4. Методика включення податку в ціни товарів, робіт та послуг

Податок на додану вартість є непрямим податком, а тому він сплачується за рахунок покупця, а не за ра­хунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Отож, платником податку виступає підприємство, яке реалізує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця.

ПДВ включається до ціни товарів, робіт, послуг, тому він є ціноутворюючим фактором. Ціни суб'єкта господа­рювання, залежно від міри врахування в них витрат і прибутку поділяють на: оптові, відпускні, роздрібні. Оптова ціна виробу складається з собівартості виробу та прибутку і обчислюється за формулою:

О_ц = С_в+ (С_в х Р) :100, (5)

де О_ц — оптова ціна виробу;

(С_вхР) — прибуток;

С_в — виробнича собівартість;

Р — рентабельність виробу.

Відпускну ціну виробника з урахуванням податку на додану вартість розраховують так:

ВЦ_в=О_ц+(О_цхС_ПДВ):100, (6) (

або ВЦ_В =О_ц х 1,2

де ВЦ_в — відпускна ціна виробника;

С_ПДВ — ставка податку на додану вартість, %;

(О_ц х С_ПДВ) :100 — сума податку на додану вартість.

Відпускну ціну виробника з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість розраховують наступ­ним чином:

1. Оптова ціна з урахуванням акцизного збору:

О_ца =О_ц :(100-С_А)х100, (7)

де О_ца — оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору;

С_а — ставка акцизного збору.

2. Відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість:

ВЦ_а = О_ца + (О_ца х С_ПДВ ):100 (8)

або ВЦ_а = О_ца х 1,2

де ВЦ_а — відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

Роздрібну ціну визначають наступним чином:

РЦ = ВЦ_В + Н_Р , (9)

Н_Р =В_О +П + ПДВ

де РЦ — роздрібна ціна;

Н_р — націнка;

В_о — витрати обігу;

П — прибуток;

ПДВ — сума податку на додану вартість.

5. Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість

ПДВ — це складний податок, який передбачає існу­вання податкових зобов'язань щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання — загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит — сума, на яку платник по­датку має право зменшити податкове зобов'язання звіт­ного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконан­ня робіт (послуг) платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або по­слуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобо­в'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

У разі, коли продаж товарів (робіт, послуг) через тор­говельні автомати здійснюється з використанням жето­нів, карток або інших замінників гривні, датою збіль­шення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі, коли ж продаж товарів (робіт, послуг) здійсню­ється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвід­чує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунку (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендо­давця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінан­сової оренди (лізингу) у користування орендарів (лізингоотримувачів).

Датою виникнення податкових зобов'язань при вве­зенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобо­в'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезиден­том залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

1. Дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку плат­ника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата ви­писки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвід­чує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

2. Для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковими зобо­в'язаннями.

Датою виникнення права орендаря (лізингоутримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отриман­ня об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які ви­никли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звіт­ним періодом.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума (як надміру сплачена) підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

При наявності в платника податкового боргу минулих звітних періодів зі сплати податку на додану вартість (у тому числі відстроченого та розстроченого) сума, за­декларована платником до відшкодування, зараховуєть­ся в погашення такої заборгованості.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом:

• перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує;

• зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;

• зарахування суми відшкодування в рахунок інших по­датків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.