6. Оцінка стану водних об’єктів.

Згідно Водного кодекса України якість води є характеристика складу і властивостей води, що визначає її придатність для певного виду водокористування.

Оскільки не існує єдиного показника, який би характеризував весь комплекс характеристик води, оцінка якості ведеться в основі системи показників. Показники поділяються на:

1. фізичні (температура, запах, прозорість, колірність, вміст зважених речовин – срб),

2. бактеорологічні (характеризують забрудненість патогенними мікроорганізмами: колі-індекс – кількість кишечних палочок в 2 літрі, колі-титр – кількість води в мілілітрах, де може бути 1 кишечна палочка, чисельність коліфагів),

3. гідробіологічні (для оцінки якості води по флорі і фауні водоймища – зміна видового складу, найбільш чутливіші)

4. хімічні (розчинений кисень, ХПК, БПК, рН, азот фосфор, мінеральний склад, феноли, нафтопродукти, ПАР, пестициди, важкі метали )

Методика оцінки якості води.

Здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування. Діючі нормативи дозволяють оцінити якість води, що використовується для комунально – побутового, господарсько – питного і рибогосподарського водокористування.

До комунально – побутового відносять користування водних об’єктів для купання, заняття спортом, відпочинку. До господарсько – побутового – в якості господарсько – питного водозабезпечення і для підприємств харчової промисловості. До рибогосподарського – для проживання риб і інших організмів. Різні ділянки одного і того ж об’єкту можуть відносити до різних категорій.

Оцінка якості води включає:

1. Загальні вимоги, які визначають допустимий склад і властивості води, які оцінюються найбільш важливими показниками (раніше наведено).

2. ГДК – встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непригодною для конкретного виду водокористування. Задається у вигляді певного значення концентрації.

3. Всі речовини по характеру свого негативного впливу поділяються на групи. Кожна група об’єднує речовини одинакового признаку дії, який називається признаком дії. Одна і та ж речовина при різних концентраціях може мати різний характер впливу. Признак шкідливості, який проявляється при найменшій концентрації називають лімітуючим признаком шкідливості (ЛПШ). У водних об’єктах ком – побутового і госп – питного водокористування розрізняють 3 ЛПШ: органолептичний, загальносанітарний, санітарно – токсикологічний. Рибогосподарського – два: токсикологічний і рибогосподарський.

4. Клас небезпеки речовини. Його визначають в залежності від токсичності, кумулятивності, мутагенності і ЛПШ речовини. Розрізняють 4 класи небезпеки: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, небезречні, помірно небезпечні.

5. Враховують також принцип адитивності – однонаправленість дії. Сумарна дія деяких речовин, які підсилюють один одного.

7. Очищення стічних вод.

Усі природні водойми здатні до самоочищення.

Самоочищення води – це нейтралізація стічних вод, випадання в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойми забруднювачів і поверненню води до первісного стану.

Однак здатність водойми до самоочищення має свої межі. Насьогодні для їх самоочищення (при припиненні впливу) потрібні тисячі років. Підземні води майже не здатні до самоочищення.

До заходів, що мають забезпечити нормальний стан водних об’єктів належать:

• нормування якості води, тобто розробка критеріїв її придатності для різних видів водокористування;

• скорочення обсягів скидання забруднювачів у водойми вдосконаленням технологічних процесів, впровадження оборотної системи (замкнутого циклу водопостачання- повторне використання вод у технологічному циклі, і забруднені води взагалі не потрапляють у водойми);

• очищенням стічних вод.

У с/г необхідно запроваджувати сувору економію води, раціональне її використанні (це приводить не тільки до кількісного зменшення води, але і підіймання ґрунтових вод – у подальшому затоплення тощо). Вводити замість суцільного поливу краплинний полив. Скоротити кількість пестицидів, фосфатів, нітратів у водоймища можна заміною хімічних методів біологічними (внесення органіки тощо)

Очищення стічних вод – це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів. Сьогодні застосовують два метода очищення стічних вод – у штучних умовах (у спеціально створених спорудах) і в природних (на полях зрошення, біологічних ставках тощо). Забрудненя стічні води послідовно піддають механічному, хімічному і біологічному очищенню.

Механічне – полягає у видаленні із СВ нерозчинних речовин (піску, глини), а також жирів, смол. Для цього використовують відстійники, сита, фільтри, центрифуги, тощо.

Хімічне здійснюється після механічного. В СВ додають спеціальні речовини – реагенти, які вступають у реакцію із забрудниками, утворюють нешкідливі речовини, які випадають в осад.

Біологічне – як правило завершальний етап. Органічна речовина, що міститься у воді, окислюється аеробними бактеріями до вуглекислого газу і води, а також споживається консументами (найпростішими). Відбувається на спеціальних установках – полях зрошення (використовується фільтрувальна здатність грунту), біофільтрах, аеротенках. Для розвитку мікроорганізмів велику роль мє кисень, які в аеротенках подають через спеціальні пристрої. Комплекс організмів, які беруть участь у процесі біологічного очищення називають активним мулом.

Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин (піску, глини, мулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. Сучасні передові методи із застосуванням найкращих зарубіжних установок дають змогу видаляти зі стічних вод до 95 % твердих нерозчинних забруднювачів.

Хімічне очищення стічних вод здійснюється після їх механічного очищення. В забруднену різними сполуками воду додають спеціальні речовини-реагенти. Ці речовини, вступаючи в реакцію із забруднювачами, утворюють нешкідливі речовини, які випадають в осад і видаляються.

Біологічне очищення стічних вод, як правило, – завершальний етап. Органічна речовина, що міститься у стічній воді, окислюється аеробними бактеріями до вуглекислого газу й води, а також споживається гетеротрофами-консументами (передусім найпростішими). Чим більше в очищуваній воді є гідробіонтів-гетеротрофів і чим вища їхня біологічна активність, тим інтенсивніше відбувається процес очищення. Крім того, організми-фільтратори, поглинаючи й згодом осаджуючи різні суспензії, сприяють їх похованню на дні та освітлюють воду. Біологічне очищення здійснюють у спеціальних гідротехнічних спорудах і установках – на так званих полях зрошення, на полях фільтрації, на біофільтрах, в аеротенках. Іноді ці споруди й установки штучно заселяють спеціально дібраними або виведеними штамами бактерій і культурами найпростіших та водоростей. Комплекс організмів, які беруть участь у процесах біологічного очищення, називають активним мулом.

Деякі особливо токсичні стічні води хімічних підприємств узагалі не піддаються очищенню ніякими сучасними методами. їх доводиться закачувати в підземні сховища, наприклад у відпрацьовані нафтові родовища. Таким чином створюються небезпечні об´єкти, оскільки ніхто не може дати стовідсоткової гарантії, що отруйні води не потраплять колись у підземні водоносні горизонти. Іноді надотруйні стічні води піддають випаровуванню у відстійниках, щоб зменшити масу та об´єм відходів, які необхідно поховати.