Ступені здоров’я

• Досконале здоров’я, відмінний настрій, сильний імунітет.

• Здоровий, але присутні незначні вади, що практично не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.

• Нормальний стан. Здоровий, але присутні захворювання що не розвиваються, що іноді можуть обмежти життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендується лікувати по можливості.

• Здоровий, але поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендується швидше перейти в нормальний стан.

• Хворий. Наявність легкого захворювання, що піддається лікуванню. Немає загрози життю. Необхідно швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип, викривлення хребта.

• Хронічне захворювання або інвалідність.

• Травма. Тимчасова втрата деякої здатності. Можлива загроза здоров’ю. Наприклад, забите місце, поріз, вивих, опік, відмороження, шок, втрата свідомості. Необхідна перша медична допомога. Майже кожна людина повинна вміти робити першу медичну допомогу. Легкі травми можна цілком вилікувати. Важка травма може привести до ампутації органу (гангрена).

• Загроза життю. Наприклад: важке поранення, температура тіла вище 42 °C, утрата крові, зупинка серця, дихання. Необхідна термінова інтенсивна перша медична допомога.

• Клінічна смерть. Припинення дихання або кровообігу. Реанімація можлива протягом 5 хвилин.

• Біологічна смерть.

• Сучасна наука свідчить, що здоров’я людини є складним феноменом глобального значення який має розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії. Взагалі “здоров’я” – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін.

Соціальні фактори мають важливе значення в підтримці стану здоров’я або в появі і розвитку хвороби.

Для оцінки суспільного здоров'я ВООЗ рекомендує наступні показники:

1. Відрахування валового національного продукту на охорону здоров'я.

2. Присутність первинної медико-соціальної допомоги,'

3. Охоплення населення медичною допомогою.

4. Рівень імунізації населення.

5. Ступінь обстеження вагітних кваліфікованим персоналом.

6. Стан харчування Не можна обминути таку загрозу для здоров’я як генетично-модифікованіпродукти, що дедалі частіше появляються на нашому столі. Їх називають

бомбою сповільненої дії, наслідки якої ніхто не береться перебачити. Щоце за продукти? Якщо в генетичну структуру, наприклад, яблуні вводятьгени, що відповідають за вироблення отрути в скорпіонів, то ніякі

плодожерки такі плоди н їдять. Ген, що відповідає за міцність шкіри у

риб вводять в геном помідор. Такі овочі довго не псуються. Модифіковану

картоплю не їдять колорадські жуки. Сьогодні маємо до 60% модифікованої

сої, кукурудзи салатної, гороху.

Багато вчених світу домагаються, щоб уряди країн заборонили визнавати

такі продукти. Як такі, що можна вживати в їжу. В нас на державному

рівні такого закону нема.

7. Рівень дитячої смертності.

8. Середня тривалість майбутньої життя.

9. Гігієнічна грамотність населення.

Однак у медико-соціальних дослідженнях групового здоров'я, здоров'я населення і суспільного здоров'я традиційно прийнято використовувати наступні індикатори:

1. Демографічні показники.

2. Захворюваність і інвалідність.

3. Фізичний розвиток.

Здоров’я у величезному ступені залежить від взаємин людини з місцем існування, суспільством і виробничою діяльністю.

Виходячи з цього, здоров’я також можна визначити і як стан організму людини (його фізичних і психічних якостей), що забезпечує йому можливість активно жити і працювати в різних умовах навколишнього середовища і протистояти її несприятливим чинникам.

Здоров'я залежить від багатьох чинників, а головним чином

- від ставлення до здоров'я;

- від способу життя.

Здоров'я є найвищою цінністю людини. Але, на жаль, багато людей починають розуміти цінність здоров'я лише втративши його. Не випадково в усіх вітаннях до ( народження, з приводу інших подій ми один одному бажаємо здоров'я і щастя - поняття нерозривно взаємопов'язані. Адже без здоров'я не може бути щасливого життя.

