Тема 2. Соціальне управління.

Соціальне управління. Дослідницькі задачі соціального управління. Загальні оцінки управління. Керівництво. Керівник. Керівна діяльність. Принципи управління. Класифікація принципів управління закладом освіти. Методи управління. Класифікація методів управління. Функція управління. Класифікація функції управління. Види інформації. Зворотний зв’язок. Методи аналізу інформації. Види аналізу.

Соціальне управління – це вплив на суспільство в цілому або на окремі його ланки для того, щоб забезпечити збереження їхньої якісної специфіки, їхнє нормальне функціонування, удосконалення і розвиток, успішний рух до заданої мети.

Дослідницькі задачі соціального управління:

• вивчення людини як суб’єкта управління;

• вивчення об’єктів управління, у ролі яких виступають люди і колективи;

• вивчення відносин між суб’єктом і об’єктом управління, що реально існують у вигляді між особистісних відносин і відносин між різними групами.

Загальні оцінки управління:

• наявність керівної і керованої системи;

• цілісний характер системи та її єдність;

• наявність причинно  наслідкових зв’язків між елементами систем;

• наявність зворотного зв’язку;

• динамічний характер системи управління;

• наявність керуючого параметра (критеріїв);

• підсилювальна здатність системи;

• передача, перетворення і збереження інформації;

• антиентропійність.

Керівництво – це такий рівень соціального управління, коли розробляються найбільш загальні і принципові рішення, намічаються перспективні цілі, яких необхідно досягти, спираючись на ту або іншу систему управління, виробляються засоби для досягнення поставленої мети і встановлюється послідовність виконання більш конкретних, окремих задач.

Керівник працівник органу освіти, що володіє правом приймати рішення, тим самим впливаючи на функціонування і розвиток керівного об’єкта.

Керувати  це значить певним чином організовувати роботу підлеглих.

Керівна діяльність містить у собі інтелектуальний і вольовий елементи. Перший спирається на знання суті справи, розуміння задачі, що стоїть перед організацією. Другий полягає в тому, щоб оперативно прийняти потрібне рішення , розмістити людей, контролювати виконання намічених завдань.

Принципи управління  основні правила, положення, відповідно до яких формуються, функціонують і розвиваються системи управління.

Класифікація принципів управління закладом освіти: принцип оптимального співвідношення централізації й децентралізації, принцип колегіальності і єдиноначальності, принцип раціонального поєднання прав, обов’язків і відповідальності.

Принцип оптимального співвідношення централізації й децентралізації – ефективність і цілісність системи управління досягаються шляхом оптимального сполучення централізації (інтеграції) і підвищення відносної незалежності, автономності частин  децентралізації (диференціації), завдяки якій система в цілому набуває гнучкості і стійкості.

Принцип колегіальності і єдиноначальності  єдність протилежностей: єдиноначальність є піком колегіальності, тобто керівник у своїх діях, наказах, розпорядженнях реалізує волю своїх однодумців.

Принцип раціонального поєднання прав, обов’язків і відповідальності  надання суб’єктові управління свободи і можливості діяти у колі своїх обов’язків та надавати необхідний звіт, відповідати за їх наслідки, за результати роботи.

Методи управління це особливі специфічні прийоми, способи взаємин і взаємодій керівника з виконавцями, що ведуть до удосконалення всієї системи.

Класифікація методів управління :

• за цілями  стратегічні, тактичні, оперативні;

• за механізмом впливу  соціально-політичної, соціально-економічної, психолого-педагогічної спрямованості;

• за часом управлінських дій  перспективні, довгострокові, поточні;

• за стилем  авторитарні, демократичні, ліберальні, популістські, апаратні;

• економічні  впливи на економічну сферу діяльності людей;організаційно-адміністративні (розпорядницькі)  розпорядницького, організаційного, дисциплінарного впливу;

• соціально-психологічні  регулювання взаємин між людьми, створення оптимального психологічного клімату в колективі;

• за функціями управління  методи планування, організації, контролю, стимулювання.

