Обладнання приладу

Склероскопи Шора забезпечуються бойком з алмазним наконечником сферичної форми.

Склероскоп Шора моделі C являє собою порожню трубку з вікном, на якому нанесені розподіли шкали, у ній падає легкий бойок масою 2,5 г і радіусом сфери алмаза 1,25 мм. Висота відскоку реєструється візуально.

Для випробування м'яких матеріалів допускається застосування бойка з сталевим тупим наконечником. Значення твердості, отримані з таким бойком: H'sh = Hsh / 0,56

Склероскоп Шора моделі D являє собою порожню трубку, у якій падає важкий бойок масою 36,0 г і радіусом сфери алмаза 1 мм. Висота відскоку реєструється або механічним індикаторним обладнанням, або електронним. У першому випадку значення твердості виходять менш точними, внаслідок збільшення втрат.

У верхній частині трубки є фіксуючо-спусковий механізм, призначений для втримання й відпускання бойка.

Трубка склероскопа є знімною частиною, установлюваної на спеціальну підставку (штатив), що має у своєму складі предметний столик.

Склероскопи Шора забезпечуються еталонами твердості.

Рис. 4. Схема склероскопа Шора. 1 - бойок, 2 - випробуваний зразок, 3 - трубка склерометра, установлена на штатив, 4 - алмаз.

Проведення випробувань

Випробування проводять при температурі навколишнього середовища.

При вимірі безпосередньо на виробі його маса повинна становити не менш 5 кг. Маса зразків, установлюваних на столик твердоміра, повинна становити не менш 0,1 кг і вони повинні мати товщину не менш 10 мм.

Поверхня випробуваного виробу або зразка повинна бути вільної від масла й бруду, мати шорсткість не більш Ra = 2,5 мкм за ГОСТ 2789-73.

Поверхня столика приладу повинна бути рівної, вільної від масла й бруди.

Перед випробуванням склероскоп установлюється вертикально за рівнем або схилу, а поверхня випробуваного зразка або виробу - горизонтально. Зразок, установлюваний на столик приладу, щільно притискається на ньому. Для циліндричних зразків використовують V-подібну підставку. Виробів великих розмірів випробовуються за допомогою знімної частини приладу. Підстава приладу щільно притискається до випробуваного зразка або виробу.

Проводять не менш 5- ти вимірів у різних місцях на досліджуваному ділянці зразка або виробу, але на відстані не менш 2 мм між двома сусідніми відбитками й від краю зразка або виробу.

При проведенні випробування частота вдарів повинна бути не боле 5 в 10с.

Середнє арифметичне результатів виміру вхвалюється за твердість даного зразка або виробу за умови, що різниця між найбільшим і найменшим значенням результатів вимірів не перевищує 5 одиниць. У випадку відмінності більш ніж на 5 одиниць, випробування повторюють, подвоївши кількість вимірів (відбитків).

Отриману твердість за Шору вказують із округленням до цілої одиниці шкали.

Випробування на твердість методом польди

(ГОСТ 18661-90) проводять ударним навантаженням по приладу, одержуючи два відбитка від індентора сталевого загартованого кульки 010 мм (зі сталі марки ШХ 15): на зразку й на еталоні з відомою твердістю. Вимірявши відбитки, одержують характеристику

Твердість НР визначають також по спеціальній таблиці залежно від НВ3, d3, d0.

Переваги - прилад кишеньковий, не потрібно вирізати зразки, зручно випробовувати твердість безпосередньо на машинах, великих деталях. Недолік - низька точність вимірів, потрібний еталон з відомою твердістю.