3.Основні принципи освітнього менеджменту

Серед основних принципів педагогічного менеджменту, під якими розуміють фундаментальні вихідні положення, що відбивають закономірності існування і розвитку конкретної педагогічної системи, виділяють такі:

Принцип соціальної детермінації в управлінні вищим закладом освіти вимагає насамперед розуміння кожним із суб'єктів ВНЗ головних соціальних завдань у здійсненні професійної підготовки молодого покоління майбутніх фахівців до продуктивної життєдіяльності.

Принцип гуманізації і психологізації націлений на подолання абсолютного керівництва й авторитаризму у відносинах між людьми. Принцип правової пріоритетності та законності припускає узгодження діяльності менеджера освіти із законодавством України в питаннях надання обов'язкових і додаткових освітніх послуг, організації праці, захисту прав людини. Принцип науковості та компетентності передбачає всебічну поінформованість менеджера освіти й урахування ним різноманітних аспектів знань під час реалізації своїх функціональних завдань, Принцип анапітичного прогнозування припускає здійснення реальних прогнозів і побудови конкретних моделей функціонування педагогічного процесу . Принцип оперативного регулювання,припускає чіткість організації праці кожного члена колективу. Принцип наступності і перспективності припускає серйозне вивчення менеджером освіти провідних досягнень управлінської думки вітчизняних і зарубіжних авторів минулого та сьогодення

Ефективність і якість управління визначаються обґрунтованістю методології вирішення існуючих проблем, тобто підходів, законів і закономірностей, принципів і методів.

До загальних принципів освітнього менеджменту можна віднести: принцип системності; принцип багатофункціональності; принцип інтеграції; принцип зовнішнього оцінювання; принцип забезпечення професійної свободи; принцип мобільності системи управління; принцип поваги до дитини, учня, студента, вихованця; принцип правової захищеності управлінського рішення; принцип цілісного погляду на людину; принцип соціальної справедливості; принцип індивідуального підходу; принцип найменшого впливу; принцип відповідності передбачає; принцип підвищення кваліфікації; принцип консенсусу; принцип колегіальності;

4.Загальна характеристика методів освітнього менеджменту

Метод (від грец. тейюсіоз -— способи дослідження, пізнання) — це система правил і способів дослідження будь-яких об'єктів для пошуку об'єктивної істини.

Економічні методи - економічне стимулювання - найбільш недосконалі, потребують удосконалення на всіх рівнях;

адміністративні методи - регламентація діяльності виконавців, її нормування, робота з кадрами (сприятливе середовище для автократів);

методи психолого-педагогічного впливу - забезпечення сприятливого психологічного клімату, стимулювання творчості та ініціативи, прогнозування соціальних перспектив розвитку освітнього закладу;

методи суспільного впливу - розвиток демократії колективів, запровадження лояльної конкуренції, толерантності, підвищення престижу та іміджу.

У загальноосвітніх навчальних закладах практично ще немає менеджерів. Є управлінці в особі директора, його заступників, педагогів. Але проблема зміни директорського, командного менталітету на менеджерській вже достатньо актуальна. Для керівника школи, педагога така трансформація може здійснюватися в рамках спеціальної психолого-педагогічної підготовки. Інколи менеджмент порівнюють із здоровим глуздом. Здоровий глузд - це раціональність індивідуального самозбереження.

Проблема менеджменту в школі актуалізується тим, що:

• за специфікою своєї професійної спрямованості вчитель є керівником та організатором життя і діяльності дітей.

• в умовах переходу до ринкових відносин та зростаючої соціальної незахищенності, безробіття, кожна людина повинна бути готовою, у разі потреби, до організації своєї "справи".

• педагог покликаний підготувати своїх вихованців до роботи в нових соціальних та економічних

умовах.

Оволодіння основами менеджменту допоможе у підвищенні ефективності педагогічної діяльності. Методи і прийоми самоменеджменту допоможуть педагогам успішно вирішувати різноманітні проблеми особистісного плану, навчитися володіти собою, визначати і формулювати чіткі особисті цілі та цінності, займатися саморозвитком, доцільно використовувати час, здійснювати вплив на дітей - це далеко не повний перелік можливостей педагога, який опанував основами менеджменту.Слід визнати існування в практиці педагогічних колективів цікавих наробок з проблем самоорганізації особистості.

Самоорганізація - це природна здатність усіх біологічних (соціальних) систем самостійно підтримувати, відроджувати й удосконалювати рівень своєї організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов їх існування та діяльності з врахуванням минулого досвіду. У цьому питанні для керівників шкіл, педагогів вважаються цінними наробки з проблеми самоорганізації особистості (СОО) МО.Аверіна та Є.С.Львова.

Головна мета ефективного менеджменту в освіті - домагатися, щоб кожен, керівник школи був здатний діяти самостійно (після того, як визначена мета, форми та засоби її реалізації, форми винагороди), тобто мати ефективно працюючих педагогів-професіоналів.

5,Види освітнього менеджменту:наукові підходи до їх класифікації

Менеджмент освіти як загальну функцію управління освітньою сферою український учений В. М. Бебик класифікує за видами, взявши за основу такі ознаки:

1. Ієрархічно-територіальний рівень і простір управління:

• глобальний (планетарний рівень управління);

• цивілізаційно-територіальний (рівень управління освітніми сферами сукупності держав-на-цій, що мають спільні цивілізаційні ознаки — західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізація);

державно-національний (рівень управління освіти держави-нації);

• регіональний (рівень управління освітніми сферами територій зі спільними економічними, соціальними, екологічними, етнічними й іншими інтересами, межі яких можуть не збігатися з державними кордонами);

локальний (рівень місцевого управління та самоврядування освітніми закладами міста, селищної, сільської ради тощо).

2. Гармонізація, узгодження інтересів і потреб усіх суб'єктів освітнього процесу: