Лімфатичні вузли

У порожнині таза розрізняють пристінкові та нутрощеві лімфатичні вузли.

Пристінкові лімфатичні вузли розташовані вздовж загальної та зовнішньої клубових артерій. Перша група зазначених вузлів приймає лімфу від нижньої кінцівки, сідничної ділянки, нижньої половини стінки живота, поверхневих шарів промежини, зовнішніх статевих органів, друга, щосупроводжує внутрішню клубову артерію, — від більшості тазових органів, третя (крижові лімфатичні вузли, що лежать на передній поверхні крижової кістки біля передніх крижових отворів) — від задньої стінки таза та прямої кишки.

Нутрощеві лімфатичні вузли (приміхурові, приматкові, припіхвові та припрямокишкові) розміщені біля органів таза. Лімфа відтікає від них у вузли, що розташовані біля внутрішньої клубової артерії. Виносні лімфатичні судини тазових регіонарних лімфатичних вузлів прямують до лімфатичних вузлів біля нижньої порожнистої вени, черевної частини аорти, нижньої брижової артерії.

Органи малого таза Пряма кишка

Голотопія. Пряма кишка, що є кінцевим відрізком товстої кишки, розташована в задньому відділі порожнини малого таза.

Скелетотопія. Початковий відділ прямої кишки відповідає рівню верхнього краю S_ІІІ, де сигмоподібна кишка втрачає свою брижу та зникають поздовжні м’язові стрічки завдяки рівномірному розподілу волокон і формуванню суцільного поздовжнього шару м’язів прямої кишки.

Будова прямої кишки. За ознаками зовнішньої будови пряму кишку поділяють на три відділи: надампулярний — верхня звужена частина, ампулярний — розширена частина, відхідниковий — нижня звужена частина. За анатомічним розташуванням виділяють тазову частину, що розміщена вище діафрагми таза (надампулярний і ампулярний відділи), та промежинну частину (відхідниковий відділ) — нижче діафрагми таза.

У сагітальній площині кишка формує два згини: верхній (повторює згин крижової кістки) та нижній (промежинний), випнутістю спрямований вперед у напрямку лобкового симфізу (мал. 287), у фронтальній — один згин, випнутістю спрямований вправо, завдяки чому на слизовій оболонці утворються три поперечні складки прямої кишки (мал. 288). Про наявність згинів прямої кишки слід пам’ятати під час проведення ректороманоскопії, щоб запобігти перфорації її стінки: тубус ректороманоскопа потрібно просувати в просвіті кишки під контролем зору, повторюючи всі її згини.

Очеревиною пряма кишка вкрита мезоперитонеально. Надампулярний відділ вкритий з усіх боків і може мати коротку брижу, в поодиноких випадках очеревина не вкриває задню стінку кишки. Ампула вкрита очеревиною з боків та спереду. Внаслідок переходу останньої на бокові стінки тазу та сечостатеві органи спереду від кишки утвоюється прямокишково-міхурова заглибина, що латерально продовжується в праву та ліву припрямокишкові ямки, розташовані між стінкою прямої кишки та прямокишково-матковою (plica rectouterina) у жінок чи прямокишково-мухуровою (plica rectovesicalis) складкою у чоловіків. Під боковою очеревиною цих ямок лежать сечоводи, розгалуження артерій вен і підчеревне нервове сплетення таза. Нижня частина ампули та відхідниковий відділ кишки очеревиною не вкриті.

