1. Як форму підприємницької діяльності

2. Як систему економічного управління;

3. Як орган управління (апарат управління ).

Фінансовий менеджмент має в основі декілька концепцій:

• підприємницький та фінансовий ризик;

• зміна вартості грошей у часі;

• грошові потоки;

• вартість капіталу;

• ефективний фінансовий ринок;

• ефективні інвестиції тощо.

Целью любой созидательной экономической, в особенности , финансовой деятельности является эффективность. Для финансового менеджмента эффективность является одновременно целью и объектом деятельности ( не только стремление достигнуть, но и воздействия на этот объект – поиск путей получения дополнительной прибыли, снижение затрат и т. д.). В самом узком и чисто финансовом смысле эффективность предполагает безубыточность, растущую рентабельность(доходность)предприятия или фирмы.

Реальная цель фирмы – выпуск такого количества продукции или услуг, которое удовлетворит спрос.

Формальная цель деятельности субъекта хозяйствования – это прибыль, ликвидность и величина оборота.

Цель финансового менеджмента заключается в поиске разумного компромисса при решении реальных задач (целей), которые ставит перед собой фирма и финансовыми возможностями их реализации, т.е. цель заключается в том, чтобы обеспечить эффективное управление финансами предприятия или организации. Кроме этого финансовый менеджмент направлен на реализацию таких целей(Цілі фінансового менеджменту):

1. Вижиття фірми в умовах конкурентної боротьби.

2. Виключення банкрутства та крупних фінансових невдач;

3. Досягнення лідерства в боротьбі з конкурентами;

4. Максимізація ціни фірми;

5. Достатні темпи росту економічного потенціалу фірми та рост обсягів виробництва і реалізації;

6. Максимізація прибутку та мінімізація витрат;

7. Забезпечення рентабельної діяльності, збереження ліквідності, платоспроможності тощо.

Приорітетність тієї чи іншої мети по-різному обгрунтовується в існуючих теоріях організації бізнеса (максимізація прибутку для традиційної неокласичної моделі економіки, нарощування обсягів виробництва - думки інших теоретиків і т.д.), рост ціни фірми, доход на акцію і т.д.

При этом любой бизнес начинается с постановки и решения таких ключевых вопросов:

1. Какими должны быть величина и оптимальная структура активов предприятия, позволяющие достичь реальную цель?

2. Где найти источники финансирования и каким должен быть их оптимальный состав?

3. Как организовать текущее и перспективное управление финансовой деятельностью, обеспечивающее платежеспособность, финансовую устойчивость предприятия и достижение главной цели финансового менеджмента: РОСТ ДОХОДОВ ВКЛАДЧИКОВ (АКЦИОНЕРОВ) И ВЛАДЕЛЬЦЕВ ФИРМЫ.

Складність використання фінансового менеджменту у нас в країні на початковому етапі полягала в адаптації “імпортних” економічних моделей до наших традицій обліку, до особливостей наших стандартів та правил бухгалтерського обліку і звітності , але з 2000 року ця проблема певним чином знята. .

Фінанси підприємства – це система грошових відносин з приводу формування та розподілу грошових доходів, здійсненню витрат (розподіл та перерозподіл фондів), контролю ефективності цих процесів з використанням різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального прибутку підприємства при мінімальному ризику. Це визначення відображає основні функції фінансів: накопичення капіталів, їх розподіл і контроль ефективності.

В той же час функції управління фінансами , тобто фінансового менеджменту, - це комплекс функцій , будь-якої системи управління. До складу цих функцій входять: аналіз, планування, прийняття оперативних рішень і контроль. Цей комплекс функцій можна поділити на два блоки: управління зовнішними фінансами та внутрішньовиробничий облік та контроль

З іншого боку функції фінансового менеджменту поділяються на функції об’єкта управління (це організація грошового обігу, забезпечення фінансовими ресурсами і інвестиційними інструментами, организація фінансової роботи і т. і.) та функції суб’єкта управління (це загальний вид діяльності, вплив на взаємовідношення людей в процесі господарювання та фінансової роботи. Ці функції послідовно складаються зі збору, систематизації, передачи, зберігання інформації і прийняття рішень, що перетворюються у команди. Мова йде про такі функції як планування, прогнозування, организфція, регулювання, стимулювання).