Коли ми говоримо про соціальну обумовленість здоров'я, те маємо на увазі першорядне за своїм значенням, а часом і вирішальне вплив на нього соціальних факторів ризику тобто факторів вплив яких приводить до порушення компенсаторно-приспособлювальних механізмів і тим самим сприяє розвитку патології.

Фізичне здоров’я — це природний стан організму, зумовлений нормальним функціонуванням усіх його органів і систем. Якщо добре працюють усі органи й системи, то і весь організм людини (система саморегулююча) правильно функціонує й розвивається.

Психічне здоров’я залежить від стану головного мозку, воно характеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги й пам’яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей.

Моральне здоров’я визначається тими моральними принципами, що є основою соціального життя людини, тобто життя в повному людському суспільстві.

Відмінними ознаками морального здоров’я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, оволодіння скарбами культури, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать нормальному способу життя. Фізично і психічно здорова людина може бути моральним виродком, якщо вона зневажає нормами моралі. Тому соціальне здоров’я вважається вищою мірою людського здоров’я. Морально здоровим людям притаманна низка загальнолюдських якостей, що й роблять їх справжніми громадянами.

Соціальне здоров’я відображається через такі характеристики:

—      адекватне сприйняття соціальної реальності;

—      інтерес до навколишнього світу;

—      адаптація до фізичної та суспільної сфер;

—      спрямованість на суспільно корисну працю;

—      емпатія (Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.)

—      відповідальність перед іншими;

—      демократизм у поведінці.

Враховуючи, що людина є соціальною істотою, то її здоров’я є соціальною цінністю і передумовою для соціологізації особистості, для її “обростання” суспільними відносинами, включення в ритм та життя суспільної системи. Здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людини до світу.

Найбільш повно сутність соціальної цінності здоров’я сформулювали В.В. Канеп, Г.І. Цареградцев і Б.І. Ольшанський: “Здоров’я – це не тільки одна з необхідних передумов щастя людини, його всебічного, гармонійного розвитку. Воно є не тільки однією з умов досягнення людиною максимальних успіхів у галузі освіти, професійної підготовки, продуктивності праці, оптимістичного і життєстверджуючого ставлення до усього, що відбувається. Здоров’я – це також важливий показник і чутливий індикатор благополуччя народу”.

За Лісіцин спосіб життя - це певний історично обумовлений тип життєдіяльності в матеріальній та духовній сферах, який включає в себе 4 категорії:  - економічну (рівень життя людини); 

- соціологічну (якість життя); 

- соціально-економічну (уклад життя); 

- соціально-психологічну (стиль життя). 

Здоров'я - категорія суспільна, про здоров'я суспільства судять за наступними показниками: народжуваність, смертність, рівень захворюваності і тривалість життя.

Соціальне здоров’я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями через які відбуваються соціальні зв’язки) – праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування. Враховуються також міжетнічні стосунки, різниця в доходах, рівень матеріального добробуту. Треба зазначити, що в реальному житті всі ці 4 складові діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини.

Для правильного розуміння взаємозв’язку між показниками здоров’я і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі “людина – здоров’я – середовище” визначається три взаємопов’язані рівні здоров’я: суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень – суспільний – характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві. Сюди можна віднести також рівень здоров’я країн і рівень здоров’я всього світу.

Другий – групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Саме в найближчому оточенні відбувається позитивний і негативний вплив на здоров’я. Зважаючи на те, що переважну більшість людей взаємодіє з різними сферами виробництва, послуг, науки, культури, соціальних інституцій і тим самим впливає на здоров’я працівників. Важливим є теж вплив стресових ситуацій.

Третій – індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Для оцінки індивідуального здоров'я використовується ряд дуже умовних показників, якось ресурси здоров'я, потенціал здоров'я і баланс здоров'я.

Ресурси здоров'я — це морально-функціональні і психологічні можливості організму змінювати баланс здоров'я в позитивну сторону. Підвищення ресурсів здоров'я забезпечується всіма мірами здорового способу життя (харчування, фізичні навантаження і т.д.).

Потенціал здоров'я — це сукупність здібностей індивідуума адекватно реагувати на вплив зовнішніх факторів. Адекватність реакцій визначається станом компенсаторно-пристосувальних систем (нервової, ендокринної і т.д.) і механізмом психічної саморегуляції (психологічний захист і т.д.).

Баланс здоров'я — виражений стан рівноваги між потенціалом здоров'я і діючими на нього факторами. Здоров'я людини може розглядатися в різних аспектах: соціально-біологічному, соціально-політичному, економічному, морально-естетичому, психофізіологічному, із соціально-біологічних позицій. Людина одержує здоров'я, у відомому змісті, як дарунок природи, він успадкував від своїх тваринних предків природну основу, програму поводження в цьому світі. Однак у процесі соціалізації рівень здоров'я змінюється або в одну, або в іншу сторону, закони природи виявляються в особливої, неповторної, властивий тільки людині формі. Біологічне ніколи не виявляється в людині в чисто природному виді — воно завжди опосередковується соціальним. Проблема співвідношення соціального і біологічного в людині — ключ до розуміння природи і характеру його здоров'я, його хвороб, який варто трактувати як биосоціальні категорії. Здоров'я і хвороби людини, у порівнянні з тваринами — це нове, опосередковане соціальної якість.

Індивідуальне здоров’я абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а також у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творчапраця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен член суспільства повинен мати знання про здоров’я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого здоров’я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров’я – з іншого.

Всі ці рівні взаємозв’язані. Здоров’я країни таким чином визначає здоров’я світу. Тобто, кожна людина несе повну частку особистої відповідальності за здоров’я всього людства, а все людство певною мірою відповідальне за здоров’я кожної людини.

В загальному вигляді соціальне здоров’я обумовленене характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових.

Таким чином,стан здоров’я населення Українисвідчить про існування реальної загрози вимирання нації. Сьогодні майже 90% дітей дошкільного віку, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї. Тільки за останні 5 років на 41% збільшиласякількість учнівської молоді, віднесеної за станом здоров’я доспеціальних медичних груп. На 60% зросла кількість неповнолітніх, які вживають наркотики, палять, п’ють.

Справедливими є слова: «Гроші втратив – нічого не втратив, час втратив – багато втратив, здоров’я втратив – все втратив». Або інший вислів: «Здоров’я – це ще не все, а все інше без нього – ніщо».

Людина сьогодні звикла сподіватися не назахисні сили свого організму, ана могутність медицини. Академік Амосов стверджував: «Щоб бути здоровим,потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим».

Здоров’я – це висока працездатність, гарний настрій, упевненість у собі. Фізичнездоров’я дає гарне самопочуття, бадьорість, силу. Психічне здоров’я

дарує спокій, чудовий настрій, доброту, веселість. Соціальне здоров’язабезпечує успішність у навчанні. Але ніщо з цього не дається задарма.

Для того. щоб зберегти своє здоров’я, треба докладати неабияких зусиль.

Справедливими є слова: «Ваше здоров’я у ваших руках». Людина біологічно запрограмована жити набагато довше, ніж відводить собі. Ілля Мечников стверджував: «Людина, яка померла раніше 150 років, вчинила над собою насильство».

Кожна людина повинна дбати про своє здоров’я в першу чергу сама. Краще запобігти захворюванню, ніж лікуватися. Першим важливим елементом піклування про здоров’я є спостереження за власним самопочуттям. Важливе місце займає особиста гігієна, активне й здорове спілкування з іншими людьми, комфортні умови праці, раціональне харчування і здоровий спосіб життя.

Сьогодні більшість науковців відокремлюють переважно три стратегії сприяння покращенню здоров'я: 1. Захист, активна підтримка рівня здоровя.

2. Створення основних, найбільш істотних передумов для здоров'я.

3. Надання всім людям можливості досягти і реалізувати повністю свій потенціал здоров'я.

В 1977 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала міжнародну компанію під назвою “Здоров’я для всіх” в якій збирається інформація про існуючі загрози здоров’ю.

У 2000 році ВООЗ проголосила глобальну стратегію “Здоров’я для всіх” яка містила10 положень, 6 принципів, 38 завдань спрямованих на попередження загрози здоров’ю. Було визнано систему заходів, що у загальносвітовій науковий лексикон увійшли під назвою “Заохочення до здоров’я, сприяння здоров’ю, формування пропаганда здоров’ю” і т.д.

Ці стратегії підтримуються і забезпечуються напрямками пріоритетної діяльності сприяння покращенню здоров'я:

1. Формування політики, сприятливої для здоров';

2. Створення сприятливого середовищадля здоров'я;

3. Підвищення можливостей, посилення дій суспільства,громади у напрямку покращення громадського здоров'я;

4. Розвиток особистих навичок людей діяти на користь власного та громадського здоров'я;

5. Переорієнтація служби охорони здоров'я;

6. Встановлення та дотримання нормативів забезпеченості зазначеними фахівцями підприємств, установ та організацій різних форм власності, де мають бути створені служби збереження та зміцнення здоров'я громадян.

7. Залучення громадян України до регулярних занять фізичною культурою та спортом.

ПРАКТИЧНЕЗАНЯТТЯ

 Поняття про соціальне здоров'я. 

Соціальне здоров'я – стан організму, що визначає здатність людини контактувати з соціумом.  Соціальне здоров'я складається під впливом батьків, друзів, коханих людей, однокласників в школі, однокурсників у вузі, колег по роботі, сусідів по будинку і т.п. 

Різниця між психічним і соціальним здоров'ям умовна: психічні властивості і якості особистості не існують поза системою суспільних відносин. Людина - істота суспільна, соціум впливає на здоров'ї особистості. Причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Недоліки виховання і несприятливі впливи навколишнього середовища можуть викликати деградацію особистості, в таких випадках зміниться її відношення до себе, до інших людей, до діяльності і спілкування.  Компонентами соціального здоров'я можна вважати:  Моральність індивіда - сукупність морально-етичних якостей, ідеалів, ціннісних орієнтацій, які людина вважає для себе істинними і проходження обраним ціннісним самовстановлення. В моральності людини відбивається переважно гуманістичний аспект здоров'я.

Вибрані для власного керівництва ідеальні цінності - позитивні і негативні - в подальшому визначають імовірну поведінку людини, причому як позитивну, так і негативну. Людина, що втілює на практиці свої ідеальні цінності негативного плану, повинна бути визнаний нездоровою. Моральне нездоров'я людини може довго не проявляти себе, оскільки свої непристойні вчинки людина схильна приховувати від оточуючих. Необхідність вести подвійне життя може стати причиною стресу, аморальний спосіб життя рано чи пізно проявляє себе в тих чи інших розладах нервово-психічного і фізичного здоров'я. Моральність людини виявляє якості його духовності. Ціннісні орієнтації існують на рівні думок, які легко приховувати, тому в духовності відбивається переважно внутрішньоособистісний аспект здоров'я. Нездоров'я людини на духовному рівні є ще більш прихованим від сторонніх очей.  Моральне здоров'я відбивається в морально - духовних якостях людини, основними з яких є здібності:  - усвідомлювати свободу волі або свободу вибору; - переживати почуття любові;  - усвідомлювати впевненість і визначеність в сьогоденні і майбутньому;  - усвідомлювати відмінності між добром і злом;  - здатність до самооцінки;  - усвідомлювати якості власної волі;  - відчувати почуття віри;  - відчувати почуття гідності;  - усвідомлювати властиве людині почуття сорому; 

