- •Лабораторна робота № 20 визначення коефіцієнта внутрішнього тертя в рідинах методом стокса
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №21 визначення динамічної в’язкості рідиникапілярним віскозиметром
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 22
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Порядок виконання роботи
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 25 визначення показника адіабати повітря за допомогою стоячих хвиль
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Густини речовин
Порядок виконання роботи
Налити в бюретку з поділками води і відрегулювати гвинтовим затискачем швидкість витікання крапель (приблизно одна крапля за секунду).
Перед початком відліку крапель зафіксувати на якій поділці знаходиться рівень води.
Порахувати кількість крапель, які утворюються при витіканні 2 мл об’єму рідини. Дослід повторити 5 разів.
Одержані результати занести в таблицю.
Пункти 1.,2,3,4 виконати з рідиною, поверхневий натяг якої потрібно визначити (рідину пропонує викладач).
Для кожного досліду обчислити коефіцієнт поверхневого натягу.
Обчислити похибки вимірювань.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Що таке поверхневий натяг і причини його утворення?
Що називається коефіцієнтом поверхневого натягу?
В яких одиницях вимірюють коефіцієнт поверхневого натягу?
Які речовини називаються поверхнево–активними і як вони впливають на поверхневий натяг?
Вивести робочу формулу.
Що таке змочування і крайовий кут?
Тиск Лапласа. Капілярність.
Лабораторна робота № 24
ВИЗНАЧЕННЯ
ВІДНОШЕННЯ
ДЛЯ ПОВІТРЯ МЕТОДОМ КЛЕМАНА–ДЕЗОРМА
МЕТА РОБОТИ: вивчення адіабатного процесу і визначення показника адіабати повітря.
ОБЛАДНАННЯ: прилад Клемана–Дезорма.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Адіабатним процесом називається процес, який відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем. Адіабатний процес описується рівнянням Пуасона
, (24.1)
де
- тиск;
об’єм;
- показник адіабати. Показник адіабати
визначається відношенням
де
теплоємність для сталого тиску, а
–
теплоємність для сталого об’єму.
Якщо відомі температури і тиски, то рівняння адіабати можна записати так
(24.2)
Перший
закон термодинаміки для адіабатного
процесу запишеться так
.
Теплоємність тіла - фізична величина,
чисельно рівна кількості теплоти яку
необхідно надати, щоб нагріти тіло на
один градус Кельвіна.
.
Для однорідних речовин розрізняють теплоємність молярну та питому.
Молярна теплоємність – фізична величина, чисельно рівна кількості теплоти, необхідної для нагрівання одного моля речовини на один градус Кельвіна
.
Питома теплоємність – фізична величина, чисельно рівна кількості теплоти, необхідної для нагрівання одиниці маси речовини на один градус Кельвіна
.
Питома
теплоємність позначається малою літерою
с (сV,
ср), а молярна −
великою (СV,
Cp).
Між ними існує зв’язок
,
де
– молярна маса речовини.
Для газів різнять дві теплоємності: за сталого об’єму і за сталому тиску. Якщо нагрівання газу відбувається за сталого об’єму, то вся підведена до тіла теплота іде на збільшення внутрішньої енергії. Якщо ж ту саму кількість газу нагрівають в тому ж інтервалі температур при сталому тиску, то газ розширюється, а це значить, що крім теплоти, яка йде на збільшення внутрішньої енергії, потрібна ще додаткова кількість теплоти для виконання роботи розширення газу. Тому Сp>CV. Зв’язок між Сp і CV дається рівнянням Мейера
,
(24.3)
д
е
R –
універсальна газова стала, чисельно
рівна роботі по ізобарного розширення
одного моля газу, внаслідок його
нагрівання на 1К. Як відомо з молекулярно
– кінетичної теорії газів
,
а
,
де i –
число ступенів вільності. Для одноатомних
газів i = 3,
для двоатомних i
= 5 і для багатоатомних i
= 6
Одним
із методів визначення
є метод Клемана − Дезорма. Він полягає
в наступному;. кран К1
з’єднує балон з насосом, а К2
− з навколишнім
середовищ-щем (рис. 24.1)
При
закритому крані К2
в балон нагнітають деяку кількість
повітря і закривають кран К1.Через
деякий час внаслідок
теплообміну із зовнішнім середовищем
температура повітря в балоні, яка зросла
при накачуванні, знизиться до температури
навколишнього середовища, а тиск стане
вище атмосферного на величину
,
де
− різниця висот рідини в колінах
манометра,
−
густина води.
Таким,
чином повітря в балоні буде характеризуватись
параметрами
V1, T1,
де
− об’єм балона,
− температура в балоні, рівна температурі
навколишнього середовища. Відкриваємо
кран К2.
Повітря почне швидко розширюватися.
Внаслідок того, що розширення відбувається
дуже швидко, процес можна вважати
адіабатним. Тиск в балоні почне падати.
Коли він стан рівним атмосферному, на
що вкаже рівність рівнів рідини в колінах
манометра, закриємо кран К2.
Таким
чином, в кінці адіабатного процесу
повітря буде характеризуватись тиском
і температурою
.
Зв’язок між параметрами повітря на
початку адіабатного процесу і в його
кінці можна записати, використавши
рівняння (24.2)
(24.4)
Відношення
температур можна виразити через
відношення тисків, виходячи із таких
міркувань: нова маса повітря в балоні
після закриття крану К2
має температуру
,
об’єм
рівний
об’єму балона і тиск
.
Внаслідок теплообміну з навколишнім
середовищем температура повітря
підвищується до температури навколишнього
середовища
.
Так як об’єм постійний , то тиск при
цьому також зросте і стане вище
атмосферного на величину
,
де
− різниця висот рідини в колінах
манометра. Тобто відбувається ізохорний
процес, для якого
(24.5)
або
(24.6)
З рівнянь (24.4) і (24.6) одержимо,
(24.7)
Прологарифмувавши рівняння (24.4) і, розв’язавши його відносно , одержимо вираз
(24.8)
Розкладемо
і
в ряд Маклорена і обмежимось першими
двома членами
,
.
Підставивши одержані вирази у формулу (24.8), одержимо робочу формулу
(24.9)
