Практичне заняття 2

Тема: Робота з топографічними картами.

Мета: Навчитись визначати і розв’язувати задачі, що вирішуються на топографічних картах і планах.

Зміст роботи

1. Визначення азимуту , дирекційного кута та магнітного азимута по заданому напрямку

2. Визначення прямокутних координат точок.

3. Визначення географічних координат точок.

4. Визначення висоти точки на карті з горизонталями

Визначити час, визначений на виконання кожної задачі

Задача	1	2	3	4	5
Витрачений час

Робота виконується безпосередньо під час практичного заняття а її результати фіксуються в робочому зошиті та оформляються у вигляді графічної роботи на креслярському папері формату А4 у тижневий термін.

Вказівки щодо виконання роботи

На топографічній карті М1:25000 викладач наносить дві точки А і В. Далі студент з’єднує олівцем точку А з точкою В.

Топографічний план – це зменшена проекція невеликої території на горизонтальній площині.

Масштаб плану – це сукупність зменшення зображення земної поверхні.

Зорієнтувати лінію на місцевості означає знаходження її напрямку відносно меридіану. Тобто зорієнтувати лінію можливо за допомогою азимута, дирекційного кута або румба.

В геодезії прийнята прямокутна система координат. Вісь абсцис розташована на північ, вісь ординат – на схід. Проведені на топографічній карті лінії координатної сітки паралельні осям координат.

Вертикальні лінії – паралельні лінії осьового меридіана

1. На топографічній карті проводимо через т. А лінію, яка паралельна лінії координатної сітки.

   1. Визначаємо чверть, в якій знаходиться лінія АВ.

   2. Вимірюємо на плані транспортиром румби лінії АВ(τ)

   3. Визначаємо значення дирекційного кута користуючись залежністю між румбами та дирекційними кутами по чвертях. Записи значень дирекційних кутів до десятої долі градуса.

2. На топографічному плані точки знаходяться у квадратах створених лініями координатної сітки. Значених координат ліній сітки підписані:

• по осі Х : 6065км. ; 6066км. Це абсциси відраховані від лінії екватора;

• по осі У : (4) 311км ; (4)312 км. Це ординати відраховані вліво від осьового меридіану. В дужках вказані номер координатної зони.

1. Проводимо перпендикуляри від точок А і В до ближчих ліній координатної сітки.

Перпендикуляр на горизонтальну лінію – це ∆Х;

Перпендикуляр на вертикальну лінію – це ∆У

2. За допомогою лінійки та лінійного масштабу вимірюємо значення ∆Х,∆У.

3. Вираховуємо прямокутні координати точок А і В

ХА = Хмол + ∆ХА = Хст -∆ХА

УА = Умол + ∆УА = Уст -∆УА де

Хмол, Умол – значення меншого підпису координатної сітки.

Хст, Уст – значення більшого підпису координатної сітки.

3. На топографічному плані сітка географічних координат підписана : на вертикальних лініях карти широта (γ) на горизонтальних лініях карти довгота (λ).

Таким чином західна та східна рамки карти є направленням географічного меридіану, а південна і північна – паралелі. Географічні координати позначені у градусній мірі :

γ=54º40'00' λ=18º00'00''

Кожна хвилина по рамці карти поділена на кількість відрізків по 10секунд. Тому, щоб визначити географічні координати точок, треба через них провести горизонтальні та вертикальні лінії та взяти відлік з округленням до 1'' на секундних поділках рамки карти.

4. Рельєф місцевості на топографічних картах і планах позначається горизонталями.

Для визначення висоти точки слід користуватися наступними правилами.

4.1 Якщо точка лежить на горизонталі то її висота (відмітка) буде дорівнювати висоті цієї горизонталі.

4.2 Якщо точка лежить між горизонталями то її висоту визначають за формулами математики. Вирішується пропорція: Н = Нм + n/m * h де

H – висота визначаємої точки;

n — відстань від молодшої горизонталі до точки, що виміряється лінійкою;

m — відстань між горизонталями, що виміряється лінійкою;

h — висота перерізу рельєфу горизонталями.