- здатність до прогнозування подій і оцінок;  - здатність пам'ятати події та пов'язані з ними переживання, відчуття часу;  - здатність розуміння краси і прагнення до неї;  - здатність до творчості (музично-поетичному, науковому, технічному, педагогічному, організаторському);  - здатність дивуватися;  - здатність розуміти в чому-небудь особливий і (або) переносне значення;  - почуття смішного, почуття гумору; - здатність радіти, відчувати себе щасливим; - здатність відчувати горе (своє і чуже);  - здатність відчувати заздрість, ревнощі, бажання помсти.  Соціальна адаптація (від лат. Adaptatio-пристосування) - Здатність організму пристосовуватися до різних умов соціального середовища або життя, що змінилися (до умов трудової діяльності, професійним вимогам, взаєминам в новому колективі, здатність долати психологічні бар'єри). Процес адаптації до нових обставин прискорюється, якщо людина попередньо ознайомлена з майбутньою діяльністю, з новими людьми та ін Для успішної адаптації необхідно вчитися керувати своєю поведінкою в нових життєвих умовах. Основні прояви соціальної адаптації - взаємодія (в тому числі спілкування) людини з оточуючими людьми і його активність.  Формування соціального здоров'я людини пов'язано з процесом соціалізації.  Соціалізація (лат. socialis - суспільний) - це процес і результат становлення особистості, засвоєння людиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству (групі, сім'ї). Соціалізація - це процес безперервний, вона супроводжує людину на всіх його вікових етапах . Вона може йти як цілеспрямовано, тобто в процесі виховання і самовиховання, так і стихійно - під впливом факторів суспільного буття.  Результат соціалізації - це  а) формування тих рис, які потрібні в даному суспільстві (соціалізованість);  б) становлення самосвідомості та активної життєвої позиції особистості;  в) розвиток контактів індивіда з іншими людьми і спільній з ними діяльності.  Успішна соціалізація передбачає ефективну адаптацію людини до суспільства і в той же час - здатність протистояти йому в тих ситуаціях, коли це перешкоджає саморозвитку, самовизначенню, самореалізації. Порушення такої рівноваги веде до появи так званих жертв соціалізації - осіб відокремлених, не адаптованих до суспільства.  При формування психічного і соціального здоров'я, становленні самосвідомості дуже важливим є процес отримання уявлень про свої ідеали, цінності, мотиви поведінки, достоїнства і недоліки тощо, тобто процес пізнання себе, самооцінка особистості та результатів своєї діяльності. Самооцінка - важливий регулятор поведінки, впливає на розвиток особистості і на ефективність діяльності.  Неадекватна, тобто завищена або занижена самооцінка, а також нестійка самооцінка деформує внутрішній світ особистості, перешкоджає психічному і соціальному здоров'ю. Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінкою з боку оточуючих. Якщо оцінка вище самооцінки, то розбіжність між ними може стати чинником, що стимулює розвиток особистості. Якщо ж самооцінка перевершує оцінки оточуючих, то така розбіжність може призвести до конфлікту (а тим самим і до порушення здоров'я).

Висока адекватна, диференційована, обгрунтована самооцінка дозволяє легше засвоювати новий матеріал, впевнено братися за нову справу, активно висловлювати свою думку і критично сприймати досвід інших.  Таким чином, реалізація ідей психічного і соціального здоров'я вимагає від кожної людини переосмислення своїх особистісних якостей (і перш за все таких, як активність і відповідальність), а від суспільства - перегляду сформованих пріоритетів і традицій у сфері виховання та освіти, праці та відпочинку. 

 

Лекція № 5 . Психологічна складова здоров’я.

1. Поняття про «Психічне здоров’я». Здоров'я людини як предмет  комплексного міждисциплінарного дослідження  2. Компоненти психічного здоров’я.

3. Свідомість як вищий рівень психіки. Патологічні порушення емоційної сфери.

Історичний аспект проблеми . Основа вчення про здорову психіку була закладена ще в працях Гіппократа - в його збірці були вперше науково обгрунтовані проблеми не хвороби, а здоров'я.  Древній філософ Демокріт свого часу писав Гіппократу: «Здоров'я просять у Богів у своїх молитвах люди, а того не знають, що вони самі мають у розпорядженні кошти до цього».  Відомий психолог В.М. Бехтерєв говорив, психологія здоров’я - це боротьба за свободу особистості, боротьба за здоровий розвиток особистості. Суспільство має потурбуватися про створення здорових умов для життєдіяльності особистості і особливо підкреслював «визначальний вплив соціально-економічних умови на поширення душевних розладів».

Серед усіх оздоровчих заходів найважливіше значення В.М. Бехтерєв надавав 3 китам: психогігієна, психопрофілактика і виховання. Він запропонував створити програму «Турбота про здоров'я заради здорової людини».  Психічне здоров'я - це стан психічної сфери (психічних явищ) людини, загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію людини в середовищі і суспільстві.

