Алтеї корені (althaeae radices)

         Основні фізико-хімічні властивості: шматочки коренів і залишків стебел різноїформи, які проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм сірувато-бурого абосірувато-білого кольору, . Запах слабий, своєрідний. Смак солодкуватий звідчуттям слизистості.

Фармакотерапевтична група. Відхаркувальні засоби. Фармакологічні властивості. Корені алтеї містять речовини слизисті (до 35 %),крохмаль (до 37 %), пектин (10-11 %), цукри, аспарагін, бетаїн, каротин,лецитин, фітостерин, солі мінеральні, олію жирну (до 1,7 %). Виявляютьпротизапальну, пом’якшувальну, відхаркувальну, обволікаючу дію, полегшуютьспонтанну регенерацію тканин, зменшують запальний процес.          Показання для застосування: захворювання дихальних шляхів (кашель, хронічні бронхіти, трахеїти,ларингіти, пневмонії, бронхіальна астма, коклюш);захворювання шлунково-кишкового тракту (катаральні стани стравоходу,гастрити з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентероколіти, виразковахвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, особливо супроводжувана проносами,запори).

         Спосіб застосування та дози. 6 г (1 столова ложка) коренів вміщують вемальований посуд, заливають 100 мл (0,5 склянки) кип’яченої води кімнатноїтемператури і настоюють 1 годину, проціджують. Дорослі приймають у тепломувигляді по 1 столовій ложці 4- 6 разів на день (через кожні 2 години). Дітизалежно від віку – від 1 чайної до 1 столової ложки 4- 6 разів на день (черезкожні 2 години).

 

Грудний збір №1

З агальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: подрібнена сировина: суміш неоднорідних шматочків жовтувато- або сірувато-білого, сірувато-зеленого, зеленого, бурувато-пурпурового кольору, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм; запах слабкий, ароматний;

порошок крупний: суміш неоднорідних шматочків жовтувато- або сірувато-білого, сірувато-зеленого, зеленого, бурувато-пурпурового кольору, що проходять крізь сито з отворами діаметром 2 мм; запах слабкий, ароматний;

         склад: 1 г збору містить: алтеї коренів – 0,4 г, мати-й-мачухи листя – 0,4 г, материнки трави – 0,2 г.

         Форма випуску. Збір.

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях.

         Фармакологічні властивості. Компоненти збору містять олію ефірну, флавоноїди, речовини дубильні, кислоту аскорбінову, глікозиди гіркі, ситостерин, сапоніни, каротиноїди, кислоти органічні. Цей комплекс біологічно активних речовин має відхаркувальну дію за рахунок покращення відходження мокротиння при захворюваннях дихальних шляхів.

         Показання для застосування. Запальні захворювання дихальних шляхів (бронхіт, бронхопневмонія, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба).

         Призначають їх при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, трахеїт), хворобах травного тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрити, коліти). З трави на фармацевтичних підприємствах виготовляють препарат мукалтін, що застосовується як відхаркувальний засіб при застудах та інших гострих й хронічних захворюваннях горла та верхніх дихальних шляхів.

 

ЛИСТЯ ПОДОРОЖНИКА ВЕЛИКОГО — FOLIA РLANTAGINIS MAJORIS

ТРАВА ПОДОРОЖНИКА ВЕЛИКОГО СВIЖА — HERBA РLANTAGINIS MAJORIS RECENS

Подорожник великий — Plantago major L.,

род. подорожникові — Рlantaginaceae

        

 

         Рослина багаторічна трав’яниста зі скороченим кореневищем і численними придатковими нитковидними коренями.

         Листки широкояйцевидні або еліптичні, голі, з 3–7 дуговидними жилками, крилатими черешками та невеликими піхвами, зібрані в прикореневу розетку.

         Квітконосні стрілки завдовжки до 40 см, борозенчасті, закінчуються густим, видовженим колосовидним суцвіттям. Квітки дрібні, непоказні, світло-бурі. Плід — двогніздова еліптична коробочка з дрібним темно-брунатним насінням (до 16 насінин).

         Поширення. Ця рослина-космополіт росте майже скрізь: біля житла, на луках, полях, узліссях, уздовж доріг. Культивується в Україні.

