3.4. Обчислення координат точок теодолітного полігону.

Для обчислення координат точок необхідно виписати у відомість обчислення координат координати X і Y вихідної точки з таблиці вихідних даних (табл 8). Координати решти точок теодолітного полігону обчислюються за формулами:

де X_i+1 , Y_i+1 – шукані координати точки;

X_i , Y_i – відомі координати попередньої точки, , – прирости координат.

Після послідовного обчислення координат всіх точок полігону одержуються координати початкової точки, що є контролем обчислень.

4. Складання плану теодолітного знімання

4.1. Побудова координатної сітки

На аркуші креслярського паперу формату 6060 см лінійкою Дробишева треба побудувати координатну сітку 5050 см через 10 см. Точність побудови сітки – 0.2 мм.

67

Обчислення проводити на мікрокалькуляторі з точністю до 0,01 м. Прирости координат записуються із своїми знаками.

Знаки приростів координат залежать від назви румба.

№ чверті	Назва румба	Знаки приростів координат
	сторони	x	y
I	Пн.Сх.	+	+
II	Пд.Сх.	-	+
III	Пд.Зах.	-	-
IV	Пн.Зах.	+	-

Теоретична сума приростів координат замкненого теодолітного полігону дорівнює нулю

=0, =0,

Практична сума приростів координат не дорівнює нулю і становить величину невязки.

Далі потрібно алгебраїчно додати прирости координат по осі абсцис та осі ординат і визначити значення невязок в приростах координат (f_x i f_y ) за формулами:

f_x = _. , f_y= _.

Абсолютна лінійна невязка (f_s) обчислюється за формулою:

f_x = .

Периметр полігону Р та допустимість лінійної невязки в периметрі полігону обчислити за формулою:

Якщо лінійна невязка допустима, то розподіліть невязки в приростах координат (f_x i f_y ) пропорційно довжинам ліній. Величини поправок обчислюються за формулами:

66

Рис.32. Побудова профілю по лінії АВ

Для побудови профілю між двома пунктами на карті до заданого напрямку АВ (рис.32) прикладають смужку паперу, відзначають на ній рисочками всі точки перетинання смужки з горизонталями і всіма характерними точками (вершинами, сідловинами,) і біля кожної рисочки підписують висоту горизонталі і характерних точок.

На листі паперу прокреслюють лінію, прикладають до неї паперову смужку і переносять з неї всі відмічені точки. В усіх цих точках ставлять перпендикуляри, на яких відкладають висоти відповідних горизонталей. Щоб одержати достатньо виразний профіль, масштаб у вертикальному напрямку беруть у 5-10 разів крупнішим за горизонтальний масштаб (тобто масштаб карти). Якщо взяти лінію тп (див.рис.32) за нульову висоту, довжина перпендикулярів буде великою. Тому висоту лінії беруть близькою до висоти самої низької горизонталі, рівній, наприклад, 100м. Тоді від висот горизонталей віднімають 100 і різницю , що залишилася , у вертикальному масштабі відкладають вверх від лінії тп. Отримані точки з'єднують плавною кривою, яка і буде лінією профілю (див.рис.32).

Для побудови профілю зручно користуватися міліметровим папером, сітка якого дозволяє легко відкладати висоти точок. Профіль можна побудувати і на

39

восківці, переносячи на її безпосередньо з карти точки перетину лінії з горизонталями, ставлячи до них перпендикуляри і відкладаючи на них висоти горизонталей.

Рис.33. Проведення по карті лінії, яка не має

в жодній своїй частині кута нахилу більше 030'

Для проведення лінії між двома точками так, щоб крутизна на ній не перевищувала заданого розміру, на масштабі закладань береться розхил вимірювача, що відповідає заданому закладанню в градусах, наприклад 030 (рис.33).

Поставивши одну ніжку вимірювача в початкову точку заданого напрямку , повертаємо його так, щоб друга ніжка була спрямована в напрямку точки N. Розхил виявиться меншим відстані між точкою М і горизонталлю 210. Значить, тут схил більш пологий, чим 030.

Тому проводимо лінію від М до N до зустрічі з горизонталлю 210 у точці А. Поставивши ніжку вимірювача в точку А і витягнувши другу в напрямку точки N, переконуємося, що розхил більший відстані між горизонталями 210 і 205, тобто тут

крутизна схилу більше 030. Щоб крутизна схилу не перевищувала 030, повертаємо розхил вимірювача навколо точки А доти, поки друга ніжка не зустріне горизонталь 205 у точці В, найбільш близькій до лінії . Аналогічно знаходимо точки С, Д, Е. Лінія МАВСДЕ не буде мати кута нахилу більше 030.

40