За даними інших авторів, психічне здоровя – це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні та психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати і забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні), біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі.

Одним із найважливіших компонентів індивідуального здоров'я людини є психічне благополуччя, яке взаємопов'язане із фізичними та духовними структурними компонентами здоров'я людини. Психологічне здоров'я - термін, що відноситься тільки до людини. Психологічне здоров'я дозволяє особі стати самодостатньою, регулюючи свої психічні процеси, орієнтуючись в поведінці і відносинах не тільки на норми, що задаються ззовні, але і на внутрішні орієнтири.

Збереження  фізичного і психічного здоров'я особистості, зокрема підростаючого покоління  – одне  з найважливіших завдань нашого суспільства і, насамперед, системи освіти. Здоров'я - категорія не тільки медична, але й соціально-психологічна і філософська категорії, оскільки людина – істота не стільки біологічна, скільки соціальна. Прояви її здоров'я або нездоров'я пов'язані не тільки з нормальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією  в оточуючому світі.

У статуті ВООЗ відсутнє поняття "душевне благополуччя". Можливо, це упущення випадкове, або ж автори статуту ототожнюють "душевне благополуччя" з "духовним благополуччям", що, у певній мірі, є помилковим.

Одним із найважливіших компонентів індивідуального здоров'я людини - є психічне здоров'я, яке взаємопов'язане із фізичними та духовними структурними компонентами здоров'я людини. За даними ВООЗ, кожен третій мешканець України має відхилення саме у стані психічного здоров'я. Це виражається у появі таких патологічних станів:

• астенічні та невротичні стани,

• депресія,

• вегето-судинна дистонія тощо.

Поведінкові розлади спостерігаються у людей різного віку і у всіх країнах і регіонах. Від порушень психологічного стану страждає до 10% населення планети.

Найбільш поширені психологічні і психічні порушення спостерігаються у осіб, що мають хронічні неінфекційні захворювання. Так, 22% пацієнтів з інфарктом міокарду, 27% пацієнтів з цукровим діабетом і 33% пацієнтів з раком страждають від депрессії.

Психічне здоров'я - це стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального  душевного    комфорту,    що         забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан зумовлюється як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації. Духовне здоров'я виявляється у зв'язках людини з усім світом і виражається у релігійних почуттях, почутті краси і світової гармонії, почутті захоплення і благоговінні перед життям. Така характеристика духовного здоров'я у повній мірі може відображати і психічне здоров'я. Адже душевне благополуччя також неможливе без відчуття гармонії, захоплення і благоговіння перед життям. Зважаючи на сказане, можна припустити, що духовне здоров'я швидше є складовою частиною психічного здоров'я, а не окремою від нього складовою здоров'я загалом.

Моральне здоров'я - це комплекс характеристик мотиваційної і потрібнісно-інформаційної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральним здоров'ям є висока духовність людини, яка пов'язана з загальнолюдськими цінностями - добром, любов'ю і красою.

Психоемоційні стани можуть впливати на фізичне здоров'я, привести до серйозних серцево-судинних захворювань і різноманітних розладів у функціонуванні органів та систем всього організму.

Дослідник проблем психології О. А. Урбанович вважає, що психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації. Це стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального  душевного   комфорту,  що  забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан зумовлюється як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Сам термін «Психічне» походить від грецького слова «псюхе», що значить «душу».

Психічна діяльність організму здійснюється за допомогою безлічі спеціальних тілесних пристроїв. Одні з них сприймають впливи (зір,слух), інші (око, вухо) - переводять їх у сигнали, будують план поводження й контролюють його, треті ( нервові волокна) - надають поводженню енергію й стрімкість, четверті - рухають м'язи. Вся ця робота забезпечує активну орієнтацію організму в середовищі й рішення життєвих завдань.

