3. Поняття та види джерел міжнародного тр-тного права. Місце міжнародних конвенцій у правовому регулювання міжнародних тр-тних відносин.

Принципи і норми міжнародного транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах

Джерела права – це способи зовнішнього вираження і закріплення юридичних норм. З них ми стримуємо інформацію про зміст норм. Завдяки ним такі правила набувають статусу юридичних, тобто стають загальнообов’язковими.

Джерелами міжнародного транспортного права є:

• Угоди з питань транспорту

• Договора з питань транспорту

• акти міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо) з питань транспорту

Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту (транспортні договори). Вони укладаються від імені і за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосторонн

До багатосторонніх договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море, підписану у 1958 р. 13 державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць (1922 р.), Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944 р.).

Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів. Так, у договорі про торговельне судноплавство визначається, як правило, територія, на яку поширюється договір; питання сприяння сторін свободі торговельного судноплавства; підтримання і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнародному судноплавстві принципу вільної і справедливої конкуренції; визнання національної належності судна; надання допомоги у разі корабельних катастроф і аварій та інші питання.

У системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов’язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Від чіткого урегулювання міжнародних відносин у галузі транспорту багато в чому залежать результати міжнародного співробітництва в різних його напрямах. Ці відносини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, міжнародними організаціями, регулюються відповідними міжнародними принципами і нормами.

У правовому регулюванні міжнародних транспортних відносинах дуже важливе місце посідяють міжнародні конвенції з питань транспорту.

4. Суб’єкти міжнародного транспортного права.

Учасниками міжн.публічних відносин,а також суб’єктом міжн.права є

1. держава

2. народи (нації), що ведуть боротьбу за створення власної нац.держави

3. міжнародні міжурядові організації

4. державоподібні утворення

Суб'єкти міжнародного права повинні:

• бути реальними (активними, діючими) учасниками міжнародних відносин; володіти міжнародними правами й обов'язками;

• брати участь у створенні норм міжнародного права; мати повноваження по забезпеченню виконання норм міжнародного права.

Проблема визнання індивіда суб'єктом міжнародного права є дискусійною, багато в чому спірною.

Але, разом із тим, у будь-якому правопорядку фізичні особи є суб'єктами права. Всі їх об'єднання - юридичні особи, публічні чи приватні, прибуткові чи неприбуткові, створені самими фізичними особами з метою реалізації й забезпечення своїх власних прав. Фундаментальні права фізичних осіб є первинними і вищими від прав юридичних осіб. Ці положення поширюються і на міжнародний правопорядок. Проте сьогодні держави змогли досягти такого статусу в міжнародному суспільстві, що дозволив їм вважати себе єдиними суб'єктами міжнародного права. Ця позиція на практиці веде до руйнування міжнародного права. Вона дуже швидко втрачає своїх прихильників і захисників, так як вона не відповідає міжнародному позитивному праву.