Як вид діяльності фінансовий менеджмент має такі функції:

Функції фінансового менеджменту

У правління зовнішними ф інансами

В нутрішньовиробничий облік і контроль

У правління оборотними активами

Ф ормування ,заповнення та аналіз фінансової звітно-сті

З алучення короткостроко-вих зовнішних джерел фі-нансування

О цінка поточного стану та перспективне плануван-ня

Залучення довгострокових зовнішних джерел фінансу-вання

Ф ормування кошторису ( смети ) витрат

Рис. 1 Схема функцій фінансового менеджмента

Питання 2. Організація ( Система забезпечення) фінансового менеджменту фірми. Функції фінансового менеджера та його професійні якості.

Фінансова самостійність господарюючих субєктів створює основу для ефективного управління фінансовими відносинами та ресурсами, тобто для функціонування фінансового менеджменту.

Сутність фінансового менеджменту, як форми підприємництва виявляється в обміні:

Гроші

Послуги фінансового менеджера

Гроші з прирістом

У малому бізнесі для управління фінансами достатня кваліфікація бухгалтера чи економіста, тому що фінансові операції не виходять за межі звичайних безготівкових розрахунків, основою яких є грошовий обіг.

Інша картина з фінансами великого бізнеса. В великому бізнесі потрібен великий потік капіталу, існує великий потік споживачів продукції (робіт, послуг), мають перевагу операції, повязані з інвестиціями, рухом та примноженням капіталу, а тому необхідні фахівці в області фінансового бізнесу – фінансові менеджери (фінансові директори, управляючі. Це ключова фігура бізнесу!). Цю діяльність можуть здійснювати також цілі фінансові інститути (траст-компанії, банки, фірми).

Розміри підприємства та вид діяльності впливають на організаційну структуру системи управління фінансами господарюючого субєкта, а також на кадровий склад цієї системи. Для великих компаній характерне створення спеціальної фінансової служби, якою керує віце-президент з фінансів (фінансовий директор або управляючий) і, як правило, вона включає бухгалтерію і фінансовий відділ.

Наведена нижче схема не є типовою, її склад може змінюватись в залежності від особливостей організації бізнесу, виду компанії та інше.

						Рада директорів
				Президент (виконавчий директор)
	Вице-президент з виробництва						Віце-президент з фінансів				Віце-президент зі збуту
Фінансовий управляючий									Головний бухглтер
Здійснює: 1. фінансовий аналіз і планування 2. фінансові інвестиції 3. управління грошовою готівкою 4. кредитну політику 5. управління податками									Здійснює: 1. фінансовий облік 2. управлінський облік 3. складання звітності 4. інформаційне забезпечення діяльності 5. організацію внутрішнього аудиту

Рис. 3. Організаційна структура управління підприємством

Ефективність використання фінансового менеджменту дасягається лише в комплексній увязці з діями методів і важелів фінансового механізму, тобто інструменту.

Фінансова система є складною, динамічною і відкритою (тому що йде обмін інформацією зі зовнішнім середовищем).

Складність фінансової системи визначається неодноріністю складових елементів, різнохарактерністю звязків. Структурним різноманіттям елементів, множинністю крітеріїв їх діяльності (в основі – інтереси людей, а вони часто не співпадають).

Динамічність обумовлена тим, що вона знаходиться в постійній зміні, рухові – змінюється величина фінансових ресурсів, витрат, доходів, попиту і пропозиції.

Загальне правило фінансового менеджменту звучить таким чином: завжди треба пориватися до фінансової стійкості системи в цілому, а не тих чи інших її елементів, підсистем, тобто всі складові фінансової системи повинні забезпечувати її стійкість. Точність рішень фінансового характеру залежить від ступеня обєктивності інформаційної бази. Інформація перекручена, яка надійшла невчасно не є обєктивною. Рівень обєктивності залежить від того, в якому ступені ринок капіталів відповідає ефективному ринку.

