Обладнання для водопостачання та напування тварин та птиці

Мета роботи: вивчити принципову схему водопостачання до тваринницьких приміщень; призначення, будову, роботу засобів напування тварин і птахів.

Матеріальне забезпечення: автонапувалки ПА-1А, АП-1А, ПСС-1А, ПБС-1А, технічна документація, інструкції, учбові плакати, відео матеріали.

Виконання роботи починають з розгляду існуючих систем і схем водопостачання ферм та комплексів. Для цього необхідно встановити необхідний набір технологічних операцій, які потрібно виконати для подачі води , починаючи від джерела води і закінчуючи споживачем. Потім до цієї технологічної схеми складають конструктивну схему, тобто до кожної з технологічних операцій набирають засоби їх механізації. Слідуючий крок – вивчення умов роботи технологічного обладнання, його будови, роботи та правил експлуатації. Таким чином, студенти складуть технологічну схему водопостачання, виконують для неї вибір засобів механізації і описання їх будови та роботи.

Наступний крок – вивчення обладнання для напування тварин та птахів. Для цього встановлюють вимоги до напування , необхідні принципи дії напувалок для виконання цих вимог. Надалі переходять до виконання технологічних схем клапанних, поплавкових, вакуумних поїлок, розглядають можливості їх застосування, розробляючи таким чином їх класифікацію. І, на кінець, переходять до вивчення існуючих конструкцій поїлок індивідуальних та групових, стаціонарних та мобільних, які використовуються для напування тварин та птиці. При цьому звертають увагу на їх будову, як в цілому так і складових частин, принцип дії, конструктивні відміни при монтажі, зв'язані з фізіологічними особливостями тварин та птахів, та способами їх утримання. Вивчаючи обладнання для напування, необхідно уважно проаналізувати такі його параметри, як кількість поголів'я, яке обслуговується, кількість місць для напування, місткість, габарити, обслуговуючий персонал та ін.

Розрахункову частину роботи виконати для таких умов.

Постановка задачі. Дано: вид тварин, поголів’я m, норма добової потреби в воді на одну голову q, робота насосної станції – автоматична.

1. Системи й схеми водопостачання

Необхідно мати чітке уявлення про схеми водопостачання підприємства, призначення і місце окремих споруд. Системи водопостачання влаштовують за певними схемами, що суттєво впливає на вибір споруд. При виборі схеми водопостачання слід звертати увагу на техніко-економічні показники й соціально-екологічні наслідки прийнятих рішень, на визначення розрахункових витрат води й необхідних напорів у мережі водопостачання.

Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд, машин і апаратів, що призначені для добування води з природних джерел, поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі споживачам. Вона складається з водоприймальних, водопідйомних, очисних, водонапірних і регулюючих споруд, магістральних водоводів і розподільних мереж, засобів автоматизації. Залежно від місцевих умов деякі із споруд можуть не використовуватись чи бути об’єднані одна з одною.

Системи водопостачання поділяють за такими ознаками: за функціональним призначенням (господарсько-питні, виробничі й протипожежні); сферою обслуговування (об’єднані й роздільні); за видом об’єктів (міські, селищні, промислові); за територіальним охопленням споживачів (місцеві, централізовані, групові);тривалістю дії (тимчасові й постійні); типом природного джерела (з використанням підземних або поверхневих вод); способом підйому води (гравітаційні й з механічною подачею води); характером використання води (прямоточні, зворотні й з повторним використанням води); надійністю забезпечення подачі води. Господарсько-питні системи водопостачання подають воду для пиття, приготування їжі і проведення санітарно-гігієнічних процедур. Вода в цій системі повинна бути питної якості. Виробничі водопроводи подають воду на технологічні цілі. Вимоги до якості води визначаються технологами. Протипожежні системи водопостачання призначені для подачі води при гасінні пожежі. Вода в протипожежних водопроводах може бути і не питної якості. Об’єднані водопроводи задовольняють потреби всіх споживачів, роздільні - окремо подають воду на різні потреби. Місцеві (локальні) системи забезпечують водою окремих споживачів (наприклад, тваринницька ферма, промислове підприємство чи окрема група будинків), централізовані - всіх споживачів даного населеного пункту. Групові або районні системи водопроводів призначені для забезпечення водою кількох населених пунктів, ферм чи підприємств, віддалених одне від одного.

Взаємне розташування окремих елементів і споруд у кожній конкретній системі водопостачання називають схемою водопостачання. Вибір складу споруд залежить в основному від: виду природного джерела водопостачання і якості води в ньому; категорії споживачів, кількості та якості води, що споживається; надійності подачі води; рельєфу місцевості.

Схема водопостачання з відкритих джерел (рис.1.1), як правило, має найбільшу будівельну вартість і досить складна в експлуатації, оскільки вимагає наявності водоочисних та інших споруд. За цією схемою вода з відкритої водойми надходить до водозабірних споруд, з яких насосами станції першого підйому подається на очисні споруди.

На водоочисній станції поліпшується якість води, після чого вона подається в резервуар чистої води (РЧВ), звідки насосами станції другого підйому водоводами подається у водопровідну мережу споживачам. На території населеного пункту споруджують водонапірну башту, яка, як і РЧВ, призначена для зберігання води, регулювання роботи насосів та підтримання в мережі необхідного напору. Накопичення води в башті відбувається в той час, коли насоси подають води більше, ніж її витрачають споживачі, витрачається - коли споживання перевищує подачу.

Для водопостачання частіше використовують підземні води, які мають порівняно з поверхневими менший вміст різних домішок, у тому числі радіоактивних, а також простіший склад водопровідних споруд. Якщо якість підземних вод не задовольняє вимоги споживачів, застосовують схему з очищенням води (рис.1.2), а якщо підземні води за своїми фізико-хімічними й санітарними показниками задовольняють вимоги щодо питної води, то застосовують простішу схему водопостачання (рис.1.3).

При проектуванні систем водопостачання треба знати кількість води, яка має бути подана водопроводом, види і кількість споживачів з урахуванням перспективного плану розвитку об’єкта, розрахункові норми споживання води кожним споживачем і режим споживання води протягом доби.

Нормою водоспоживання називають кількість води, що витрачається на певні потреби за одиницю часу або на одиницю продукції, що виробляється.