         Заготівля. Збирають влітку, в фазі цвітіння; листки зрізають ножем, серпом або косять, залишаючи одну добре розвинену рослину на 1 м². Потім відкидають домішки, пожовкле листя і сушать, розклавши шаром завтовшки 5 см, на повітрі в тіні при добрій вентиляції або в сушарках при температурі 50–60 °С. Кінець сушіння визначають за ламкістю черешка. Сировина гігроскопічна; її зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

         Хімічний склад сировини. Містить полісахариди (20 %), представлені пектиновими речовинами та нейтральними гліканами. Присутні також манніт, сорбіт, алантоїн, іридоїди (аукубін та каталпол), стероїди, флавоноїди (похідні лютеоліну, кверцетину, апігеніну та ін.), дубильні речовини. Листки і трава містять каротиноїди, вітаміни С і К.

         Біологічна дія та застосування. Препарати виявляють протизапальну, відхаркувальну, ранозагоюючу дію, стимулюють регенеративні процеси.

         Настойка подорожника внутрішньо застосовується при бронхітах, коклюші, астмі, зовнішньо лікує фурункули, свищі. Сік подорожника використовується при анацидних гастритах, виразках і хрнічних колітах.

 

         Плантаглюцидом, що є сумою полісахаридів з листя, лікують гастрити, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки у випадках з нормальною і зниженою кислотністю.

         У гомеопатії використовується вся свіжа квітуча рослина при вушному і зубному болю, геморої, діареї; зовні — при невралгії трійчастого нерва, лишаї.

 

НАСIННЯ ПОДОРОЖНИКА БЛОШИНОГО — SEMINA PSYLLII

ТРАВА ПОДОРОЖНИКА БЛОШИНОГО СВIЖА — HERBA PLANTAGINIS PSYLLII RECENS

Подорожник блошиний — Plantago psyllium L.,

род. подорожникові — Plantaginaceae

 

         Рослина однорічна трав’яниста, заввишки 40 см, з невеликим стрижневим коренем, прямостоячим, гіллястим стеблом. Листки супротивні, лінійні, опушені, цілокраї або у верхній частині розставленозубчасті. Завдовжки до 3 і завширшки 0,4 см. Квітки дрібні, рожеві, чотиричленні, в невеликих, щільних, яйцеподібних голівках на видовжених квітконосах у пазухах листків. Плід — двогніздова еліптична коробочка.

         Насіння подовжено-човноподібної форми із загорнутими в середину краями, з одного боку опукле, з другого — злегка увігнуте, з рубчиком у вигляді білої плями, блискуче, гладеньке, слизьке, майже чорного кольору.

         Поширення. Цей вид поширений у середземноморських країнах. В Україні культивується.

         Заготівля. Насіння збирають в період дозрівання плодів в нижніх суцвіттях. Скошену траву сушать під накриттям, захищаючи від зволоження (насіння ослизнюється), молотять, а потім насіння обчищають від домішок і досушують. Траву косять на початку цвітіння і негайно транспортують для одержання соку. Термін зберігання трави — 24 год.

         Хімічний склад сировини. Насіння містить слиз (10–15 %), білки, жирну олію. Слиз складається з нейтральної та кислої фракцій. У продуктах гідролізу знаходять D-ксилозу, L-арабінозу, L-рамнозу, D-галактозу, галактуронову кислоту. У траві є полісахариди, тритерпенові сапоніни, монотерпенові алкалоїди, а також каротиноїди, флавоноїди, дубильні речовини та іридоїдний глікозид аукубін.

         Біологічна дія та застосування. Насіння діє як протизапальний, пом’якшувальний та злегка проносний засіб. При хронічному запорі його вживають цілим, запиваючи великою кількістю теплої води. Діяти починає внаслідок збільшення його об’єму в три — п’ять разів та подразнення рецепторів товстої кишки. У вигляді слизу вживають внутрішньо як обволікаючий засіб при колітах та зовнішньо — як пом’якшувальні та болезаспокійливі припарки.

 

         ЛИСТЯ ПIДБIЛУ ЗВИЧАЙНОГО (МАТИ-Й-МАЧУХИ) — FOLIA FARFARAE

Підбіл звичайний, або мати-й-мачуха звичайна — Tussilago farfara L.

род. айстрові — Asteraceae

         Рослина багаторічна трав’яниста, з довгим галузистим кореневищем, від якого рано навесні відростають пагони заввишки 10–24 см з лускуватими, яйцеподібно-ланцетними, гострими недорозвиненими листками, здебільшого пурпурово-фіалковими. Кошики поодинокі, розташовані на кінцях пагонів, із жовтими квітками; крайові квітки жіночі, вузьконесправжньоязичкові, серединні — трубчасті, чоловічі. Цвіте у квітні-травні. Сім’янки циліндричні, мають чубчик. Після відцвітання пагони відмирають, а від кореневища відростають великі, довгочерешкові, серцеподібні, шкірясті листки, по краю виїмчасті, рідко — дрібнозубчасті, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу білі, повстистоопушені.