Визначальним моментом фінансового менеджменту є фінансове планування. Воно потребує щоденних рішень, щоб забезпечити платоспроможність фірми. Бо щоб дати команду, треба скласти завдання, програму дій, для чого розроблюються плани фінансових заходів ефективного використання фінансових ресурсів.

Короткострокове фінансове планування охоплює також комплекс заходів з втілення планових завдань в житя. Для того, щоб ця діяльність була успішною, виробляється методологія та методика розробки фінансових планів.

Слід розробляти довгострокові плани, як для визначення загальних напрямків розвитку фірми, так і для оптимального розміщення капіталовкладень.

Прогнозування у фінансовому менеджменті – це розробка на тривалу перспективу варіантів зміни фінансового стану обєкта в цілому (зокрема фірми) та її різноманітних частин. Пронозування на відмінність від планування не ставить задачу безпосередньо здійснити на практиці розроблені пронози. Ці прогнози являють собою передбачення відповідних змін фінансового стану обєкту управління на основі позначених тенденцій.

Особливістю прогнозування є альтернативність у побудові фінансових показників і параметрів.

Прогнозуваня може здійснюватись на основі прямого передбачення змін або на основі екстраполяції минулого в майбутнє з урахуваням експертної оцінки тенденції зміни.

Зміни можуть виникнути несподівано. Управліня на основі їх передбачення потребує вироблення у фінансового менеджера визначенного чуття ринкового механізму та інтуіції, а також вміння приймати гнучкі екстренні рішення. В нашому житті кожен сам собі фінансовий менеджер і робить все це інтуітивно, використовуючи свій та чужий досвід.

Функція організації в фінансовому менеджменті зводиться до обєднання людей, спільнореалізуючих фінансову програму на базі визначених правил і процедур. До цих правил і процедур відносяться створення органів управління, побудова структури апарата управління, встановлення взаємозвязку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик і тому подібне.

Регулювання (від латинського regulaye – підпорядкування певному порядку, правилу) в фінансовому менеджменті – це вплив субєкта управління, шляхом якого досягається стан стійкості фінансової системи на випадок виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи з усунення виникнених відхилень від графіків, планових завдань, встановлених норм та нормативів.

Координація (лат.со- з, разом + ordinato – розташування у порядку) в фінансовому менеджменті – це узгодженість робіт усіх ланок системи управління, апарату управління та спеціалістів. Координація забезпечує єдність відносин обєка управління, субєкта управління та окремого робітника.

Стимулювання у фінансовому менеджменті – це спонукання робітників фінансової служби до зацікавленності у результатах своєї праці.

Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації фінансової роботи виконання фінансових планів, прийнятих рішень і т.п. Шляхом контролю збирається інформація про використання фінансових коштів та про фінансовий стан обєкта, виявляються реальні в наявності резерви та можливості, вносяться зміни до фінансової програми, в організацію фінансового менеджмента.

Контроль передбачає аналіз фінансових результатів. Аналіз – це частина процесу планування фінансів. Отже, фінансовий контроль є зворотнім боком фінансового планування і повинен розглядатись як його складова частина.

Сферою застосування фінансового менеджменту є фінансовий ринок. В той же час фінансовий менеджмент повязаний з фінансами фірми, з її власним та позичковим капіталом, залученим у виробничу діяльність.

Досягнення поставлених цілей неможливе без відповідей на питання про те, якою повинна бути структура активів:

• співвідношення грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей;

• як грошові ресурси і товарно-матеріальні ціності повинні розподілятися між підрозділами фірми;

• визначення дивідендної політики;

• формування специфічних методів роботи з обіговими засобами та грошовими активами.

