4. Ліпоми – доброякісні пухлини жирової тканини, частіше вроджені. Деколи здавлюють суміжні структури.

Форми:

- поодинокі (м’які, дольчатої структури, неболючі повільно ростучі пухлини, частіше розташовані на спині, позаду шиї, на надпліччі, обличчі. субаксілярно);

- множинні (до сотень пухлин; спадкові, розміщені по всьому тулубу та кінцівках);

- дифузний (вроджений) ліпоматоз (при ньому уражаються одна або дві кінцівки з прогресуючим місцевим гігантизмом).

Діагностика – огляд, УЗД.

Лікування – хірургічне (висічення разом з капсулою). При множинних видаляють найбільші, що викликають здавлення чи деформації, особливо при міжфасціальних ліпомах. При дифузному ліпоматозі з гігантизмом – дренуючі операції, іноді – ампутація.

5. Тератоми – змішані ембріональні пухлини, що походять з усіх зародкових листків; складають близько 2% серед дітей з пухлинами. Нерідко буває злоякісне переродження – тератобластома, оскільки містить ембріональні тканини плода, а іноді і весь плід.

Клініка.

Найчастіша локалізація – крижово-куприкова ділянка (між куприком та прямою кишкою), далі – середостіння, заочеревинний простір, яєчники. Пальпаторно, ректально можна виявити пухлину, іноді пальпуються кістозні утворення та щільні включення, ділянки осифікації. Можливе інфікування та нагноєння, виразкування, некроз, іноді – масивна кровотеча, що вимагає невідкладної операції.

На малігнізацію вказує швидкий ріст, поява венозного малюнка, погіршення загального стану дитини, симптоми інтоксикації.

Діагностика базується на огляді. Також: оглядова рентгенографія, УЗД, КТ, МРТ, ангіографія, радіосцинтиграфія.

При малігнізації виявляють альфа-фетопротеїн у крові (проба Абелєва -Татаринова).

Лікування тільки хірургічне і якомога більш раннє (до 6 міс), після операції – диспансерний нагляд для виявлення рецидиву та метастазування (при малігнізації).

Пухлиноподібні захворювання:

Дермоїдні кісти (дермоїди) – це фіброепітеліальні утворення (органоїдні тератоми), що формуються із зовнішнього сполучнотканинного гладкого шару та внутрішнього, що складається з шкіри (дерми і багатошарового епітелію) та її дериватів. Локалізуються там, де в ембріональному періоді знаходилися щілини та борозни чи відшнуровувалися шкірні зачатки. Найчастіше – верхній і внутрішній край очниці, волосиста частина голови, вискова ділянка, рукоятка грудини, дно порожнини рота.

Клініка: щільні округлі утворення з чіткими границями, не спаяні з шкірою. При розташуванні на кістці формує плоску ямку з підвищенням по краю.

Діагностика базується на огляді, УЗД.

Лікування хірургічне, краще у віці після 6 місяців.

Атероми – похідні сальних залоз шкіри, що виникають при закупорці вивідної протоки. Макроскопічно – округле кістоподібне утворення з білуватим творожистим вмістом. Найчастіша локалізація – волосиста частина голови, обличчя, шия, мошонка. Частіше у бувають у хлопчиків.

Клініка: округлі, обмежені неболючі утворення, що спаяні зі шкірою (на відміну від дермоїдів).

Діагностика – огляд.

Лікування хірургічне (видалення разом з капсулою).

Гігроми – це пухлиноподібні утворення, що походять із сухожильних піхв чи синовіальних сумок суглобів, мають з ними з’єднання (ніжку) і заповнені серозною рідиною зі слизом чи фібрином або желеподібним вмістом. Можуть бути наслідком хронічних тендовагінітів, бурситів, хронічних травм (частіше у дорослих). Найчастіша локалізація: променево-зап’ясний суглоб, кисть, стопа, гомілково-стопний суглоб, рідше – інші ділянки.

Клініка: округле неболюче утворення, щільно-еластичне, обмежено рухоме, іноді може просвічуватися через шкіру синюватим кольором, при значному збільшенні в розмірах можливе обмеження рухомості в суглобі, рідко – біль. Іноді буває спонтанний регрес і зникнення.

Діагностика – огляд.

Лікування: радикальне видалення із обов’язковим виділенням та видаленням «ніжки»; нерідко бувають рецидиви.

Ганглій – кістоподібне утворення із сполучнотканинною капсулою і желеподібним вмістом, що так само походить із синовіальних сумок чи сухожильних піхв, проте, на відміну від гігроми, не має зв’язку з ними. Найчастіша локалізація – так само, як і гігрома, також – підколінна ямка.

Клініка: щільно-еластичне утворення, не зв’язане зі шкірою, практично нерухоме, округле, поступово і повільно збільшується, дуже рідко – флюктуація. Деколи буває спонтанне зникнення.

Діагностика – огляд.

Лікування хірургічне, у рідкісних випадках допомагає просте роздавлювання.