3. Типологічна діагностика та діагностика рис особистості.

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку

протікання його психічних процесів і поведінки. Під динамікою розуміють темп,

ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а

також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність,

швидкість або сповільненість реакцій і т.д. Можна виділити наступні основні

компоненти, що визначають темперамент.

1.Загальна активність психічної діяльності і поведінки людини виражається в

різному ступені прагненням активно діяти, освоювати і перетворювати навколишню

дійсність, проявляти себе в різноманітній діяльності. Можна відзначити дві крайнощі:

з одного боку, млявість, інертність, пасивність, а з іншого - велика енергія,

активність, пристрасність і стрімкість в діяльності. Між цими двома полюсами

розташовуються представники різних темпераментів.

2. Рухова, або моторна, активність показує стан активності рухового і

моворухомого апарату. Виражається в швидкості, силі, різкості, інтенсивності

м'язових рухів і мови людини, його зовнішньої рухливості (або, навпаки,

стриманості), балакучості (або мовчазності).

3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (сприйнятливість і

чуйність до емоційних дій), імпульсній, емоційній рухливості (швидкість зміни

емоційних станів, початку і припинення їх). Темперамент виявляється в діяльності,

поведінці і вчинках людини і має зовнішній вираз. За зовнішніми стійкими ознаками11

можна до певної міри судити про деякі властивості темпераменту.

Старогрецький лікар Гіппократ, що жив в 5 столітті до н.е., описав чотири

темпераменти, які отримали наступні назви: сангвінічний темперамент,

флегматичний темперамент, холеричний темперамент, меланхолійний

темперамент.

Характер – це сукупність стійких індивідуально-своєрідних властивостей (рис)

особистості, що визначають типові особливості поведінки людини в певних життєвих

ситуаціях та її ставлення до оточуючого світу, діяльності, інших людей, самої себе.

До складу характеру входять наступні риси особистості:

- ті властивості особистості, що визначають вчинки людини відносно вибору

більш або менш важких цілей її діяльності. В цьому випадку характерологічні риси

особистості можуть, наприклад, виявлятися як раціональність, розсудливість,

обачливість або ж навпаки.

- риси, що відносяться до дій, завдяки яким збувається досягнення визначених

цілей: наполегливість, цілеспрямованість, послідовність та т. ін., а також

альтернативні риси. З цього боку характер наближається не тільки до темперамента,

але й до волі людини.

- чисто інструментальні риси, що прямим чином пов’язані з темпераментом:

екстраверсія-інтроверсія, стриманість-імпульсивність, ригідність та ін.

Деякі риси характеру можуть бути надмірно посилені, а це призводить до

надмірного прояву окремих рис характеру або їх сполучення, яке К. Леонгард назвав

акцентуаціями характеру.

Акцентуації характеру – це крайній варіант норми, певні загострення характеру,

за межою яких починається дизфункція характеру – психопатія (патологічні форми

прояву характеру). Психопатії заважають оптимальній адаптації людини до

соціального середовища та призводять до міжособистісних та внутрішніх конфліктів.

Самооцінка – психологічне особистісне утворення, яке дає людині можливість

оцінити свій фізичний і духовний стан, свої можливості, спрямованість, активність,

суспільну значущість, свої відносини із зовнішнім світом та іншими людьми.

Основна методика діагностики темпераменту особистості – методика

визначення типів темпераменту Айзенка.

Основні методики діагностики характеру та сторін особистості:

опитувальник Шмішека, опитувальники рис особистості Айзенка, багатофакторний

опитувальник Р.Кеттела, проективні методики «Автопортрет», «Неіснуюча тварина».