Метою фінансового менеджменту є вироблення та застосування методів, засобів і інструментів для досягнення цілей діяльності фірми. Такими цілями можуть бути:

• максимізація прибутку та мінімізація витрат;

• досягнення стійкої норми прибутку у плановому періоді;

• збільшення доходів вкладників (або власників) фірми;

• підвищення курсової вартості акцій фірми, максимізація ціни фірми, рост обсягів виробництва і реалізації.

В кінцевому рахунку всі ці цілі орієнтовані на одну – головну ціль: підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників капіталу фірми.

Центральним питанням у фінансовому менеджменті є управління потоком фінансових ресурсів, які виражені у грошових коштах. Грошові кошти характеризуються наступними напрямками:

• грошові кошти, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності фірми;

• грошові кошти, отримані на фінансових ринках шляхом продажу акцій, облігацій, отриманих кредитів;

• грошові кошти, повернені субєктам фінансового ринку в якості плати за капітал у вигляді процентів та дивідендів;

• грошові кошти, інвестовані та реінвестовані у розвиток виробничо-господарської діяльності фірми;

• грошові кошти, направлені на сплату податкових платежів.

Методи фінансового менеджменту в області фінансової політики підприємства дозволяють:

• оцінити ризик та вигідність того чи іншого способу вкладання грошей;

• оцінити ефективність роботи фірми;

• виявити швидкість обігу капіталу.

Важливі рішення, приймаємі в області фінансового менеджменту, відносяться до питань інвестування і вибору джерел фінансування інвестицій.

Інвестиційні рішення стосуються наступних напрямків:

• оптимізація структури активів, визначення потреб в їх заміні або ліквідації;

• розробка інвестиційної політики, методів та засобів її реалізації; визначення потреб у фінансових коштах;

• планування інвестицій підприємства в цілому;

• розглядання та затвердження інвестиційних проектів, розробляємих у виробничих підрозділах;

• управління портфелем цінних паперів.

Інвестиційні рішення передбачають виділення у фінансовому менеджменті двох видів фінансового управління – короткострокового та довгострокового.

Короткострокові інвестиційні рішення направлені на визначення структури капіталу фірми на поточний період. Ця структура знаходить відображення у балансі фірми.

Довгострокові інвестиційні рішення (стратегічні рішення) направлені на забезпечення успішного функціонування фірми в майбутньому.

Рішення з вибору джерел фінансування приймаються з розробки та реалізації політики оптимального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення найбільш ефективного функціонування фірми; розробки та реалізації політики залучення капіталу на більш вигідних умовах; вибору дивідендної політики тощо.

Все це обумовлює функції фінансового менеджменту.

До функцій фінансового менеджменту також входять:

• аналіз фінансової звітності;

• прогнозування грошових коштів;

• випуск акцій; отримання позичок та кредитів;

• оцінка операцій злиття і пошлинання фірм.

Фінансовий менеджер є однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності використання способи їх вирішення. Головне в його діяльності – це контроль за гршовими потоками. Він входить до складу вищого управлінського персоналу фірми, приймає участь у вирішенні усіх важливих питань. Сфера діяльності фінансового менеджера обумовлена структурою балансу, як основної звітної форми, яка відображає майновий та фінансовий стан підприємства. Основні напрямки його діяльності:

• загальний фінансовий аналіз і планування;

• управління джерелами коштів, тобто забезпечення підприємства фінансовими ресурсами;

• розподіл фінансових ресурсів, тобто проведення інвестиційної політики та управління активами.

На рис.4 наведені ключові області діяльності фінансового менеджера.

Фінансовий аналіз і планування
			Баланс
Управління активами			Основні засоби	Власний капітал					Управління капіталом
			Поточні активи	Залучений капітал

Рис. 4. Основні (ключові) області діяльності фінансового менеджера

Завдання, які стоять перед менеджером, визначаються виділеними напрямками діяльності фінансового менеджеру. Склад завдань поділяється на три напрямки.

