1.3.Написання та оформлення реферату (для магістрів)

Завершенням виконання дипломної магістерської роботи є написання реферату , який повинен достатньо ґрунтовно розкривати її зміст. Реферат складається із загальної характеристики дипломної магістерської роботи , тобто інформації щодо структури роботи ( кількості: розділів, додатків , ілюстрацій , таблиць , використаних джерел ; обсяг у сторінках), основного змісту по розділам, висновків та анотацій.Титульний аркуш реферату представлений у дод.Д.Обсяг реферату має бути до 3 сторінок.

Оформлення реферату аналогічно оформленню основного тексту дипломної магістерської роботи, за винятком розміру інтервалу. Текст реферату друкують через одиничний інтервал. Нумерація сторінок здійснюється окремо від нумерації сторінок дипломної магістерської роботи. Першою сторінкою реферату є його титульний аркуш, який не нумерується. Структурні частини реферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично до тексту. Реферат дипломної магістерської роботи не потрібно підшивати разом з дипломною роботою у тверду палітурку.

У складі реферату є анотація. Анотація призначена для короткого ознайомлення з роботою і повина відбивати у стислій, інформативній формі її основний зміст і результати.

Обсяг анотації повинен складати до 800 знаків. В анотації зазначається прізвище та ініціали студента, назва роботи, основний зміст та результати дослідження, ключові слова (їх кількість 5-7). Анотація має бути написана трьома мовами: українською, російською та однією з іноземних мов (найчастіше – англійською). В анотації , зазначається прізвище та ініціали студента, назва дипломної магістерської роботи , основний зміст та результати дослідження, ключові слова .

2.Основні вимоги до оформлення дипломної магістерської роботи

2.1.Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел

Після того, як зібрано і належним чином оброблено матеріал, необхідно приступити до написання дипломної магістерської роботи, мова повинна бути державною, стиль - науковим, чітким, без орфографічних і синтаксичних помилок. Пряме переписування у роботі матеріалів з літературних джерел є неприпустимим, крім цитат, які подаються в лапках відповідно до тексту оригіналу.

Набір тексту здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали розрахунку 29-30 рядків на сторінці на одному боці аркушів стандартного білого паперу формату А4 (210x297 мм), 14 шрифт з полями: верхнє та нижнє - не менше 20 мм, ліве - не менше 25 мм, праве - не менше 10 мм. Друк – на принтері, шрифт друку має бути чітким, щільність тексту – однаковою, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Першою сторінкою дипломної магістерської роботи є титульна сторінка (включається до загальної нумерації, але номер сторінки не ставиться). На титульній сторінці міститься: назва міністерства, якому підпорядковується вищий навчальний заклад; найменування вищого навчального закладу: назва факультету та кафедри по якій виконується робота; тема, об`єкт дослідження, прізвище автора, та інші відомості, що ідентифікують дипломну роботу (форма титульного аркуша наведена у додатку Г). Завершена робота підписується на титульній сторінці студентом-дипломником та його науковим керівником.

Після титульного аркуша розміщується сторінка змісту. В змісті наводиться перелік заголовків частин дипломної магістерської роботи та вказуються номери сторінок, з яких вони починаються.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкуються великими літерами симетрично до тексту сторінки по центру, без крапки в кінці. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу без крапки в кінці. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Заголовок розділу пишеться з нового рядка. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу двома цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка: наприклад, “1.2.” (другий підрозділ першого розділу). Після номера підрозділу ставиться крапка і в тому ж рядку пишеться заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу; номер пункту складається з порядкових номерів, розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку, наприклад “3.2.1.” (перший пункт другого підрозділу третього розділу). Після номера пункту ставиться крапка і в тому ж порядку пишеться заголовок пункту.

Подання текстового матеріалу здійснюється наступним чином: прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ять студентів, а не 5 студентів). Складні кількісні числівники пишуться теж словами, якщо ними починається абзац. Складні кількісні числівники, якими не починається абзац, пишуться цифрами. Прості і складні числівники із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (5л, 15кг), після скорочених назв “л”, “кг” крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри (5,1 5, 25 кг).

Кількісні числівники пишуться арабськими цифрами без відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками (на 5 сторінках, а не: на 5-ти сторінках). Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (п’ятий, п’ятнадцятий, двадцять п’ятий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (5-тонна вантажівка, 10-відсотковий прибуток).