При їх виборі необхідно враховувати такі фактори:

стратегічні і тактичні задачі;

• особливості людей ( викладача, студента та ін.), щодо яких застосовується метод (управлінський вплив);

• порівняльна ефективність різних методів управління;

• можливість кожного методу і наслідків його застосування;

• міра у використанні тих або інших методів, їхній взаємозв’язок;

• особливості ситуації, вичерпність інших засобів;

• наявність часу для рішення задач саме обраним комплексом методів управління;

• морально-психологічні, матеріальні та інші умови;

• можливості, уміння підлеглих;

• традиції, звички даного колективу, його привчання до того або іншого стилю управління.

Вибір оптимальних методів управління навчальним закладом має здійснюватися поетапно:

• виявлення і визначення проблеми в керівництві;

• індивідуальний і колективний пошук адекватних методів для рішення проблеми;

• розробка критеріїв оцінки управлінського акту і його результату;

• оцінка за обраним критерієм різних варіантів рішення питання;

• вибір одного або декількох методів управління для рішення даної проблеми.

Функція  однорідний, відокремлений вид управлінської діяльності, який слід здійснити для досягнення цілей навчального закладу.

Функція управління ­ це вид діяльності , що заснована на поділі й кооперації управлінської праці й характеризується визначеною однорідністю, складністю і стабільністю впливу на об’єкт і суб’єкт управління.

Класифікація функції управління: інформаційне забезпечення системи  аналітична діяльність  ціле покладання  прийняття управлінського рішення  прогнозування і планування  організаторська діяльність  координація  регулювання і коригування ­ стимулювання облік і контроль.

Інформаційне забезпечення управління  між керованою і керівною системами та зовнішнім середовищем за допомогою інформаційних потоків повинен безупинно підтримуватися прямий і зворотній зв’язок.

Види інформації :

наукова  основні напрямки наукових знань про людину, розвиток особистості, сучасні дидактичні системи і педагогічні технології, дослідження в галузі педагогічної, вікової, соціальної психології, у сфері теорії та практики виховання тощо;

правова  Закони України , правові акти стосовно кадрових питань, з охорони прав неповнолітніх, про податки і т.ін. Підзаконні акти  Положення, інструкції, накази, розпорядження за основними напрямками діяльності школи;

науково  методична інформація з проблем функціонування системи освіти: навчальні плани, програми, підручники, навчально - методичні посібники;

статистична інформація характеризує реальний стан навчально – виховного процесу;

оперативна, подієва інформація включає відомості про надзвичайні події, стан внутрішньо колективних відносин, що знаходять своє відображення в листах, скаргах, заявах і т.ін.

Зворотний зв’язок  це опорна реакція на те, що почуто, прочитано або побачено: інформація ( у вербальному або невербальному оформленні) відсилається відправникові, що свідчить про ступінь розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння та погодження з повідомленням.

Методи збору інформації у навчальному закладі:

• вивчення директивних, нормативних, інструктивних, методичних документів;

• спостереження;

• опитування (усні й письмові);

• анкетування;

• тестування;

• оперативний розбір щойно проведеного заходу за допомогою його учасників;

• ретроспективний;

• ведення щоденникових записів.

Методи аналізу інформації: поділ на частини, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, аналогія, синтез, інтегрування, систематизація.

Аналітична діяльність дозволяє виявити:

• проблеми, що вимагають ухвалення управлінського рішення;

• причини недоліків у навчально-виховному процесі;

• умови позитивних результатів діяльності, передового педагогічного досвіду.

Види аналізу: системний, причинно-наслідковий, функціональний, поелементний, ретроспективний ( у часі), порівняльний.

Процедури аналітичної діяльності:

• відбір достовірних фактів зі статичних даних, інформація з різних джерел;

• систематизація відібраних матеріалів, проведення їх угрупування, класифікація і типологізації;

• зіставлення відібраних даних із плановими показниками, з аналогічними показниками минулих років;

• виявлення основних тенденцій;

• аналіз причин недоліків, успіхів.