51. Які принципи пізнання суспільних явищ визначила соціальна філософія?

Одним з найважливіших завдань філософії є розробка засад пізнання дійсності. На всіх етапах свого розвитку філософія пропонувала чимало різних підходів у пізнанні світу, у тому числі в пізнанні людини і суспільства. Однак більш грунтовні підходи в пізнанні власне соціальних явищ були розроблені філософією не відразу. Антична думка, наприклад, не протиставляла природу і суспільство, розглядаючи їх у єдиному контексті космосу, що, природно, не тягло за собою розуміння своєрідності пізнання суспільства, його історії.

У сучасному соціальному пізнанні найбільш поширеними є такі наукові методології як герменевтика, феноменологія, структуралізм і постструктуралізм, постмодернізм.

Суспільство - це система, яка складається із багатьох елементів. Цілісне ціле дає можливість вивести сутнісні ознаки суспільства.

Основними принципами пізнання суспільних явищ є:

1. Принцип об’єктивності (думка тотожна з обєктивністю);

2. Принцип системності (система взаємопов’язаних елементів (економіка, політика, культура))

3. Принцип розвитку, що полягає в тому, що суспільство розвивається, але має зовсім різні рівні розвитку (може бути регрес(повернення назад), прогрес(рух по висхідній лінії))

4. Принцип історизму. На прикладах історії можна чомусь навчитись і не повторювати помилок. А також за допомогою цього принципу можна дослідити тенденції майбутнього розвитку.

Якщо сутність суспільства є сукупністю всіх суспільних відносин, то його зміст — соціальна система, яка складається з багатьох компонентів. Для їх вивчення філософія розробила певні загальнонаукові методологічні принципи.

52. Визначте предмет соціальної філософії. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному світі?

Загальні основи виникнення, функціонування та розвитку суспільства як системи конкретно-історичних форм соціальної діяльності людей, їх груп - Це і складає специфіку соціального пізнання, соціальної філософії в цілому.

Соціáльна філосóфія — розділ філософії, покликаний відповісти на питання про те, що є суспільство і яке місце займає в ньому людина.

Соціальна філософія розглядає соціальні інститути як певну сукупність закладів та установ, що відповідає соціальній структурі суспільства; сукупність соціальних умов та культурних зразків, які визначають стійкі форми соціальної поведінки та діяльності; систему поведінки згідно з цими нормами. В економічній сфері суспільної діяльності є такі інститути, як розподіл праці, власність, заробітна плата та ін.; в політичній — держава, армія, партія і т. ін.; в духовній — мораль, право, мистецтво, наука, релігія тощо. Соціальна філософія розглядає й такі інститути, як сім'я, виховання, культура. Функції цих інститутів досить своєрідні: вони заохочують діяльність осіб, що входять до них, і приймають як свої 'їхні домінантні норми. Інститути регулюють поведінку та діяльність, що суперечать цим нормам, контролюють та упорядковують їх згідно із своїми принципами.

Функції соціальної філософії:

1. Світоглядна;

2. Методологічна;

3. Гуманістична;

4. Критична

5. Прогностична

Варто зазначити, що основні функції соціальної філософії тісно переплітаються у сучасному суспільстві із загальними філософськими функціями. До таких функцій відносять:

1) Світоглядну – пов’язана з формуванням уявлення, переконання, поглядів людини на суспільство, які трансформується перш за все у соціальну картину світу і є результатом соціальної поведінки людини, виходячи не лише з її якихось переконань, а й поглядів про соціальну дійсність. Її можна вважати орієнтирною функцією.

2) Пізнавальна або ж гносеологічна - визначає людину, її відношення до суспільства як керуючої дійсності, що прямо підпорядковується волі, а також її свідомості. Людина творить і організовує саме ж соціальне буття за своїм розумінням і законами життєдіяльності. І на відміну від існуючих, природної і земної космічної дійсності, розвивається за законами вселенського буття, в тім вони не підпорядковуються ніяким законам людської суб’єктивності і суспільності. Така функція є регулюючою.

3) Соціально – методологічна – собою являє базові основи соціального пізнання, різні пізнавальні підходи до вивчення суспільства з метою засвоєння історичного досвіду людства, виготовлення якогось нового пізнання.

4) Культурогенна – визначає духовно – цінні основи суспільної життєдіяльності.

5) Аксіологічна – визначає собою сенс і цінності людської життєдіяльності. Також є важливим елементом у сучасній соціальній філософії. Вона не тільки збагачує смисл і значення, але формує у людині уявлення про духовні цінності.

6) Ідеологічна – дає можливість систематизувати погляди і уявлення людини і піднести їх на рівень суспільної свідомості, надати цим орієнтирам особистісного соціального значення і цінність у рамках вже існуючої суспільної системи.

7) Соціально – прогностична – дає можливість для прогнозування перспектив суспільного розвитку і тих закономірностей і тенденцій, які вже сформувалися соціальній життєдіяльності, а також встановлення нових законів для прогресу розвитку суспільства на основі соціального знання.

8) Морально – виховна – встановлює нові моральні імперативи у житті самого суспільства, зберігає, в тому числі збагачує традиції, формує нові суспільні ідеали на основі соціокультурного спадку для передачі поколінням. Ця передача здійснюється тільки через освіту і етику, комунікацію, взаємодію інформаційних процесів.

9)Комунікативна - має можливість ініціювати ті інтерактивні процеси спілкування, які відбуваються на рівні міжособистісному і рівні суб’єктів соціального життя.