газета: вчера, сегодня, завтра / С. М. Гуревич. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 170 с.

4. Гуревич С. М. Номер газеты : учебное пособие / С. М. Гуревич. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 191 с.

5. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети : курс лекцій / В. Ф. Іванов. – К. : Знання, 2000. – 222 с.

6. Картер М. Сучасний дизайн газет / М. Картер. – К. : Національний інститут преси, 1998. – 18 с.

7. Оформление периодических изданий : учебное пособие / под ред. А. П. Киселева. – М. : Издательство Московского университета, 1988. – 160 с.

8. Ситников В. П. Техника и технология СМИ: Периодическая печать. – М. : Факультет журналистики МГУ, 2002. – 215 с.

9. Технологія газетно-журнального виробництва : навчальний посібник / С. Ф. Гавенко, З. М. Сельменська, Л. Й. Кулік, І. М. Назар. – Львів : Українська академія друкарства, 2009. – 304 с.

10. Тимошик М. С. Видавнича справа та редагування : навчальний посібник / М. С. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

11. Хамадеев А. В. Лекции по курсу «Техника и технология СМИ (печатные издания)». – Казанский госуниверситет. Факультет журналистики, 2005. – 100 с.

12. Шевченко В. Е. Архітектоніка сучасного українського газетного видання (системна організація та закономірності розподілу елементів) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / В. Е. Шевченко. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2002. – 19 с.

13. Шевченко В. Е. Композиція та архітектоніка друкованого видання / В. Е. Шевченко // Вісник Київського національного університету. Серія: журналістика. – К. : РВЦ “Київський універ-ситет”, 2000. – Вип. 8. – С. 70–75.

14. Шевченко В. Е. Оформлення сучасного газетного видання / В. Е. Шевченко. – К. : Інститут журналістики, 2003. – 344 с.

3.1. Архітектонічні особливості газетного видання

Дизайнера і верстальника газети можна порівняти з архітектором і будівельником, а основні елементи оформлення газети – з цеглинками, з яких зводиться будівля, тобто газетний номер. Дизайнери і верстальники вирішують комплекс проблем, пов’язаних з планом цього будівництва: з композицією номеру і смуг, з розміщенням матеріалів тощо. Композиція смуг залежить від композиції всього номеру газети, і, в свою чергу, визначається змістом опублікованих матеріалів та їх характером.

Як зазначає Шевченко В. Е. [31-35], архітектоніка поєднує змістовий, структурний і зображальний аспекти видання через систему рубрикації, змістові та конструктивні зв’язки, взаємовідносини текстового та зображального матеріалу, відображені у макеті видання.

Термін «архітектоніка» виник в епоху античного мистецтва, а у друковані видання прийшов з архітектури, де означає образну інтерпретацію конструкції.

Під архітектонікою розуміють домірність розташування частин, їх логічну підпорядкованість. У видавничій справі цей термін і досі застосовується рідко і здебільшого у значенні візуального відображення структури, для оцінювання або аналізу оформлення композиції видання в цілому.

Архітектоніка є системою знань про будову художнього твору як єдиного цілого, наукою про інтегральний взаємозв’язок його основних елементів. Композиція видання виникає на основі архітектоніки текстового матеріалу, тож архітектонічність визначає ступінь вірності і точності, з якою композиційна будова видання його відображає.

Архітектоніка подає текстовий матеріал просторово-графічними засобами через елементи оформлення (шрифти, зображення, декоративні елементи, заставки, складники заголовного комплексу тощо).

Архітектонічність видання залежить від:

– досконалості внутрішнього змісту;

– досконалості форми вираження;

– взаємозв’язку внутрішнього змісту і форми вираження;

– інформативності форми;

– естетичності художнього вираження змісту і форми вираження.

Архітектоніка видання базується на таких стадіях:

– формування мовної системи архітектоніки видання;

– визначення елементів та їх характеристик;

– встановлення ієрархічних рівнів видання як системи;

– виявлення властивостей елементів та їх взаємозв’язків.

Мова архітектоніки – це сукупність різноманітних засобів, прийомів і елементів виразності форми видання. Мова архітектоніки друкованого видання, як будь-яка знакова система, має свою лексику, граматику та фонетику. Використання лексики із дотриманням правил граматики дозволяє скласти модель конкретного видання, а фонетичні прийоми додають емоційного забарвлення.

Архітектонічний елемент – це не найпростіший елемент видання, а такий, що сам або у поєднанні з іншими застосовується лише в даному випадку і своїми параметрами впливає на формування «обличчя» видання, створення архітектонічного типу.

До основних архітектонічних засобів можна віднести декоративні та пробільні елементи (лінійки, підкладки, проміжки), світлотіні, кольори, що поєднуються за законами композиції (цілісність, типізація, постійність та універсальність) та гармонії (симетрія, ритм, пропорційність, співмірність).

Основними характеристиками архітектоніки видання є матеріально-просторова структура і зовнішнє оформлення. Тобто архітектоніка видання базується на двох головних параметрах – внутрішньому змісті і формі вираження.

Тож архітектоніка охоплює структуру і композицію, поєднує структурний та зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні зв’язки, визначає найважливіші риси газети (загальний вигляд, формат, пропорції тощо).

Формування архітектоніки газети для зручності користування виданням здійснюється на основі якостей, властивих елементам оформлення (поділ газети на рубрики, тематичні сторінки, виділення в окремий блок коротких інформаційних повідомлень, виділення початку або закінчення текстів, утворення складених зображальних матеріалів). Таким чином, традиційні елементи оформлення стають показниками складних зв’язків, які об’єднують усі компоненти видання.

Виділення груп елементів оформлення ґрунтується на їх поділі за ступенем складності на кілька рівнів. До нижчого рівня належать елементарні складові або найпростіше групування елементів одного або двох видів (літери, пробіли, лінійки тощо).

Поєднання цих найпростіших елементів утворює новий елемент, який належить до наступного за ступенем складності рівня (текстовий рядок, заголовки, зображення тощо). Текстовий рядок можна розглядати як сукупність текстового або заголовного шрифту і пробілів, обмеження матеріалу рамкою – як сполучення лінійок і пробілів. Більш високий рівень складності об’єднує елементи з кількома загальними, однаковими ознаками і характеристиками. Наприклад, текстовий та титульний шрифти разом утворюють такий узагальнений елемент, як шрифтовий; лінійки та прикраси у поєднанні можна віднести до декоративних елементів; сукупність текстових рядків, пробільних елементів та заголовків утворює такі елементи, як колонки, добірки, колонтитули тощо.

Складну форму об’єднання елементів оформлення, яка забезпечує цілісність, архітектонічність газетної сторінки та видання в цілому можна назвати комплексом. Прикладом об’єднання подібного рівня можна назвати заголовний комплекс, до складу якого входять різнохарактерні за призначенням елементи (титульний шрифт, лінійки, зображальні та пробільні елементи).