Перший напрямок – це загальна оцінка:

• активів підприємства та основи фінансовування;

• розміру та складу ресурсів, необхідних для підтримання досягнутого економічного потенціалу підприємства та розширення його діяльності;

• джерел додаткового фінансування;

• системи контролю за станом та ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрямок передбачає детальну оцінку:

• обсягу необхідних фінансових ресурсів;

• форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, гршова готівка);

• ступінь доступності та часу надання фінансових ресурсів (визначається умовами договору – обсяг, строки тощо).

Головна умова: фінанси повинні бути доступні в необхідному обсязі та в потрібний час;

• вартості володіння даним видом ресурсів (відсоткові ставки та інші умови);

• ризику, повязаного з даним джерелом коштів (капітал власників менш ризикований, ніж термінова позичка банка).

Третій напрямок передбачає аналіз та оцінку довгострокових та короткострокових рішень інвестиційного характеру (доцільність та ефективність вкладень в основні фонди, їх склад і структура, оптимальність обігових засобів, ефективність фінансових вкладень).

Головне завдання (мета фінансового менеджера – це досягнення найвищих цін на акції фірми .

Прийняття рішень здійснюється в результаті аналізу альтернативних варіантів, враховуючих компроміс між вимогами збільшення прибутку та зберігання ліквідності, фінансової стійкості фірми, тобто он решает дилеммы

Первая дилемма - Ліквідність – це здатність фірми розрахуватися по своїм боргам – це ознака здорового фінансового стану фірми. Вона забезпечується наявністю грошей на рахунках (це для короткострокових боргів, кредитів), а для довгострокових зявляється поняття платоспроможності. Гроші є на рахунках, вони лежать, не працюють, не приносять прибутку.

В той же час збільшення прибутку викликає рост дивідендів, і відповідно, зростає попит на акції. Але отримання великих доходів (прибутку) повязано звичайно з ризикованим бізнесом і чим вище доход, тим з більшим ризиком він повязаний. Ці два аспекта діяльності фінансового менеджера прямо протилежно впливають на ціну акцій (головна мета менеджера – рост ціни акцій (рост добробуту акціонерів!). в чому тут справа?!

Збільшення ризикованості доходів веде до зниження попиту на акції фірми. Що призводить до зниження її ціни. Починається скидання (активний продаж) цих акцій власниками, що веде до ускладнення фінансового стану фірми. Це перша ділема, перед якою постійно стоїть менеджер фірми: необхідність вибору між високим прибутком фірми та високим ризиком або низький ризик, але й низький прибуток, але зторовий фінансовий стан фірми. Те ж саме: використання низькоякісних матеріалів і робочої сили низької кваліфікації.

Таким чином, вторая дилемма - менеджер повинен вкладати грші з розумом та з найменшим ризиком, в ой же час він повинен вміти ризикувати, інакше він (і його фірми) може упустити вигідний шанс.

Вміння ризикувати – це необхідна професійна якість менеджера

Третья дилемма – как удовлетворить требования кредиторов и акционеров ( и тем и другим платим из чисто прибыли)

Фінансовий менеджер виступає у ролі (не юридично) довіреної реально особи фірми (компанії). І тут важливо не лише вміння знайти правильне рішення і швидко діяти, але й те як відносяться інвестори до цієї фірми, чи дадуть кредити і під які відсотки. І тут знов менеджер опиняється між двома вогнями, виникає друга дилема: необхідність задовільнити вимоги обох сторін – кредиторів і акціонерів. Ось тут і проявляється талант та знання гарного фінансового менеджера. Його праця повинна бути оплаченою відповідним чином, доцільно запропонувати йому акції своєї фірми і він зробить все, що ціни на акції фірми були найвищими. Таким чином, менеджеру знадобляться в роботі глибокі знання:

• економіки, розуміння економічних факторів (мікрофактори – попит, пропозиція, ціни; макрофактори – підвищення або занепад ділової активності, зміни в законодавстві про оподаткування (досить часто – 1997, 1998 рр.) або грошова реформа (осін 1996 р.), фінансова криза (осінь 1998 р.);

• знання фінансів;

• фінансового аналізу;

• статистики;

• бухгалтерського обліку;

• банківської системи і фінансових інститутів;

• обчислювальної техніки;

• маркетингу (особливо ринку);

• виробничого менеджмента;

• кількісних методів аналізу.

