3.Реакція грунтів, класифікація грунтів за рН, види кислотності.

З ними пов’язана реакція грунту, яка може бути кислою при рН – 3-6,5, нейтральною рН – 6,5-7, лужною рН більше 7.

Реакція ґрунтового розчину визначається активністю вільних водневих і гідроксильних іонів і вимірюється показником рН – від’ємним логарифмом активності іонів водню.

Добровольський дав таку класифікацію: рН – 3-4,5 – сильно кислі, 4,5-5,5 – кислі, 5,5-6,5 – слабо кислі, 6,5-7 – нейтральні, 7,-7,5 слабо лужні, 7,5-8,5 лужні, 8,5 та більше сильно лужні.

Однак кожна рослина нормально росте при строго визначених значеннях рН. На Україні в більшості випадків зустрічаються грунти з кислою реакцією. Тому в ґрунтознавстві в залежності від природи кислотності грунту, її поділяють на дві форми: активну і пасивну (актуальну і потенціальну).

Активна (актуальна) ґрунтова кислотність – кислотність, обумовлена наявністю іонів водню безпосередньо в грунтовому розчині. Ця форма визначається зміною рН водної витяжки. Джерелом водню є слабка вуглекислота, іноді сильна сірчана кислота як продукт окислення піриту, особливо в болотних грунтах.

Потенціальна (пасивна) кислотність грунту – кислотність, яка обумовлюється наявністю в грунті обмінно поглинених іонів водню. В ґрунтознавстві цю форму поділяють на дві: обмінну та гідролітичну кислотність.

Обмінна кислотність - це та частина пасивної кислотності, яка проявляється при взаємодії грунту з розчинами нейтральних солей. Ґрунтознавці світу застосовують при цьому 0,1 н розчин хлористого калію. По кількості соляної кислоти і визначається обмінна пасивна кислотність. Деякі вчені кажуть, що ця кислотність визначається не тільки обмінно вбирним воднем, але і обмінно вбирним алюмінієм.

Гідролітична кислотність - це та частина пасивної кислотності грунтів, яка виявляється при взаємодії грунту з розчинами гідролітично лужних солей, в якості яких застосовують оцтовокислий натрій. Серед комплексу заходів по окультурюванню кислих грунтів одне з важливих місць займає вапнування. Частіше всього в ґрунтознавстві розраховують норми вапна на 1 га по величині гідролітичної кислотності. Гідролітична кислотність завжди більше, ніж обмінна.

Для кожної сільськогосподарської культури є свій інтервал оптимального значення рН, при якому рослина росте і розвивається найбільш активно. Для більшості сільськогосподарських культур цей інтервал знаходиться в межах від 5 до 8. Наприклад, оптимальні значення рН грунтового розчину для пшениці, кукурудзи є 6,0-7,5, ячменя, капусти – 6,5-7,5, вівса, жита - 5,5-7,5, картоплі – 5,0-5,5, льону – 5,9-6,5, гороху – 5,0-7,0, конюшини – 6,0-7,0, цукрового буряка – 6,7-7,5, люпину 4,5-6,0, гречки – 4,7-7,5.

В сільському господарстві про потребу у вапнуванні судять по величині рН сольового: якщо рН більше 5,5 грунт не потребує вапнування, якщо від 5,0 до 5,5 слабо потребує, від 4,5 до 5 середньо потребує, менше 4,5 дуже потребує.

4.Лужність грунтів, причини та наслідки, заходи щодо регулювання рН.

В природі зустрічаються грунти із лужною реакцією. Причиною лужної реакції любих грунтів є поява в цих грунтах соди. Сода з’являється обов’язково в тих грунтах, які містять обмінно поглинений натрій. Сода виключно токсична для рослин, соті долі відсотків її гибель ні для рослин. Значну частину в розчині зустрічають у вигляді карбонатів кальцію. Біохімічно також вона може утворюватись. В комплексі заходів по окультуренню лужних грунтів застосовують гіпсування.

Дуже лужна реакція несприятлива для більшості рослин. Висока лужність зумовлює низьку родючість багатьох грунтів, несприятливі фізичні та хімічні їх властивості. При рН біля 9-10 грунти відзначаються великою в’язкістю, липкістю, водонепроникністю і безструктурністю у сухому стані.

За аналогією з кислотністю, розрізняють актуальну (активну) і потенційну лужності грунту.

Актуальна лужність зумовлена наявністю у грунтовому розчині гідролітично лужних солей, при дисоціації яких утворюється гідроксильний іон (ОН).

Потенційна лужність – лужність, що проявляється у грунтах, які містять натрій, при взаємодії грунту з вуглекислотою поглинутий натрій у ГПК заміщується воднем і з'являється сода, яка підлуговує розчин.