2. Похідний характер попиту на економічні ресурси.
Теорія попиту на ресурси базується на потребах підприємця в економічних ресурсах для організації і підтримки своєї господарської діяльності. При цьому його метою є максимізація прибутку. На досягнення ним даної мети впливають такі обмеження:
Технологія виробництва, яка визначає способи комбінування ресурсів для виробництва продукції. Випадок, коли збільшення обсягів продукції досягається за рахунок зміни застосування одного перемінного ресурсу, а отже, і попиту на нього, описується теорією граничної продуктивності. Аналіз формування попиту на ресурси ускладнюється, коли змінюється кількість всіх застосовуваних у виробництві ресурсів.
Ціна ресурсів, тому що для підприємця це витрати на їх придбання.
Попит на готовий продукт. Ресурси, які придбані підприємцем, задовольняють потреби кінцевого споживача не прямо, а безпосередньо через виробництво товарів та послуг. Населення бажає купувати різноманітні продукти та послуги, виготовлені за допомогою цих ресурсів, а не безпосередньо ресурси. Тому попит на ресурси є похідним. Похідний характер попиту означає, що попит на економічні ресурси залежить від попиту на готові товари, у виробництві яких вони використовуються.
Покажемо, як відбувається формування цін на ресурси у відповідності з теорією граничної продуктивності на умовному прикладі, дані якого показані в таблиці 1.
Припустимо, що фірма купує будь-який певний ресурс і продає свою продукцію на конкурентних ринках.
В умовах досконалої конкуренції фірма являється ціноодержувачем, і буде продавати стільки своєї продукції, скільки вважає необхідним при існуючій ринковій ціні. З іншого боку, на ринку ресурсів вона купує таку невелику частку загальної пропозиції ресурсів, що це не впливає ніяк на їх ціну.
Таблиця 1
Попит на ресурс і реалізація продукції в умовах конкуренції
Кількість ресурсу (робочих) одиниць |
Всього продукту, Q, одиниць |
Граничний продукт (МР) або (2) |
Ціна продукту, грн. |
Валова виручка (TR) або (2) х (4), грн. |
Граничний продукт в грошовому вираженні (МRР) або (5), грн. |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
0 |
0 |
|
2 |
0 |
|
1 |
7 |
7 |
2 |
14 |
14 |
2 |
13 |
6 |
2 |
26 |
12 |
3 |
18 |
5 |
2 |
36 |
10 |
4 |
22 |
4 |
2 |
44 |
8 |
5 |
25 |
3 |
2 |
50 |
6 |
6 |
27 |
2 |
2 |
54 |
4 |
7 |
28 |
1 |
2 |
56 |
2 |
В такому випадку, попит на будь-який ресурс буде залежати від 2-х факторів:
продуктивності ресурсу при створенні товару;
ринкової ціни товару, у виробництві якого застосовується даний ресурс.
Згідно з таблицею 1, фірма намагається збільшити обсяг продукції, що випускається, змінюючи кількість застосування одного змінного ресурсу – праці робітників. Дані колонок 1 – 3 говорять про дію закону спадної віддачі, у відповідності з яким, граничний продукт, починаючи з певного моменту, зменшується. В нашому прикладі його зменшення починається з першим найнятим робітником.
Виробляючи додатковий обсяг продукції, підприємець зацікавлений його реалізувати. Якщо ціна за одиницю продукту на ринку дорівнює двом гривням, то неважко підрахувати валову суму виручки, отриманої в результаті реалізації всієї продукції (колонка 5).
Тоді, граничний продукт в грошовому вираженні (marginal revenue product, MRP) визначається як приріст у валовій виручці фірми, пов’язаний із залученням одного додаткового робітника (колонка 6).
д
е
TR
– валові витрати;
TRn, TRn-1 – валова виручка після і до застосування додаткової одиниці ресурсу.
Граничний продукт в грошовому вираженні показує зміну валової виручки підприємця в результаті продажу продукції, виробленої за допомогою додаткової одиниці змінного ресурсу. Але, такий приріст валової виручки забезпечується за рахунок приросту валових витрат фірми. Величина, на яку кожна додаткова одиниця залученого ресурсу збільшує валові витрати називається граничними витратами на ресурси (marginal resource cost, MRC)
д
е:
TС
– валові витрати;
TСn, TСn-1 – валові витрати після і до залучення додаткової одиниці ресурсу.
При визначенні кількості додатково використаних ресурсів фірма буде порівнювати приріст у валовій виручці з приростом валових витрат. Якщо граничний продукт в грошовому вираженні, застосованої додаткової одиниці ресурсу, перевищує витрати на його залучення (MRP MRС), то фірма отримає приріст валової виручки від найму більшої кількості робітників. Якщо число найманих таке, що MRP MRС, то використання додаткової одиниці ресурсу дає приріст валових витрат фірми. Щоб збільшити свій прибуток вона повинна звільнити якусь кількість робітників.
В
MRP = MRС
Це правило дуже схоже на правило максимізації прибутку MR = MC , що використовується при визначенні цін і обсягу продукції. Логічне обґрунтування обох правил одне і те ж, але в даному випадку акцент робиться на витратах на ресурси, а не на випуску продукції.
Д
MRС = Pr
Т
MRP = Pr
Стосовно наведеного прикладу, коли змінним ресурсом, використання якого постійно збільшують, є праця, фірма буде наймати нових робітників до тих пір, поки граничний продукт в грошовому вираженні не зрівняється із ставкою заробітної плати (граничними витратами на ресурс). Припустимо, ставка зарплати дорівнює 13 гривням. Використовуючи дані колонки (6) таблиці 1, можна помітити, що фірма буде наймати тільки одного (першого) робітника, тому що він забезпечує приріст валової виручки на 14 гривень у порівнянні з приростом валових витрат – 13 грн. Для кожного наступного робітника MRP MRС і тому фірма не буде наймати на роботу більше нікого. Простіше кажучи, віддача від використання цих робітників буде нижче витрат на їх залучення. Якщо ставка заробітної плати складає 11 гривень, то застосовуючи ту ж аргументацію побачимо, що фірмі вигідно буде вже наймати як першого, так і другого робітника. І так далі, в міру зменшення ставки заробітної плати фірма побажає наймати все більшу кількість робітників. Отже, можна зробити висновок, що графік граничного продукту в грошовому вираженні є одночасно і графіком попиту на даний ресурс (рис. 1).
П
ри
реалізації продукції в умовах недосконалої
конкуренції аналіз попиту на ресурс
ускладнюється. Тепер для збільшення
обсягу реалізації продукції фірма
змушена призначати більш низькі ціни
на свої продукти.
Якщо для продавця діючого в умовах досконалої конкуренції приріст валової виручки знижується тільки за однієї причини – зменшення граничного продукту, то при недосконалій конкуренції існує вже дві причини, що впливають на зменшення приросту валової виручки. Це зменшення граничного продукту і зниження ціни на вироблені продукти при збільшенні обсягів випуску. Внаслідок цього крива попиту на ресурс з боку виробника, діючого в умовах недосконалої конкуренції, має тенденцію бути менш еластичною, ніж крива конкурентної фірми. Це говорить про те, що підприємець в таких умовах буде виробляти менше продукту, а отже, для цього йому знадобиться менше ресурсів. В той час як логіка його поведінки залишається та сама. Він буде купувати додатковий ресурс до тих пір, поки застосування цього ресурсу забезпечить йому більший приріст у валовій виручці у порівнянні з приростом валових витрат.