         Поширення. Росте по всій Україні, на піщаних і глинистих наносах, у кар’єрах, по схилах рівчаків, біля річок. Місцями утворює зарості.

         Заготівля. Збирають листя у фазі повного розвитку, непошкоджені «іржею»; зрізають або косять, залишаючи черешок довжиною не більше 5 см. Сушіння повітряно-тіньове або штучне при температурі 50–60 °С. Готовність сировини визначають за ламкістю черешка.

         Зберігають у сухому приміщенні.

         Хімічний склад сировини. Листки містять близько 8 % слизу (в гідролізаті: глюкоза, галактоза, пентози, уронові кислоти), каротиноїди, аскорбінову та органічні кислоти (галову, яблучну, винну), ефірну олію, ситостерин, сапоніни, гіркий глікозид туссилягін, флавоноїди (рутин, гіперозид), дубильні речовини, піролізидинові алкалоїди.

         Біологічна дія та застосування. Пом’якшувальна, відхаркувальна, протизапальна дія сировини використовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Листя входить до складу грудного та потогінного чаїв.

 

         ЛАМIНАРIЇ СЛАНI —LAMINARIAE THALLI

         Ламінарія японська — Laminaria japonica Aresch

 

Ламінарія цукриста — Laminaria saccharіna (L.). Lam.

         род. ламінарієві — Laminariaceae

 

         Рослина. Багаторічна водорость завдовжки 2–12 м і завширшки 10–35 см. Слані дворічні, складаються з ременеподібних соковитих загострених пластин (таломів); края суцільні, хвилясті, колір сланей від зеленкувато-сірого до зеленкувато-чорного. Біля основи утворюється багаторічне циліндричне стебло, або черенок, від якого відходять ризоїди, що прикріплюють водорості до субстрату.

         Рослина спороносна, спорангії дозрівають у вересні-жовтні.

         Поширення. Зустрічається вздовж узбережжя Японського, Охотського, Білого, Баренцева морів, навколо островів Тихого океану, утворюючи густі зарості завширшки до 10 км на глибині 4–10 м.

         Заготівля. Збирають слані з червня до жовтня, після шторму або за допомогою пристрою завдовжки 4–6 м, на кінці якого прикріплюються розгалужені дроти. Іноді користуються спеціальними косами. Для відновлення заростей залишають не менше 10 % сланей другого року життя. Заборонено збирати ламінарію тралами; не заготовляють рослину першого року життя, а дворічні — в період спороутворення. Сушать її на бетонних майданах, стелажах в ясну погоду або в тунельних сушарках при температурі 50–80 °С.

         Висушені водорості на 8–15 діб укладають під навіси в штабелі і накривають брезентом або полімерним матеріалом, в результаті цього слані стають еластичними. Потім водорості сортують, очищають, ріжуть (шаткують) і пакують. Сировина гігроскопічна і легко псується від вологи.

         Хімічний склад сировини. Містить органічні бром і йод (не менше

0,1 %), полісахариди, основним є альгінова кислота (від 13 до 35 %). Це

лінійний глікан, який складається з залишків D-мануронової та L-гулуро-

нової кислот, з’єднаних 1 → 4 зв’язком. Співвідношення кислот у різних

водоростях коливається від 1:0,5 до 1:3.

         Встановлено будову нейтральних полісахаридів: ламінарину та сульфованого фукану. Ламінарин — це слабкорозгалужений глюкан, що побудований з молекул D-глюкопіранози, з’єднаних 1 → 3 і 1 → 6 зв’язками. Фукан утворений лінійно молекулами фукози, що з’єднані 1 → 2 зв’язками, з приєднанням у 4-му положенні залишків сірчаної кислоти.

         Сировина містить також манніт, азотисті сполуки, вітаміни В₁, В₂, В₁₂, каротиноїди, аскорбінову, пантотенову і фолієву кислоти, 23 амінокислоти (глютамінову, аспарагінову кислоти, аланін та ін.).

         Біологічна дія та застосування. Ламінарія — профілактичний засіб проти ендемічного зоба та атеросклерозу, діє як проносне, що обумовлене здатністю набухати. Використовують для профілактики та лікування гіпертиреозу, легких форм базедової хвороби, в харчуванні, особливо літніх людей.

         Препарати ламінарид, альгігель, альгісорб — послаблюючої та антисклеротичної дії. Зовнішньо застосовують мазь альгофін, що діє протизапально та антимікробно.