9.6.3 План санації (реорганізації) боржника

Протягом трьох місяців від дня, коли винесено ухвалу про санацію боржника, керуючий санацією зобов’язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців від зазначеного дня до арбітражного суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

План санації має містити перелік заходів з відновлення платоспроможності боржника; умови участі інвесторів (санаторів), якщо вони є, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів (зокрема переведенням боргу чи його частини на інвестора); строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань. Коли є санатори, план санації розробляється й погоджується за їх участю.

План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня, коли арбітражним судом було винесено ухвалу про санацію. Керівник санації письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до цієї дати дає їм змогу ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів – членів комітету кредиторів.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів керівник санації подає до арбітражного суду на затвердження не пізніш як через 5 днів від дня проведення засідання комітету кредиторів.

Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть набрати форми:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План реорганізації. Як правило, план реорганізації розробляється в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов’язкові складові плану реорганізації такі:

1. умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;

2. умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;

3. механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).

Перша складова цього плану має містити угоду між боржником і санатором про переведення боргу на санатора, що можливо лише за згодою кредиторів. Якщо у справі про банкрутство всього один кредитор, його згода на переведення боргу може бути викладена в листі на ім’я арбітражного суду або в угоді між ним, боржником і санатором. Участь санатора у фінансуванні боржника може полягати в залученні його до складу учасників (власників) підприємства. Це може відбуватися як у разі збереження юридичного статусу та правової форми організації бізнесу боржника, так і в разі реорганізації останнього.

Друга складова плану реорганізації полягає в узгодженні умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть даної реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб’єкт банкрутства – господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджуються між його учасниками та санаторами.

Санатора можна включити до складу учасників (власників) підприємства такими основними способами:

а) під час збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор;

б) у результаті перевідступлення частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;

в) у результаті злиття, поглинання чи приєднання.

Якщо юридична особа боржника заснована у формі підприємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство), то однією з умов санації має бути перетворення унітарного підприємства на господарське товариство, у статутному фонді якого санатор отримує певну обумовлену частку або пакет акцій, що відповідає обсягу переведеного на нього боргу або зробленого ним внеску на рахунок боржника. Зрозуміло, що юридичний статус боржника при цьому зазнає змін.

Санація реструктуризацією може бути інструментом приватизації цілісного майнового комплексу державного унітарного підприємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських товариствах. Продаж пакетів акцій, що належать державі у статутному фонді акціонерного товариства – боржника, можливий (якщо претендентів на одноосібну участь у санації цього товариства кілька) через аукціон або за конкурсом під конкретні зобов’язання санатора стосовно фінансового оздоровлення підприємства, збереження напрямку діяльності й робочих місць тощо. У таких випадках ці зобов’язання стають невід’ємними умовами плану санації. Умови санації державних підприємств реорганізацією, тобто частковою зміною власника його статутного фонду, погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, а також з Антимонопольним комітетом.

Третя складова розглядуваного плану – погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу (строки, послідовність та форми).

Санація затверджується арбітражним судом лише тоді, коли погоджено умови щодо всіх трьох складових розглянутого плану. Якщо пропозицію про санацію прийнято і затверджено, вважається, що мета провадження у справі про банкрутство досягнута.

З метою задоволення вимог кредиторів план реорганізації може передбачати продаж підприємства-боржника як цілісного майнового комплексу. При цьому можливі такі варіанти щодо реорганізації боржника та погашення його заборгованості.

1. Злиття, приєднання чи поглинання: усі майнові права та обов’язки переходять до підприємства-правонаступника, який вживає заходів щодо погашення заборгованості боржника. Колишні власники корпоративних прав боржника втрачають їх, отримуючи при цьому компенсацію – узгоджену (як правило, ринкову) вартість цих прав або відповідну кількість корпоративних прав підприємства-правонаступника.

2. Цілісний майновий комплекс підприємства має бути викуплений за встановленою на відкритих торгах ціною, перейшовши у власність іншої юридичної особи. Заборгованість боржника при цьому не переходить до правонаступника, а погашається за рахунок виручки від реалізації ліквідаційної маси (цілісного майнового комплексу), яка надходить на рахунок юридичної особи-боржника.

План санації. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства. Приклад макета такого плану наведено в табл. 9.3.

Для реалізації плану підприємство має бути на певний проміжок часу звільнене від обов’язків виконання платіжних зобов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду.

Таблиця 9.3 - План санації в ході провадження справи про банкрутство

Розділи	Зміст розділів
А Мета та завдання плану	1 Основна мета плану санації 2 Групи кредиторів та розмір їх вимог.
Б Інформація про підприємство Б.1 Розвиток підприємства до порушення справи про банкрутство	1 Історія розвитку підприємства 1.1 Виробництво та організація 1.2 Фінансово-економічний розвиток 1.3 Динаміка персоналу 2 Правові відносини 2.1 Форма організації бізнесу 2.2 Учасники та засновники підприємства 2.3 Відносини з податковими органами 3 Фінансово-економічні відносини 3.1 Джерела фінансування та структура капіталу 3.2 Наявність кредитного забезпечення 3.3 Майнове становище 3.4 Фінансові результати 4 Виробничо-збутова сфера 4.1 Продуктова та виробнича програми 4.2 Постачання 4.3 Виробництво 4.4 Збут 4.5 Дослідництво та раціоналізаторство 5 Організаційна сфера 5.1 Місцезнаходження підприємства 5.2 Організаційна структура 5.3 Система звітності та контролінг 6 Охорона навколишнього середовища
Б.2 Аналіз підприємства	1 Аналіз причин фінансової кризи 2 Економічний аналіз 3 Фінансовий аналіз 4 Оцінка вартості майна підприємства 5 Висновки санаційного аудиту
В Заходи щодо санації боржника В.1 Вжиті заходи після порушення справи про банкрутство	1 Сфера персоналу 2 Виробничо-збутова сфера 3 Фінансова сфера
В.2 Планові заходи щодо санації	1 На рівні власників та засновників 2 Фінансова сфера 3. Виробничо-збутова сфера 4 Організаційна сфера
Г Реалізація плану та задоволення претензій кредиторів	1 Прогнозні показники реалізації плану 2 Порядок задоволення першочергових претензій 3 Порядок задоволення інших претензій 4 Контроль за виконанням плану

План санації неодмінно має містити таку інформацію.

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов’язань.

5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану санації підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог здійсненням ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.

За заявою будь-кого з кредиторів або боржника арбітражний суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтовані докази того, що в результаті санації становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур.

Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи керуючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, членів комітету кредиторів та нагляд арбітражного суду зберігаються до повного виконання плану санації. Протягом відповідного періоду зазначені органи мають право безперешкодного доступу до всіх приміщень боржника, а також право перевірки його бухгалтерських та інших комерційних документів.

Якщо у процесі нагляду встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами арбітражний керуючий повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають відповідне рішення, у тому числі про здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.

За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

1) про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;

2) про звернення до арбітражного суду з клопотанням стосовно дострокового припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням продовжити встановлений строк процедури санації;

4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру;

5) про укладення мирової угоди.

Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбітражного суду не пізніше п’яти днів після дати проведення зборів кредиторів. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.