2. Органи державного бюджетного контролю в Україні

- організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;

• проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах та відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

• проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;

• проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

• здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками;

• розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

• здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно – ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно – ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Завдання Контрольно – ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно – ревізійна служба – починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Фінансові управління та відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

3. Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій

Документальна

Камеральна

• повні

• часткові

• тематичні

• комплексні

• суцільна

• вибіркова

• планові

• позапланові

• додаткові

• повторні

• документальні

• фактичні

В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю.

Часткові – перевіряють окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні ревізії - це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, установи, організації.

При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.

При вибірковій перевіряються лише деякі документи, але за певний проміжок часу.

Планові ревізії проводять відповідно з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Позапланові - це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.

Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.

Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бух. обліку є основою для бухгалтерських записів.

Під час фактичної перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний стан об’єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухгалтерського обліку. Це – інвентаризація, експертна оцінка обсягів, обстеження та ін.

Перевірка - це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.