"Залозистий епителий"

1.Будова секреторних клитин

Клитини залозистого епителию називають секреторними, залозистими клитинами, або грандулоцитами. В организми утворюють екзокринни та енокринни залози. Гландулоцити, досить різноманітні за формою та ультраструктурою, лежать на базальній мембрані. На їхніх бічних поверхнях, на відміну від базальної поверхні, утворюються десмосоми та щільні контакти. Гландулоцити відрізняються від інших клітин полярним розташуванням органел, наявністю секреторних гранул, крім того, на апікальній поверхні вони можуть утворювати мікроворсинки. Ядра гландулоцитів здебільшого великі, з декількома ядерцями, поверхня ядра нерівна. У цитоплазмі гландулоцитів, котрі синтезують білковий секрет, добре розвинений гранулярний ендоплазматичний ретикулум, а там, де синтезуються небілкові секрети (ліпіди, вуглеводи), краще розвинений агранулярний ендоплазматичний ретикулум. Комплекс Гольджі, який відповідає за виведення секреторних пухирців із клітини, завжди добре розвинений. Процеси секреції (синтез і виведення секретів) потребують значної кількості енергії, тому гландулоцити містять численні мітохондрії.

2.Класификация екзокринних залоз:

А)за килькистю клитин:

Одноклитинни-функционують як самостийни утворення (келихоподибни клитини кишечнику)

Багатоклитинни-залозу утворюють багато клитин (бильшисть залоз, потова, сальна та ин)

Б)за химичною природою секрету:

Билкови-видиляют, наприклад, ферменти(билкови речовини)

Слизови-видиляють гликопротеини, речовини слизовои природи( в дихальних шляхах)

Сальни-видиляють жири

Змишани-билково-слизовий секрет(молочна залоза)

В)за розмищенням щодо епителиального шару:

Ендоепителиальни-знаходяться у склади епителию

Екзоепителиальни-розташовани пид епителием

3-6.Яки типи секреции иснують, охарактеризуйте кожен з них:

Апокриновий-видилення секрету видбуваэться зчастковим руйнуванням апикальнои поверхни грандулоцитив(зелена залоза рака, деяки потови залози людини, молочна залоза).розризняють микро- та макроапокриновий тип секреции залежно вид ступеня руйнування клитини. Зелена залоза ричкового рака э органом видилення.ИИ секреторна частина маэ вигляд численних камер, вистелених одношаровим залозистим епителием. Грандулоцити на початкових стадиях секреции мають кубичну форму. Секрет накопичуэться в апикальний частини клытини, цитоплазма при цьому розриджуэться й частково використовуэться для його утворення. Так поступово утворюються виступи и здуття, клитини стають вищими и набувають призматичнои форми. Потим ци здуття разом з апикальною частиною клитини видрваються вид неи и залишаються лежати биля клитини у вигляди краплин або пухирцив, де секрет дозриваэ.Писля видилення секрету клтина стаэ нижчою и на ии поверхни з*являэться виимка.З часом клитина видновлюэ свий нормальний розмир и в ний повторюэться секреторний цикл.

Мерокриновий-тип секреции, який характеризуэться видиленням секрету без руйнування плазмолеми та цитоплазми грандулоцитив, клитини повнистю зберигають сою структуру и об*эм( залози шлунка, кишечнику)

Голокриновий-тотальне руйнування грандулоцитив при видиленни секрету(сальна залоза)тобто ихним тотальним перетворенням на мертвий пухирець зи шкирним салом(жиром) и десквамациею клитини у просвит секреторного виддилу, звидки вони потрапляють до вивидних проток. Сальна залоза розташована биля коренив волосся, ии протоки впадають у волосяний мишок, який оточуэ коринь волоса. Кинцеви виддили залози мають характерну гроноподибну форму. Вони вистелени шаром дрибних стовбурових клитин. У результати пролиферации цих клитин у порожнину залози виштовхуються все нови и нови клитини. у ихний цитоплазми накопичуються дрибни жирови вакуоли, утворени в результати синтезу липидив. Дали клитини повнистю руйнуються и перетворюються на пухирци з секретом, яки потим видиляяються вивидною протокою на поверхню й утворюють сальну пливку волосся та епидермису.

7.Яку будову мають прости нерозгалужени альвеолярни залози?

Мають нерозгалужену вивидну протоку та секреторний виддил у вигляди пухирця. Залоза маэ одну вивидну протоку и одний секреторний виддил(сальна залоза)

8.Яку будову мають прости розгалужени альвеолярни залози?

проста розгалужена альвеолярна залоза маэ одну вивидну протоку, але декилька кинцевих виддилив, тобто секреторний виддил розгалужуэться.

9-10.Яку будову мають прости нерозгалужени трубчасти залози?

Маэ вигляд трубки, протоки и секреторни виддили не галузяться. Прикладом э фундаментальни залози шлунка и потови залози. Стинки секреторного виддилу залози шлунка виистелени одним шаром клитин, декилькох типив, з яких утворене тило залози та ии дно. Основна маса клитин невелики за розмирами, це -головни клитини, яки виробляють фермен.

