1.3. Підходи до оцінювання надійності комерційних банків

Визначивши сучасний стан банківської системи України, а також визначивши, що ж розуміти під поняттям «надійність комерційного банку», необхідно перейти до питання безпосереднього оцінювання, визначивши перед цим, яким способом, тобто методом, підходом оцінювати надійність комерційних банків. Щоб виконати ці кроки, необхідно розібратися в тих методах та підходах, що існують та найбільше використовуються на даний момент.

Єдиної та комплексної характеристики не існує, внаслідок актуальності оцінювання надійності банків, а також через те, що однозначно сказати, що є таке надійність не можна, а отже і сказати, що деякий підхід оцінює надійність також важко. У різних джерелах можна побачити достатньо різну класифікацію наведених нижче методів і підходів, наприклад, з точки зору застосування наглядовими органами [17], з точки зору концептуальної основи оцінювання – економіко-математичні, рейтингові тощо [9]. Варто сказати, що розділення підходів та методів, беручи за основу основоположність підходу достатньо ясно та зрозуміло можна пояснити так:

1) Класичний підхід – розрахунок деяких показників - коефіцієнтів фінансового стану банку;

2) Рейтингове оцінювання – присвоєння рейтингу за універсальною шкалою, що дає можливість оцінити кредитоспроможність;

3) Статистичні або економіко – математичні - дискримінантний аналіз, аналіз з використанням нейромереж та використання нечітких множин тощо;

4) Системи, що оцінюють банківський ризик;

5) Пруденційний аналіз – «розсудливий аналіз»;

6) Інші.

Більш детально відображено у таблиці 1.2.

Найбільш актуальні та згадувані моделі, що використовують наведені методи та підходи будуть наведені у другому розділі.

Варто відмітити, що наведена класифікація методів та підходів не є вичерпною, оскільки, як було сказано вище, поняття надійності є дискусійним, тому і, відповідно, оцінювання надійності є достатньо неоднозначним. Важливим є те, що історично, оцінювання банків вдосконалюється разом із здобутками у комп’ютерній сфері – сучасна обчислювальна техніка дозволяє використовувати апарат нечітких множин та будувати нейромережі, що було неможливим ще достатньо недавно. Тепер можливо оцінити не лише теперішній стан банку, провівши архаїчний аналіз балансу, можна, використовуючи сучасні технології прогнозувати можливі значення фінансового стану банку, шукати сховані тенденції у розвитку та ділити банки на групи – кластери, що відкриває, по суті, необмежені ресурси та предмети досліджень.

Таблиця 1.2.

Тип методу	Підхід
Статистичні (економіко-математичні)	дискримінантний аналіз;
	кореляційний аналіз;
	байесовський підхід;
	метод аналізу динаміки та побудови тренду;
	регресійний аналіз;
	нейромережі та нечітке моделювання
	факторний аналіз(кластеризація)
	марківські процеси
Рейтингові системи оцінки	індексний метод;
	метод порівняння з показниками банків – лідерів;
	метод порівняння фактичних значень показників з середніми їх величинами по групі однорідних банків;
	бальний метод;
Системи коефіцієнтного аналізу та аналізу однорідних груп	метод порівняння фактичних значень показників з середніми їх величинами по групі однорідних банків;
	метод порівняння фактичних значень відповідних показників з встановленими
Системи комплексної оцінки банківського ризику	індексний метод;
	експертний метод;
Макро- та мікро-пруденційний аналіз	сценарний аналіз;
	аналіз чутливості портфеля;
	метод розрахунку максимальних втрат.

Отже, дослідивши концептуальні основи та теоретичні аспекти оцінювання надійності комерційних банків було визначено наступне:

- суть та поняття «комерційного банку»

- зміст поняття «надійності» комерційного банку

- стан банківської системи України

- методи та підходи до оцінювання надійності комерційних банків

Можна стверджувати, що питання оцінювання комерційних банків є актуальним, оскільки, по-перше, досить складним та неврівноваженим є характер банківської сфери України, по-друге, неоднозначно трактується питання «надійності» комерційного банку, внаслідок цього і оцінювання «надійності» є питанням, що потребує додаткової уваги з боку як науковців – економістів, так і банкірів. [9]