2В) змішана виборча система: поняття, ознаки, види.

Найпростішим та найпоширенішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування або так зване «лінійне змішування», коли певну частину представницького органу обирають за мажоритарною системою, а іншу – за пропорційною. Однак є й більш складні варіанти поєднання мажоритарного та пропорційного принципів проведення виборів.

Змішана виборча система у нових державах пострадянського простору надійніше та об’єктивніше дозволяє віддзеркалювати політичну структуру суспільства, веде до появи впливових політичних структур.

Сьогодні більш ніж як у 20 країнах світу застосовується змішана виборча система. Використання такої виборчої системи є показником того, що у державі відбувається пошук та становлення нових виборчих систем. Відомі кілька підвидів змішаної виборчої системи. В одних випадках пріоритетною є мажоритарна система виборів, у других – пропорційна, у третіх – вони врівноважені, в четвертих – для виборів різних органів державної влади використовуються різні види системи.

Напівпропорційні системи прагнули позбутися недоліків мажоритарної системи, не переходячи до пропорційної. Ця система спрямована на забезпечення часткових меншостей, для чого застосовувалися системи обмеженого вотуму, система єдиного непередаваного голосу, система кумулятивного вотуму. З метою поєднання переваг мажоритарної та пропорційної систем і подолання властивих кожній з них недоліків поряд зі сполученням обох систем в одних країнах у деяких інших почали застосовувати систему єдиного переданого голосу, змішані системи.

Система обмеженого вотуму належить до так званих передпропорційних. Сутність цієї системи полягає в тому, що у виборця в багатомандатному виборчому окрузі менше голосів, ніж слід обрати депутатів від виборчого округу. Мета полягає в тому, щоб забезпечити представництво не тільки більшості, але й меншості виборців. Мандати передаються кандидатам, які отримали найбільшу кількість голосів. У теперішній час така система застосовується в Іспанії для обрання сенаторів у чотиримандатних виборчих округах, де кожному виборцеві надано по 3 голоси.

Система єдиного голосу, що не передається, - полягає в тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від якоїсь партії, тобто як за звичайної виборчої системи. Обраними вважаються кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів (тобто відносну більшість). Тут хоч і діє мажоритарний принцип, але тим не менш можуть виявитися обраними представники партій меншості, тобто голоси, подані за противників партії більшості, можуть і не пропасти. Така систем а вперше була запропонована М.-Ж. Кондорсе на засіданні Конвенту в 1793 р. для відбору присяжних. Ця система застосовувалася до 1993 р. в Японії, до 1985 р. в Південній Кореї, а нині застосовується на Тайвані. Вона вважається напівпропорційною, оскільки менше викривляє співвідношення сил між політичними партіями, ніж звичайна мажоритарна система. Ця система являє собою крайній різновид обмеженого вотуму.

Кумулятивний вотум – кожен виборець у багатомандатному виборчому окрузі має стільки голосів, скільки слід обрати кандидатів, або менше (зрозуміло, кількість голосів у всіх виборців однакова) і розподіляє свої голоси між кандидатами як завгодно: може віддати кільком кандидатам по одному голосу, а може, наприклад, якомусь одному з кандидатів віддати всі свої голоси, тобто акумулювати їх у нього. Така система діяла в США при формуванні Легіслатури штату Іллінойс у 1870-1980 рр. Нині вона застосовується на виборах органів місцевого самоврядування в деяких землях ФРН, зокрема в Баварії.