2. Застава- як вид зобов’язання кредитної операції

Одним із найпоширеніших у банківській практиці видів кредитного забезпечення є застава. Застава - це вид забезпечення кредитного зобов'язання, у силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Банк укладає з позичальником окремий договір застави, який є додатком до кредитного договору.

Відповідно до Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути:

- майно та майнові права;

- майно, яке відповідно до законодавства України, може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення;

- майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Не можуть бути предметом застави:

- національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

У разі надання кредиту під заставу майна банк повинен врахувати низку важливих чинників і передумов проведення кредитної операції:

1) Позичальник (заставодавець) має бути власником заставленого майна або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління ним, яке визначено статутом або відповідним чином оформленим дорученням. До документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, належать правовстановлюючі документи. Для перевірки наявності у заставодавця права власності на об'єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа, банку необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту. Якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, банківські установи повинні вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів.

2) Позичальник повинен подати офіційну документальну інформацію, яка б підтверджувала, що дане майно не було вже заставлене раніше за невиконаними зобов'язаннями (щодо рухомого майна - витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо нерухомого майна - за відомостями державних нотаріальних контор, довідка податкової адміністрації тощо). При цьому у договорі застави з банком мають бути передбачені умови щодо можливості чи неможливості наступної застави майна, яке передається у забезпечення банку.

3) Предмет застави має бути правильно оформлений як власність.

4) Предмет застави мусить мати визначену ціну, підтверджену документально (для нерухомості - довідка фірми, що має ліцензію на оцінювання, та документ про право власності).

Співробітник кредитного підрозділу банку, який займається оцінюванням і моніторингом застав, проводить ідентифікацію майна, що пропонується в заставу, відповідно до чинного законодавства України. Після цього він визначає ступінь його ліквідності.

Під час вибору предмета застави банківська установа, як правило, віддає перевагу найбільш ліквідному забезпеченню, що мас широке коло потенційних покупців і може бути швидко реалізоване у випадку звернення стягнення на предмет застави. У діяльності банківських установ залежно від ступеня ліквідності майно, що пропонується у заставу, може класифікуватися банками в такий спосіб: