Методика лікування опікових ран препаратом Унібіол.

Найвища ефективність використання даного препарату отримується при якнаймога ранньому застосуванні. Це дає змогу значно зменшити больовий ефект, заспокоїти рану та загальмувати просування деструктивних змін в глибину тканин. Клінічно перебіг раньового процесу можна розділити на слідуючі періоди:

        Фаза ексудації

        Фаза регенерації

        Фаза епітелізації

Лікування проводиться відповідно до глибини ушкодження (ступені опіку).

При першій ступені немає раньової поверхні, але відмічається яскрава гіперемія шкіри. Тому на ушкоджену ділянку накладається 8-ми шарова марльова пов’язка вкрита тонким шаром препарату один раз на добу. Курс лікування 2-4 дні, до утворення молодої шкіри.

При другій та вищих ступенях опіків необхідна хірургічна підготовка рани. За наявності епідермальних міхурів обережно проводиться їх видалення, обрізаючи в межах мертвих тканин. На живих та сумнівних ділянках маніпуляції не проводяться. В тих місцях де є застарілі міхурі, під час розкриття лімфатична рідина не витікає, а залишається в желеподібному вигляді. Тому її треба видалити стерильним тампоном, для того щоб був забезпечений прямий доступ препарату до раньової поверхні.  Обробка антисептичними засобами не застосовується звʼязку з можливістю ускладнення рани хімічним опіком. На поверхню накладається марлева 10-ти шарова серветка, з нанесеною тонким шаром мазю. Перев’яза проводиться не рідше 2 разів на добу. На протязі перших 3-5 діб відмічається виражена лімфорея, тому слід контролювати промокання повʼязок та при необхідності замінити позачергово (фаза ексудації). Велика кількість виділення лімфатичної рідини є позитивним показником, оскільки разом з нею вимиваються токсичні продукти розпаду тканин, метаболіти, простогландини.

 В процесі лікуваня з поверхні самостійно відходять залишки некротичних тканин. При глибоких процесах на поверхні рани формуються фібринові плівки. Це  структура організму що вкриває ділянку максимального ушкодження і виконує функцію тимчасового покриття. Маючи пористу будову вона підтримує дифузію, пропускаючи назовні виділення з рани та в середину лікувальний засіб. В середньому на 5-8 добу, виконавши свою функцію, фібринові плівки самостійно відходять на серветку під час чергової перевʼязки. Недопускається засушування фібрину, поскільки під струпом починає формуватись гнійний процес.   

Через 5-6 діб кількість виділень зменьшується (фаза регенерації). На дні рани зявляється  молода грануляційна тканина, що має вигляд мілкобугристої поверхні яскраво-рожевого кольору. При контакті вона може незначно кровоточити. Товщина накладання препарату на серветку повинна бути відповідною, для того щоб не було присихання або прилипання до рани. В подальшому бугриста поверхня починає згладжуватись і формується молода шкіра рожевого кольору (фаза епітелізації). На даному етапі можна переходити на  перев’язку один раз на добу. Накладання пов’язок продовжується до тих пір, поки не утвориться зріла шкіра, що по кольору та вигляду наближається до оточуючих, неушкоджених тканин. Переривати процес лікування не бажано, оскільки наступає пересихання, лущення, утворення тріщин та формування рубцьового процесу.

За рахунок ефективного лікування місцевого процесу, навіть при розповсюджених і глибоких опіках, зводиться до мінімуму необхідність використання антибактеріальної, знеболюючої та інфузійної терапії. Основна частина продуктів розпаду  не всмоктується в тканини, а виводиться з поверхні рани за рахунок повʼязок. Цим мінімізується вплив інтоксикації на організм та порушення гомеостазу.

Література

1.     Б.С.Вихрев, В.Н.Бурмистров. Ожеги.  Руководство  для врачей. Медицина. -1986.

2.     В.Л.Гостищев. Общая хирургия. Медицина.-1993.

3.     Н.Д.Казанцева. Ожеги у детей. Медицина.-1986.

4.     Ю.Ф.Исаков. Детская хирургия. Медицина.-1986.

5.     Карвял Х.Ф., Парке Д.Х., Ожеги у детей (перевод с английского издания).Москва.-1990.

6.     Войко – Ясинецкий В.Ф. Очерки гнойной хиургии.Бинон.-2000.

7.      А.В.Макаров, О.А.Данилов, П.П.Сокур, В.Ф.Рибальченко. Хімічні опіки        стравоходу  у дітей. Вища школа.-2002

8.     И.В.Федоров,  Е.И.Сигал, Л.Е.Славин. Эндоскопическая хирургия.    ГЭОТАР – Медиа.-2009. 

Передмова.

В наш час класична медицина досягнула значних успіхів у лікуванні раньових процесів викликаних різноманітними причинами та різної локалізації. Разом з тим продовжується пошук нових, альтернативних методів лікування. Така потреба виникає оскільки достатньо часто зустрічаються  проблеми тривалого заживлення, тяжкого перебіу, та наслідків хронічного раньового процесу. До цих захворювань можна віднести термічні, хімічні опіки,  флегмони, довгонезаживаючі рани (пролежні, трофічні виразки та ін.). Актуальність проблеми крім здоров’я людини також пов’язана з економічними і соціальними факторами (значні економічні витрати на лікування, соціальна дезадаптація, втрата працездатності).

В даному посібнику піде мова про препарат, систему лікування, та принципово інший погляд на перебіг раньових  процесів в тканинах організму. Ця методика була застосована у великої кількості пацієнтів з різною ступіню тяжкості станів - від легких до вкрай тяжких. В результаті  отриманий виражений позитивний ефект як на швидкість заживлення, так і на стабілізацію загального стану організму. Препарат та система лікування захищена комплексним патентом і стала призером конкурсу «Винахід року 2009» в абсолютній категорії.