Системи водопостачання
Існують дві системи водопостачання населених пунктів: місцева і централізована (водогін). Місцевий водопостачання буває в невеликих селищах міського типу, сільських населених пунктах. Найчастіше використовуються як джерело водопостачання підземні води. Для цього влаштовуються колодязі, які бувають двох типів: шахтні та трубчасті або бурові (свердловини).
Централізоване господарсько-питне водопостачання служить найбільш зручним способом забезпечення населення водою, що задовольняє всім гігієнічним вимогам. Передбачається єдина система подачі води в достатній кількості і високої якості незалежно від її призначення: для пиття і приготування їжі, господарських і санітарних цілей. Тільки для потреб промислових підприємств влаштовують самостійну мережу технічного водопроводу.
Основними частинами водопроводу є:
а) головні споруди - водозабірні, очисні та насосні станції;
б) споруди для доставки та розподілу води-водопровідні мережі, резервуари для чистої води, водорозбірні та інші установки на мережі.
Вибір джерела централізованого господарсько-питного водопостачання
Грунтується на двох положеннях:
- Забезпечення споживача достатньою кількістю доброякісної питної води (якість води у водоймі має бути таким, щоб сучасні методи водопідготовки дозволили перетворити її на доброякісну питну воду, яка за всіма показниками відповідала б чинному держстандарту - ГОСТ 2874-82, ДСанПіН 136/1940);
- Забезпечення найвищої санітарної надійності джерела (в основу вибору джерела покладена оцінка і прогноз ймовірності його забруднення).
Вибір джерела для централізованого господарсько-питного водоснаб¬женія здійснюється в такому порядку: 1) міжпластові напірні (артезіан¬скіе); 2) міжпластові ненапорние; 3) грунтові води, які штучно поповнюються; 4) поверхневі води (ріки, водосховища, озера, канали).
При виборі джерела враховують достатність запасів води для задоволення всіх потреб населеного пункту, визначають місця водозабору і оцінюють можливість організації зон санітарної охорони.
Гігієнічні принципи, покладені в основу вибору джерела водопостачання, вимоги до якості води в підземних і поверхневих джерелах, порядок здійснення вибору відображені в ГОСТ 2761-84 "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Гігієнічні, технічні вимоги та правила вибору "
Зони санітарної охорони
Під зоною санітарної охорони розуміється територія, на якій встановлено спеціальний режим і проводяться заходи, спрямовані на охорону джерел водопостачання і водопровідних споруд від забруднень.
Вся зона санітарної охорони поділяється на три пояси:
Перший пояс (зона строго режиму) - організується для того, щоб охороняти місце забору води з джерела і прилеглих до нього ділянок, а також головні споруди водогону, призначені для підйому, очистки, знезараження і надходження води в головні водопроводи. Територія першого поясу огороджується, охороняється, упорядковується; проживання в ній заборонено, будівництво обмежується тільки технічними спорудами. Доступ людей на цю територію обмежений: тільки працівники станції та контролюючі органи мають право входу в цю зону.
Другий пояс (зона обмеження) включає в себе всю територію, з якої в силу природних умов (поверхневий стік, гидрогеологическое будова), в результаті промислового, будівельного, побутового та іншого використання може бути пов'язано погіршення якості води в місці її забору з джерел.
У другому поясі встановлюється обмежувальний режим. Використання його території для промисловості, сільського господарства, цивільного і якого-небудь іншого будівництва допускається лише за погодженням з санітарними організаціями.
Третій пояс (зона спостереження) виділений в силу необхідності постійного спостереження за епідемічною обстановкою.
