1. Вивчення фармакодинаміки - біохімічного і фізіологічного механізму дії лікарських засобів на організм здорових тварин,

приклад – дія кофеїну на організм здорової людини – помірна стимуляція ЦНС за рахунок покращення кровообігу в судинах організму, головного мозку – підвищення кровного тиску, покращення кровопостачання – збільшується кількість кисню в крові, покращується сприйняття інформації, незначне покращення сили серцевих скорочень без шкоди для серцевого м’язу, потім посилюється діурез (непряма дія препарату), температура при цьому не підвищується, бо центр терморегуляції знаходиться у нормі

2. Вивчення фармакотерапії - біохімічного і фізіологічного механізму дії лікарських засобів на організм хворих тварин,

приклад – дія кофеїну на організм хворої людини – помірна стимуляція ЦНС за рахунок покращення кровообігу в судинах організму, головного мозку призводе до підвищення циркуляції крові в організмі, в ЦНС, у виснажених тварин центр терморегуляції може бути пригнічений, тому ця дія препарату корисна і призведе до підвищення температури (якщо вона була знижена). Але якщо у хворого виснажене серце – внаслідок дистрофії серцевого м’язу, це ще більше виснажить міокард, бо підвищиться сила серцевих скорочень.

3. Вивчення фармакопрофілактики - своєчасне застосування лікарських засобів, комплексних кормів і кормових добавок

введення в останній триместр вагітності коровам «АД3Е», препаратів кальцію може профілактувати післяродовий парез; або введення вагітним свиноматкам препаратів заліза забезпечить профілактику анемії поросят

4. Вивчення дії лікарських засобів на збудників інфекційних і паразитарних захворювань.

Експериментально доведено ефективне застосування конкретних препаратів на конкретний збудник чи паразит (стрептоміцин – лептоспіроз, аскариди - пірантел). Але чутливість збудників може змінюватись, що потребує лабораторних досліджень – визначення чутливості до збудника , а , інколи , і пошук нових препаратів, наприклад ВВ.

5. Вивчення фармакостимуляції - раціональне застосування біостимуляторів, ферментів, гормональних препаратів

правильне застосування гормонів, що викликають овуляцію у тварин – естрон, прогестерон, у ВРХ, допоможе підготувати більшість корівок до запліднення – синхронізація поголів’я.

3. Фармакодинаміка. Фармакокінетика. Види терапії.

Фармакодинаміка або механізм дії препаратів є основним поняттям дії лікарського засобу на живий організм тварини.

Експериментально вивчено, який механізм дії мають лікарські речовини на органи і системи, які функції посилюють, які мають побічні ефекти, що занесене у фармакопею. (Кофеїн - стимулює роботу мозку, анальгін – знеболює, кетамін – викликає заціпеніння ЦНС - наркоз).

Але існує ще один термін - фармакокінетика.

Фармакокінетика – вивчає всмоктування, депонування і локалізацію, розподіл, метаболізм лікарських речовин в організмі та його виведення.

Кожний препарат має свій біологічний ефект, локалізацію – де він працює, що ви від нього очікуєте, тобто конкретний механізм дії.

Наприклад, анальгін в таблетці, всмоктується в шлунку – в кров, потрапляє в кров’яне русло мозку – де знаходить больовий центрі і починає гальмувати передачу імпульсів від центру болю в ЦНС до «органа, що болить» приблизно через 30 хвилин, його залишки депонуються в печінці, після розпаду в печінці приблизно через2,5-3-4 години починає виводиться нирками.

У кожного препарату механізм біотрансформації – фармакокінетики різний і залежить від багатьох факторів.

Механізм дії кожного препарату індивідуальний, але в залежності від умов його застосування і стану організму може змінюватися фармакокінетика, а значить, і , фармакодинаміка.

Це відбувається завдяки взаємодії препарату і індивідуального організму.

В зв’язку з цим при кожному окремому випадку Вашого лікування слід знайти найбільш раціональне лікування.

Оптимальний терапевтичний ефект досягається завдяки усуненню або ослабленню дії етіологічного фактору хвороби; припиненню розвитку патологічного процесу, стимулюванню компенсаторних механізмів, реабілітації нормального стану організму.

