2. Національний банк та його функції.

Серцевиною грошово-кредитної системи національної економіки є центральний банк. Його головною функцією є контроль та регулювання пропозиції грошей в державі. У різних країнах центральні банки відрізняються за своєю організаційною структурою.

В переважній більшості країн центральні банки є державними установами, що здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства. Проте, в окремих випадках центральні банки є приватно-акціонерними, коли весь капітал банку належить приватним акціонерам (Федеральна резервна система США, національний банк Швейцарії, Італії) або приватно-державними (Японія, Бельгія). Та незалежно від форми власності вони є юридично самостійними в управлінні грошовим обігом та кредитною системою країни.

В умовах ринкової економіки центральні банки як правило є незалежними від виконавчих органів влади. Та попри це центральні банки та уряди завжди погоджують між собою головні аспекти фінансово-кредитної політики. Як правило уряди розробляють короткострокові і і довгострокові програми розвитку економіки, а центральні банки формують фінансово-кредитні механізми реалізації таких програм. В результаті за такої погодженої діяльності в країні забезпечується економічне зростання та фінансова стабільність. Отже, центральні банки реалізують на практиці монетаристську теорію і разом з урядом здійснюють монетарну політику.

В Україні центральним банком є Національний банк, який був створений в 1991 році. Оскільки на нього покладена безпосередня відповідальність за стан грошового обігу і кредитної системи в державі, НБУ не підпорядковується уряду, а безпосередньо підзвітний Верховній Раді та Президенту України. Взаємодія ж з кабінетом міністрів зводиться до проведення із ним консультацій з питань грошово-кредитної та загальнодержавної економічної політики, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.

Водночас НБУ забороняється надавати прямі кредити уряду як в національній так і в іноземній валюті та фінансувати дефіцит держбюджету.

Центральні банки виконують такі основні функції:

1. проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу та кредиту, забезпечує стабільність грошової одиниці;

2. здійснює емісію грошей і вилучає їх з обігу;

3. здійснює контроль за діяльністю валютно-кредитних установ, готує для них законодавчу і нормативну базу.

4. зберігає офіційні золотовалютні резерви держави;

5. акумулює резерви комерційних банків;

6. надає позики комерційним банкам та урядам;

7. організовує міжбанківські торги і визначає офіційний курс національної грошової одиниці.;

8. здійснює фінансово-кредитне регулювання економіки;

9. через державне казначейство здійснює організацію касового обслуговування державного бюджету – надходження коштів до бюджету у вигляді податків, зборів, виторгу від реалізації державних цінних паперів і видача бюджетних коштів у процесі виконання державного бюджету.

10. обслуговує державний борг України;

11. видає ліцензії на відкриття комерційних банків та валютні операції, які здійснюються на території держави.

12. визначає облікову (дисконтну) ставку для комерційних банків.

13. представляє країну у міжнародних фінансових організаціях.

14. Виконує роль кредитора останньої надії -

З фірмами і населенням національний банк у операції не вступає. Його головними клієнтами є комерційні банки, які виступають посередниками між центральним банком і суб’єктами економічної діяльності.

Як регулятор всієї фінансово-кредитної системи та її інституцій Національний банк несе відповідальність за стан економіки і її ефективність.