Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. податок на транспортні засоби;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. єдиний податок;

15. фіксований сільськогосподарський податок;

16. збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

17. мито;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

19. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

До місцевих належать податки та збори, що установлені рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належить:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо установлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом.

Є три види податкової системи;

• пропорційна система, при якій рівень оподаткування зростає по мірі зростання доходів платників;

• регресивна система, при якій рівень доходів зростає більшими темпами, ніж рівень оподаткування;

• прогресивна система, при якій рівень оподаткування випереджує рівень отриманих доходів.

2. Принципи оподаткування.

Творення ефективної податкової системи є однією з найважливіших умов зупинення економічного спаду і створення передумов для економічного зростання України.

Податкове законодавство ґрунтується на таких принципах:

• загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається;

• рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

• невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

• презумпції (припущення про існування факту, який вважається дійсним до тих пір, поки не доведена його хибність) правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

• фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

• соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

• економічна ефективність - податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів;

• економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

• стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

• рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;

• єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено ПК, сплаті не підлягають.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до ПК Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.