11.Яку будову мають складни нерозгалужени залози?

Ихни протоки и секреторни виддили не галузяться. Вони бильши за розмиром ниж прости, а ихня паренхима(функциональна частина органа) подилена на частки и часточки

12.Яку будову мають складни розгалужени залози?

У неи головна вивидна протока, розгалужена на додаткови дрибниши протоки и численни секреторни виддили(слинна, молочна, пидшлункова залози тощо). Вони бильш за розмиром, ниж прости, а ихня паренхима(функциональна частина органа) подилена на частки и часточки.

13.Яки залози називаються ендокринними?

Залози внутришньои секреции, складаються тильки з секреторного виддилу, вивиднои протоки немаэ, вони синтезують гормони и видиляють их в кров та лимфу, а деяки-у ликвор головного мозку(епифиз, гипоталамус).

Гормони-биологични регулятори омину речовин и функций людини. До ендокринних залоз видносять: гипофиз, щитоподибна и паращитоподибна залози, надниркови залози, остривци Лангерганса пидшлунковои залози, яэчники, сим*яники, епифиз, тимус.Головна роль ендокринних залоз полягаэ в пидтримци нормального ривня гомеостазу через регуляцию всих видив обмину речовин. Вони забезпечують взаэмодию организму з внутришним и зовнишним середовищем, його адаптацию, а також интеграцию организму в эдину систему.За будовою ендокринни залози утворюють цилий ендокринний орган(щитоподибна залоза, гипофиз) а э окремими осередками в ньому(Остривци Лангерганса в пидшлунковий залози).

Щитоподибна залоза-гормони, яки вона видиляэ регулюють уси види обмину речовин, дияльнисть ЦНС, диференциацию клитин и тканин та ихний рист.

Аденогипофиз-це ендокринна залоза, дистальна частка якои складена трабекулами з хромофоних и хромофильних клитин.Синтезують специфични гормони, яки регулюють функции видповидних залоз( тиреотропий гормон-щитоподибна залоза; адренокортикотропний гормон-кора надниркових залоз; лютеинизуючий и фоликулостимулюючий гормони-статеви залози). Функция аденогипофиза регулюэться гормонами гипоталамуса, що синтезуються нейросекреторними клитинами, зибраними в ядра. У гипоталамуси синтезуються та вивильнюються у кров портальнои системи гипофиза таки гормони, як либерина та статини. Либерини мають стимулюючий вплив на функцию клитин аденогипофиза, а статини, навпаки, пригничувальний вплив.

14.Поривняйте екзокринни та ендокринни залози.

Екзокринни-це залози зовнишньои секреции. Синтезовани ними секрети виводяться назовни, у порожнину организму, або на його поверхню. Екзокринни залози складаються из секреторного виддилу та вивиднои протоки. Продукти секреции видиляються спочатку в просвит секреторного виддилу, а потим у вивидну протоку, яка видкриваэться на поверхню шкири або в порожнину органив, вистелених епителием.До екзокринних відносяться сальні, слинні, потові, молочні, слізні, мускусні залози, а також печінка, залози шлунково-кишкового тракту і ін., що виділяють секрет в порожнину травного каналу. забезпечують захист вид шкидливого впливу зовнишнього середовища(слиз, сальний жир), процеси травлення(ферменти шлунку), э власне харчовими продуктами(грудне молоко).

Ендокринни-залози внутришньои секреции, складаються лише з секреторного виддилу, вивиднои протоки немаэ. Интенсивно васкуляризовани_отримують интенсивне кровопоскачання. Синтезують гормони и виводять их в кров та лимфу, а деяки-у ликвор головного мозку.ДО Е. ж. відносяться щитовидна залоза, околощитовідниє залози, надниркові, гіпофіз . Статеві залози ( яєчники і семенникі), а також підшлункова залоза здійснюють поряд з внутрішньою і зовнішню секрецію. Ендокринні залози функціонують не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. В свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну. Головна роль ендокринних залоз в организми полягаэ в пидтримци нормального ривня гомеостазу, через ргуляцию всих видив обмину речовин. Ендокринни залози забезпечують взаэмодию организму из зовнишним и внутришним середовишем, його адаптацию, а також интеграцию организму в эдину систему.

15. Що таке залози змишанои секреции?

Залози змішаної секреції – залози що виконують зовнішню та внутрішню секреторну функції, в людей це підшлункова та статеві залози.

Підшлункова залоза бере участь у процесі травлення, тобто працює як залоза зовнішньої секреції, а з іншого виробляє інсулін та глюкагон - гормони, що регулюють вміст цукру у крові, тобто виконує внутрішню функцію.

Статеві залози – у жінок яєчники, у чоловіків - сім’яники або яєчка. Виконують як зовнішньосекреторну функцію продукуючи статеві клітини так і внутрішньосекреторну виділяючи у кров статеві гормони.