Це перелік тих первинних дисциплін, на яких базується фінансовий менеджмент та знання яких необхідні студентам, вивчаючим фінансовий менеджмент.

Менеджер, як будь-який інший фахівець, має набір стандартних методів та інструментів, які при необхідності використовує для вирішення тих чи інших проблем. Оволодіння цими методами розкриває нові шанси та можливості для конкурентноспроможного господарювання.

Крім обов’язків перед фірмою та акціонерами, а саме: пошуки найкращих та найдешевших джерел фінансування і вкладання коштів в найбільш ефективні активи, використання такого капіталу, який принесе найвищу віддачу при найменшому ризикові, фінансові менеджери повинни прагнути виконувати свої обов’язки перед суспільством, робити все, щоб підвищити престиж фірми, залучити нових акціонерів, покупців. Обов’язково приймати участь або хоча б підтримувати соціально-вагомі та необхідні програми і проекти з екології, допомоги малозабезпеченим, хворим, сиртам, піклуватися про охорону праці, техніку безпеки, нормальні санітарні умови. Все це робиться в інтересах фірми та її співпрацівників, хоча це призводить до додаткових затрат. Роблячи відбракування інвестиційних проектів, менеджер повинен віддати перевагу таким технологіям, які не ведуть до забруднення навколишнього середовища.

Фінансові менеджери повинні відповідати вищим етичним вимогам, не робити нічого такого, що може нашкодити престижу фірми. Все спрямоване на досягнення головної мети фінансового менеджера – досягнення найвищих ринкових цін на акції фірми. Хоча максимізація прибутку, доходів – це тактична короткострокова мета, яка не враховує такий важливий фактор як припустимий рівень ризику. Прагнення максимізувати ціни на акції може в кінці кінців вступити в протиріччя з прагненням оптимізації прибутків, але головним завжди повинна бути максимізація цін на акції фірми.

Функції та посадові обов’язки фінансового менеджера на підприємстві регламентуються Посадовою інструкцією. Хоча в залежності від масштабів підприємства ці обовязки покладаються або на бухгалтера, або на економіста підприємства, або на віце-президента з фінансів, або фінансового директора підприємства чи управляючого фінансами.

Посадова інструкція фінансового менеджера.

1.1. Фінансовий менеджер безпосередньо підпорядковується фінансовому директору (головному фінансовому менеджеру).

1.2. На посаду фінансового менеджера призначається особа з вищою або середньою спеціальною фінансово-економічною освітою.

Обовязки.

2.1. Організовувати фінансову роботу в господарюючому субєктові.

2.2. Розробляти прогнози та проекти прямих венчурних і портфельних інвестицій; виконувати необхідні до них розрахунки; оцінювати альтернативні варіанти вкладення капіталу з урахуванням ступеню ризику та розміру доходу; вибирати оптимальні варіанти.

2.3. Розробляти проекти перспективних та поточних (річних, а за необхідністю квартальних) фінансових планів; планів надходження та витрачання іноземної валюти; доводити до підрозділів господарюючого суб’єкта показники цих планів.

2.4. Приймати участь у розробці бізнес-плану (в частині фінансових показників) господарюючого суб’єкта.

2.5. Приймати участь в розробці фінансових нормативів (нормативи обігових засобів з видів сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей, нормативи витрат тощо).

2.6. Визначати показники комерційного розрахунку та у середині господарського підряду. Розраховувати їх величини, доводити ці показники до виконавців (підрозділів).

2.7. Визначати обсяги надходження та витрачання грошових коштів, доходи і витрати, розміри податків для господарюючого суб’єкта.

