2) Індекс Брея:

де І – індекс;

Р – вага тіла (у кг);

L₁ – зріст стоячи (у м).

Якщо показник менше, ніж 15, то в людини виснаження, 15-19 – недостатня вага, 20-25 – вагова норма, вище 25 – надмірна вага, вище 30 – ожиріння, вище 40 – патологічне ожиріння.

3) Індекс Брока: I = (L₁ – 100).

Виходячи з цього індексу, вага тіла в «нормі» повинна дорівнювати довжині тіла без 100 одиниць.

Якщо фактична вага людини перевищує цей показник, це свідчить про надлишкову вагу людини. При збільшенні маси тіла на 15-29 % від нормальної, говорять про ожиріння І ступеня, 30-49% - ожиріння ІІ ступеня, 50-100 % - ожиріння ІІІ ступеня, більш як на 100 % - ожиріння ІV ступеня.

Як видно, ці індекси засновані на положенні про те, що при зміні довжини тіла на 1 см вага тіла повинна змінюватися також на 1 кг. Проте застосування методу кореляції показало, що це не зовсім точно. За даними П.Н.  Башкирова, при зміні довжини тіла на 1 см у чоловіків вага тіла змінюється на 640 г., а у жінок – на 700 г.

2 Зросто-ваговий індекс (зв)

Інкес Брока-Брукша

Для обчислення належної ваги (в кг): від зросту (в см) відняти 100, якщо Р – вага, L₁ – зріст стоячи:

Р= L₁ – 100 при L₁= 155-164 см

Р= L₁ – 105 при L₁= 165-174 см

Р= L₁ – 110 при L₁= більше 175 см

Індекс Брока-Бекерта

Р= L₁ – 103 при L= 155-164 см

Р= L₁ – 106 при L= 165-174 см

Р= L₁ – 110 при L =більше 175 см

Порівняйте числове значення з отриманими практично даними ваги тіла. Проаналізуйте відхилення від середніх величин зросто-вагового індексу: про збільшення чи зменшення маси за рахунок змін маси мускулатури чи жирових відкладень:

3. Формули нормальної маси тіла (враховує не тільки відповідність маси тіла зросту, але й ширину грудної клітки)

де: L₁ – зріст стоячи (у см)

ОГК₃ – обхват грудної клітки у стані спокою (у см)

Для спрощення розрахунків можна використовувати нормограми, або графіки. На лівій шкалі нормограми потрібно знайти точку, яка відповідає реальному зросту, на правій – обхват грудної клітки. З’єднавши знайдені точки лінійкою, на перетині з середньою шкалою отримуємо оптимальну масу тіла. Обхват грудної клітки вимірюється під час спокійного вдиху при відведених в боки руках (рис. 1).

4. Ідеальну масу тіла можна обчислити за формулою (враховує зріст і вік людини):

для чоловіків:

для жінок:

де: Р – вага (у кг)

L₁ – зріст стоячи (в см)

В – кількість років

5. Для того щоб оцінити рівень розвитку легень, ЖЄЛ порівнюють з належною для людини, яка обстежується, величиною ЖЄЛ. Визначають її за формулою Людвіга та порівнюють з отриманими значеннями ємності легень.

Одержаний результат порівняти з належною ЖЄЛ, тобто теоретично розрахованою для даної особи з врахуванням статі, віку, маси тіла.

Для визначення належної ЖЄЛ використати такі формули:

В – кількість років,

L₁ – зріст стоячи (у см);

P – маса тіла (у кг)

нЖЄЛ чол. = (27,63 - 0,122 ∙ В) ∙ L₁,

нЖЄЛ жін. = (21,76 - 0,101 ∙ В) ∙ L₁;

нЖЄЛ для чоловіків = 40 · L₁ + 30 · P – 4400

нЖЄЛ для жінок = 40 · L₁ + 10 · P – 3800

Визначити відсоток фактичної ЖЕЛ за такою формулою:

Для довідки: Нормальною вважається така фактична ЖЄЛ, яка складає 100±15% належної, тобто від 95 до 115%. Чим більше фактична ЖЄЛ перевищує належну, тим потенціальні можливості системи зовнішнього дихання вільніші, що повною мірою забезпечує необхідний об'єм вентиляції при виконанні фізичного навантаження.

6. Життєвий індекс (індекс функціональних можливостей зовнішнього дихання) служить для визначення функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання:

де: ЖI – індекс,

ЖЕЛ – життєва ємність легень (в мл),

Р – вага тіла (в кг).

Для дорослих чоловіків середній показник 60-65 мл, для жінок – 50-54 мл, для спортсменів – 60–70 мл, для спортсменок – 55–60 мл, для юнаків 50-60 мл, для дівчат 50-54 мл на 1 кг ваги.