2. Порядок прийняття на роботу

Можливість фізичних осіб брати участь у профе­сійній трудовій діяльності визначається їхньою правосуб'єктністю, себто здатністю мати й набувати певні права та нести юридичні зобов'язання. Визна­чальним для виникнення правосуб'єктності фізич­них осіб є вік. За загальним правилом, учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досяг­ла 16-річного віку. Як виняток, за певних умов доз­воляється працювати особам із 15-річного та учням із 14-річного віку

За загальним правилом, яке передбачене ст. 24 КЗпП, при укладені трудового договору громадянин зобов’язаний пред’явити:

1) трудову книжку, оформлену належним чином, а якщо особа влаштується на роботу вперше, довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання;

2) паспорт;

Прийом на роботу без пред'явлення зазначених документів не допускається.

Якщо для роботи необхідні спеціальні знання, власник підприємства, установи, організації, чи уповноважений їм орган вправі зажадати від працівника пред'явлення диплому чи іншого документа про його професійну підготовку .

В той же час, при укладанні трудового договору, забороняється вимагати від особи, що працевлаштовується, відомостей про їх партійну і національну приналежність, національну приналежність, а також документи, представлення яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП України). Також у даний час забороняється вимагати від працівника відомостей про прописку.

Крім того, відповідно до Конституції України та КЗпП забороняється необґрунтована відмова при прийнятті на роботу, а також будь яке пряме чи непряме обмеження або встановлення прямих чи непрямих переваг при прийомі на роботу в залежності від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, стану, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання й інших обставин (ст. 22 КЗпП України).

За висновком фахівців необґрунтованою вважається відмова невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які стосуються ділових якостей працівника. Незаконна відмова в прийнятті на роботу може бути оскаржена в суді.

При укладенні трудового договору сторонами може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі. Встановлення строку випробування це право роботодавця, а не його обов’язок. В той же час якщо працівник відмовляється від випробування договір не може вважатися укладеним . Умова про випробування повинна бути обов’язково в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 Кзот України).

Термін випробування при прийомі на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати 3-х місяців, в окремих випадках, за узгодженням з відповідним комітетом профспілки - 6 місяців.

Якщо термін випробування минув, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав іспит, і наступне розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.

Якщо протягом терміну випробування встановлена невідповідність працівника роботі, на яку він прийнятий, власник чи уповноважений ним орган протягом цього терміну вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору по цих підставах може бути оскаржено працівником у порядку, установленому для розгляду трудових суперечок з питань звільнення.