Стінка прямої кишки має три оболонки. Зовнішня утворена очеревиною та нутрощевим листком фасції в ділянках, які не мають очеревинного покриву. Середня, м’язова, оболонка утворена вираженим поздовжнім зовнішнім шаром і циркулярним внутрішнім шаром непосмугованих м’язів. У відхідниковому відділі циркулярний шар м’язової оболонки потовщується і утворює тонічний мимовільний внутрішній м’яз — замикач відхідника, що має товщину 0,5 см і висоту, яка відповідає висоті відхідникового каналу. Друге потовщення циркулярного м’язового шару розташоване на висоті 8—10 см від відхідника і має назву “третій відхідниковий жом”. Внутрішній м’яз — замикач відхідника ззовні циркулярно охоплений мимовільним зовнішнім м’язом — замикачем відхідника, утвореним посмугованими м’язами. У верхню частину зазначеного м’яза вростають волокна лобково-прямокишкового м’яза, які також виконують замикальну функцію. Волокна поздовжнього м’язового шару, проходячи між зовнішнім і внутрішнім м’язами — замикачами відхідника, вростають у них. Пройшовши через внутрішній м’яз — замикач, ці волокна продовжуються в підслизовому шарі та беруть участь у формуванні підтримувального апарату ангіокавернозної тканини гемороїдальних вузлів (зв’язка Трейца). Для визначення ступеня ушкодження зовнішнього м’яза — замикача відхідника його поділяють на порції: нижня третина — підшкірна порція, середня третина — поверхнева порція і верхня третина — глибока порція. Ступінь недостатності затульного апарату відхідникового каналу зазвичай пропорційний кількості ушкоджених порцій.

Внутрішня, слизова, оболонка має виражений підслизовий шар, завдяки чому може розтягуватися чи утворювати складки. У спазмованому стані в ампулярному відділі кишки утворюється безліч різноспрямованих складок слизової оболонки. В стадії розправлення спостерігають лише три поперечні складки: верхню та нижню — на лівій боковій стінці, середню — на правій.

У підслизовому шарі на рівні пазух і стовпів у трьох місцях містяться скупчення ангіокавернозної тканини: внутрішні гемороїдальні вузли. В підшкірній жировій клітковині, навпроти внутрішніх, розташовані зовнішні гемороїдальні вузли. Зазначена ангіокавернозна тканина отримує артеріальне кровопостачання за рахунок верхньої, середніх і нижніх прямокишкових артерій, а відтік від неї венозної крові відбувається однойменними венами. В нормі гемороїдальні вузли беруть участь у функції континенції, забезпечуючи змикання слизової оболонки в разі заповнення кров’ю. Регулювання кровонаповнення кавернозної тканини відбувається завдяки притоку, відтоку, а також функціонуванню артеріовенозних шунтів. Утримання гемороїдальних вузлів у відхідниковому каналі під час акту дефекації забезпечують фіброзно-м’язові зв’язки, що фіксують кавернозну тканину до м’язових шарів м’яза — замикача відхідника.

Синтопія. Ззаду пряма кишка прилягає до передньої поверхні крижової та куприкової кісток і відділена від них позадупрямокишковою клітковиною. Спереду надампулярний та 2/3 ампулярного відділу прилягають до очеревини прямокишково-міхурової заглибини. Нижня третина ампули відділена черевно-промежинним апоневрозом від передміхурової залози, стінки сечового міхура, ампул сім’явиносних проток, сім’яних пухирців і сечоводів у чоловіків та від стінки піхви — у жінок. З боків розташована бічна клітковина таза із її вмістом і пристінкова очеревина.

Через пряму кишку вказівним пальцем, уведеним в її порожнину, пальпують прилеглі органи та стінки таза.

Кровопостачання прямої кишки забезпечують такі артерії: верхня прямокишкова (кінцева гілка нижньої брижової артерії), середня прямокишкова (парна від внутрішньої клубової), що проходить у бовових зв’язках, і нижня прямокишкова (парна від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna), яка починається в статевому каналі та по нижній поверхні м’яза — підіймача відхідника досягає відхідникового відділу.

Вени прямої кишки належать до систем ворітної і нижньої порожнистої вени (vv. rectalis media et inferior) і утворюють три сплетення: підшкірне, підслизове та підфасціальне, що є портокавальними анастомозами. Підшкірне сплетення розташоване в ділянці зовнішнього м’яза — замикача відхідника, венозне — в підслизовій оболонці, підфасціальне — між поздовжнім м’язовим шаром і фасцією прямої кишки.

Лімфа від промежинної частини прямої кишки відтікає в пахвинні лімфатичні вузли, від ампули — в крижові та внутрішні клубові, від надампулярного відділу — в нижньобрижові вузли.

Іннервацію прямої кишки забезпечують гілки від нижнього брижового, аортального та підчеревного сплетень. Промежинну частину прямої кишки іннервують гілки соромітного нерва.