Методи лікування – терапії – фармакотерапія – дія ліків на організм хворого. Часто лікар обирає комплексну терапію, але вона все рівно включає декілька видів терапії, а значить і – застосування декількох препаратів.

Етіотропна терапія - це вирішальний фактор успішного лікування за виникнення будь-якого захворювання. Вона спрямована на усунення або ослаблення патогенної дії чинника, що спричинив захворювання. При інфекційних захворюваннях проти збудників хвороби застосовують хіміотерапевтики, при паразитарних захворюваннях - антигельмінтні препарати, при отруєннях специфічні антидоти.

Патогенетична терапія, основне завдання якої - блокування проявлення патологічного процесу та його наслідків на усіх стадіях розвитку, а також нормалізування метаболічних процесів, обміну речовин та функціонального стану хворого організму. До ліків патогенетичної дії належать протизапальні препарати, стимулятори центральної та вегетативних нервових систем, видільної функції нирок, дезінтоксикаційної функції печінки.

Симптоматична терапія спрямована на усунення або ослаблення прояву окремих симптомів хвороби, які загрожують життєдіяльності організму або прискорюють розвиток хвороби, застосування жарознижуючих препаратів при надмірній лихоманці, проносних засобів при закрепі, протиконвульсійних препаратів при збудженні.

Стимулюючу терапію застосовують в період реабілітації організму після перенесеного захворювання, щоб скоротити термін відновлення фізіологічного стану та посилити захисні сили організму проти бактеріальних інфекцій та запобігти рецидиву хвороби. Для цього застосовують вітаміни, які в найбільших кількостях витрачаються при захворюваннях, активатори гемопоезу, стимулятори імунної системи, адже вона значно ослаблюється після перенесених захворювань, та загально тонізуючі препарати, щоб посилити метаболічні процеси в організмі.

Комплексна терапія – найчастіше застосовується в ветеринарії – це комбінування різних видів терапії.

Лекція № 1.2.

Тема: «Фізико-хімічні чинники проникнення ліків через мембрани.»

План:

1. Всмоктування, розподіл, біотансформація, виведення ліків – проникнення препаратів у організм.

2. Біотрансформація ліків: відновлення, гідроліз, кон’югація.

3. Виведення лікарських речовин з організму.

4. Шляхи введення лікарських речовин.

1. Фізико-хімічні чинники проникнення ліків через мембрани Характер і сила дії лікарської речовини залежать насамперед від її хімічної структури. Однак дія її проявляється лише при наявності відповідної концентрації у тканинах, на які вона діє. Концентрація залежить від інтенсивності всмоктування у кров та лімфу, розподілу її в тканинах, біотрансформації та виведення з організму, як це показано на схемі 1. Нижче наведено механізм регуляції рівня лікарської речовини в крові та тканинах організму . Латентний період між призначенням ліків і появою їх дії залежить від шляхів введення і швидкості всмоктування та проникнення до місця призначення. Тривалість дії ліків визначається у більшій мірі інтенсивністю їх інактивування та виведення із організму. Важливе значення при цьому мають також перерозподіл і депонування ліків у тканинах. Весь період дії, включаючи час найвищої активності, визначається балансом між усіма названими факторами.

Фізико-хімічні фактори в проникненні ліків через мембрани. Необхідно пам'ятати, що всмоктування, розподіл, біотрансформація та виведення лікарських речовин із організму включають у себе процес проникнення (транспорт) через клітинні мембрани. Крім того, кожна клітина має свою мембрану, а мітохондрії та ядро - свої. Слизова оболонка шлунково-кишкового тракту чи шкіра являють собою шари різних клітин, але, незважаючи на анатомічні особливості, дифузія і транспортування лікарських речовин через них відбуваються напрочуд подібно.

За сучасним уявленням, клітинна мембрана складається з біомолекулярного шару ліпідів по обидва боки шару білка, між якими знаходяться заповнені водою пори. Товщина мембрани клітин різних органів становить близько 100 А (ангстрем), а пор різних мембран коливається від 4 до 40 А. Ліпідна мембрана добре пропускає жиророзчинні, а водяні пори - водорозчинні речовини. Інтенсивність транспортування лікарських речовин залежить від фізико-хімічних особливостей, таких як об'єм та форма молекул, ступінь іонізації і жиророзчинності іонізованих і неіонізованих форм.