2. Облік витрат діяльності (клас 9)

Рахунки Класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Рахунок №90 "Собівартість реалізації" вірніше було б назвати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)". Справа в тому, що на цьому рахунку відображаються витрати, що мали місце не тільки в зв’язку з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), а й вартість всіх матеріальних, нематеріальних і грошових ресурсів, вкладених в їх створення (виробництво, закупку і т.п.)

Собівартість продукції представляє собою вартісну оцінку продукції на основі вартості використаних в процесі виробництва сировини, матеріалів, палива, енергії, праці та інших складових

В собівартість готової продукції, так само як і в собівартість тієї, що знаходиться в стадії незавершеного виробництва, а також реалізованої продукції входять тільки витрати, які понесені безпосередньо при її виробництві.

Собівартість – це величина, що підлягає розподіленню на кожну одиницю вироблюваної (реалізованої) продукції.

На рахунку №91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

До складу загальновиробничих витрат включаються (дебет рахунка №91):

1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

2) амортизація, основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

5) витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

6) витрати на опалення, освітлення водопостачання водовід ведення та інше утримання виробничих приміщень;

7) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

8) витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

9) інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на складі; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; сплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.