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, пишуться з відмінковими закінченнями (5-го курсу, 12-го року, у 7-му рядку, 90-ті роки). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз (студенти 3 та 4-го курсу). Відмінкові закінчення не ставляться після порядкових числівників, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (у розділі 3, на рисунку 2).

Порядкові числівники записуються римськими цифрами для позначення століть (віків), кварталів, томів видань без відмінкових закінчень (XX століття, ІУ квартал).

Літературні абревіатури. Ці скорочення складаються з перших (початкових) літер певних слів (ВЗО - вищий заклад освіти). Складноскорочені слова. Такі слова складаються із поєднання:

а) усічених та повних слів (профспілка - професійна спілка);

б) тільки усічених слів (студрада - студентська рада).

Умовні графічні скорочення. Ці скорочення складаються з початкових літер слів та частин слів:

а) після перерахування (і т.ін. - і таке інше, і т.д. - і так далі, і т.п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);

в) при позначення цифрами століть і років (ст. - століття, ст.ст. - століть, р. - рік, рр. - роки);

г) загальноприйняті скорочення (т. - том, н.ст. - новий стиль, ст.ст. -старий стиль, н.е. наша ера, м. - місто, обл. - область, гр. - громадянин, с. - сторінки. Акад. -академік, доц. - доцент, проф. - професор).

Не допускається скорочення слів “наприклад”, “формула”, “рівняння”, “діаметр”, “так званий”. Слова “та інші”, “і таке інше” в середині речення теж не скорочуються.

Незакінчені фрази. Такі словосполучення мають місце при перерахуванні (переліках) кількісних і якісних характеристик об'єктів, явищ, процесів. Незакінчені фрази починаються з малих літер і позначаються арабськими цифрами або малими літерами із напівкруглою дужкою.

Перерахування, що складаються з окремих слів або невеликих фраз без розділових знаків в середині, пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою. Перерахування, що складаються з розгорнутих фраз та можуть мати розділові знаки в середині, пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою, наприклад: новий план дипломної магістерської роботи студента відрізняють від попереднього:

а) наявністю всіх складових частин;

б) більшою відповідністю розділів і підрозділів теми роботи;

в) прагненням студента суттєво поглибити свої знання.

Текст усіх перерахування незакінчених фраз граматично підпорядковується ввідній фразі, котра передує перерахуванню. Ввідну фразу не можна закінчувати прийменниками та сполучниками (на, із, від, те, де, що, як і т. ін.).

Якщо перерахування є закінченими фразами, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великої літери після послідовних цифрових номерів, а в їх кінці ставиться крапка.

Загальні вимоги до цитування наступні: текст цитати починається і закінчується лапками; зміст цитати наводиться в такій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі; пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручення авторського тексту на початку, всередині, на кінці цитати і позначається трьома крапками; при непрямому цитуванні (переказі) слід бути пунктуальним і гранично точним у викладенні думок автора; кожна цитата та непряме цитування обов’язково супроводжуються посиланням на джерело (автора цитати); цитування повинно використовуватись в міру доцільності і бути ні надмірним, ні недостатнім; ставлення до автора цитати можна виявляти знаками оклику або знаком питання, ставлячи їх після цитованого матеріалу в круглих дужках.

При написанні роботи студент повинен обов’язково робити посилання на друковані праці, що включені до списку використаних джерел.

Посилання в тексті дипломної магістерської роботи на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: “ ... у працях [1-9]... “, або [34, с. 28]. Посилання в тексті подають із зазначенням сторінок (крім газетних статей та випадків, коли посилаються на джерело в цілому).

Список використаних джерел віддзеркалює творчу пошукову роботу студента і демонструє ступінь його обізнаності з проблемою, що стала темою його роботи. На занесені до списку використані джерела повинні бути обов’язково посилання в тексті дипломної магістерської роботи.

Список літератури вимагає розміщення всіх використаних джерел інформації у такій послідовності:

а) Закони України (у хронологічній послідовності);

б) Укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

в) директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);

г) монографії, брошури, підручники (абетковий порядок);

д) статті з журналів (абетковий порядок);

є) інструктивні, нормативні та інші матеріали, що використовуються підприємством (абетковий порядок);

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно писати відповідно вимог державного стандарту. Такий стандартний опис можна зустріти на початку або в кінці більшості друкованих публікацій (брошур, книжок, монографій, підручників).

Приклади оформлення найбільш типових джерел наводяться в додатку Е.