2.8. Визначати кредитні взаємовідносини. Складати касові плани, кредитні заявки, кредитні угоди (договори). Приймати участь в складанні гарантійних листів, заставних свідоцтв, страхового полісу, у випуску векселів тощо.

2.9. Проводити валютну політику. Організовувати проведення валютних операцій (конверсія валюти, купівля і продаж валюти, валютні розрахунки і кредити, страхування від валютних ризиків).

2.10. Оформлювати фінансову документацію (банківську, статистичну, оперативну тощо).

2.11. Аналізувати фінансовий стан господарюючого субєкта та його підрозділів, фінансові результати господарських заходів, ефективність використання фінансових ресурсів, рівень валютної самоокупності.

2.12. Контролювати виконання планових фінансових показників, додержання касової дисципліни, своєчасність надходження грошових коштів, в тому числі валютної виручки від експорту продукції, розрахунки з іншими господарюючими субєктами, податковими органами банками, в тому числі з обовязкового продажу частки валютної виручки від експорту продукції, органами державного управління (контролю).

2.13. Вести листування по рахункам, не сплаченим у встановлені строки.

2.14. Приймати участь в розробці та втіленні пропозицій щодо вдосконалення фінансово-господарської діяльності господарюючого суб’єкта та його підрозділів, покращення використання фінансових ресурсів, нарощення капіталу, попередження створення і ліквідації зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей, підвищення ліквідності активів, в тому числі цінних паперів, які випускає господарюючий суб’єкт.

2.15. Вести облік виконання фінансового плану, плану по договорах та прибутку, сплати податків, погашення кредиторської та дебіторської заборгованості, наявності коштів, в тому числі валютних, на рахунках в банку.

2.16. Підготовлювати звітність про виконання фінансового плану по формах і в строки, встановлені для господарюючого суб’єкта.

Права.

3.1. Доповідати фінансовому директору (головному фінансовому менеджеру) та керівництву господарюючого суб’єкта про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції.

3.2. Вносити пропозиції щодо покращення роботи.

3.3. Здійснювати перевірку фінансової діяльності усіх підрозділів господарюючого суб’єкта, давати їм відповідні вказівки, направлені на підвищення віддачі фінансових ресурсів, вкладень капіталу та раціональної організації фінансової роботи.

Функції управляючого фінансами (фінансового директора):

Цих функцій дві: розподіл коштів в середині фірми та придбання фондів.

Фінансовий директор:

• контролює розподіл коштів між різними напрямками діяльності фірми (інвестування в різноманітні активи, їх структура). В основі цього розподілу лежить основна мета діяльності фірми: максимізація добробуту акціонерів;

• - здійснює мобілізацію коштів, тобто придбання фондів. Їх джерела надто різноманітні. Кожне джерело має відповідні характеристики, визначаємі постачальником капіталу, а саме: ціна, строк платежу, наявність у визначений момент, можливі перепони та інші умови. Виходячи з цих даних фінансовий директор повинен визначити оптимальне поєднання джерел фінансування фірми (і знов повинно враховуватись як вплине це рішення на добробут акціонерів).

За останні роки роль фінансового директора розширена до управління підприємством в цілому, раніше вони займалися нарощенням грошових коштів та рухом готівки фірми. Поєднання таких факторів, як зростаюча конкуренція між фірмами, технологічні удосконалення, потребуючі значних капіталовкладень, наявність інфляції, зміна відсоткових ставок, податкового законодавства, економічної стійкості у світі, наявність окремих спекулятивних ексцесів, моральне занепокоєння, повязане з ситуацією на фінансових ринках – все це здійснило великий вплив на те, що фінансовий директор просунувся на місце генерального управляючого.

Основне завдання фірми – максимальне збільшення добробуту її власників. У підручнику Ван Хорна добробут акціонерів асоціюється з ринковою ціною акцій фірми. Це не найдосконаліша міра добробуту акціонерів, але це кращій з посильних способів оцінки добробуту. Якщо акції фірми не обертаються на ринку, то можна аналізувати стан подібних компаній, акції яких обертаються на ринку.