Психологічне здоров'я закладається в сім'ї. У ранньому віці формування психологічного здоров'я дітей багато в чому відбувається на рівні наслідування. Діти з неповноцінних сімей частіше за інших страждають психічними захворюваннями і мають інші відхилення в психіці. Проблеми психології здоров'я  виникли завдяки: 1. Прискоренням ритму життя. Наростаючі навантаження на нервову систему і психіку людини, негативна динаміка міжлюдських відносин призводить до формування емоційної напруги. Вона веде до «хвороби поспіху» і є одним з факторів розвитку захворювань. 

2. Проблема життя в умовах невизначеності. Її породила ситуація, пов'язана з переходом з одного ступеня розвитку суспільства на іншу. Відбулася кардинальна зміна усталених стереотипів поведінки. Отже, підвищилося занепокоєння людини за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей і близьких. Підвищений стійкий рівень занепокоєння виливається в психосоматическую патологію. Найчастіше невизначеність являє собою дефіцит в прогнозуванні свого майбутнього. Проведені психологами дослідження показали, що існують 2 полярні групи людей, які по-різному реагують на невизначеність. Перша група реагує страхом, втомою, байдужістю і розгубленістю (інтроверти). Друга група - це люди, які реагують озлобленістю і агресивністю (екстраверти). 

3. Проблема «інформаційного буму». Налинула хвиля інформації про минуле й сьогодення пропорційно збільшила приплив осіб, які звертаються до психотерапевтів, психологів і психіатрів. Чутливі люди не можуть адекватно переробити інформацію - її занадто багато і вона часто негативна. Т.ч. зростає кількість осіб, які страждають від «синдрому інформаційного виснаження». 

4. Руйнування ідеологічної бази, яке спричинило за собою руйнування індивідуальної картини світу. Більшість населення зуміло перебудувати свою світоглядну картину, причому, в основному спираючись на релігію або на власну філософську модель опису дійсності. Однак у близько 12-15% населення утворився світоглядний вакуум. Він дуже близький за своїми характеристиками до стану невизначеності і може спровокувати соціальні катаклізми. 

5. В даний час актуалізувалися всі смертні гріхи людини: гординя, грошолюбство (любов до грошей), блуд, обжерливість, гнів, заздрість і зневіра. Саме заздрість і зневіру можна повною мірою розглядати як важливі фактори ризику психічних захворювань. 

6. Зниження рівня соціальної підтримки. Воно призводить до одиночного переживанню подолання стресових ситуацій. Це знижує толерантні здібності людини. Соціальна підтримка буває двох видів: інституційна (виходить від державних структур) і міжособистісна. Соціальна підтримка - це бар'єр між стресом і його наслідком. Соціальна підтримка тісно пов'язана з соціальною інтеграцією, яка теж є бар'єром між здоров'ям і хвороба. Соціальна інтеграція включає в себе прихильність до кого-небудь. Можливість когось виховувати, отримання підтвердження своєї значущості, почуття надійності партнерів по спілкуванню і т.д. Соціальна підтримка прямо пропорційна рівню захворюваності і здоров'я. 

7. Проблема вестернізації (від слова «вестерн»). Протягом трьох останніх століть цей напрямок продовжує завойовувати російський простір. Вестернізація - це засвоєння суспільством цінностей і патернів соціальної поведінки, споконвічно притаманних західному суспільству.

При формуванні психічних порушень мають також значення: 

а). зниження чисельності населення в результаті зниження середнього віку життя, зниження народжуваності і зростання міждержавної міграції. 

б). зростання загальної і нервово-психічної захворюваності з переважанням психосоматичних захворювань. 

в). зростання інфекційної захворюваності, обумовлений розпадом системи контролю над інфекційними хворобами та внутрішньодержавної міграцією. 

г). зростання професійної захворюваності та індустріального травматизму через зниження уваги до охорони праці та техніки безпеки внаслідок необхідності зниження виробничих витрат. 

д) поява значних за обсягом маргіналізованих соціальних груп. 

е). зростання всіх видів соціальних девіацій: злочинності, проституції, алкоголізації, суїциду і т.д. 

є). економічна депривація великих груп населення, яка призводить до зубожіння. 

ж). нездатність інститутів контролю нейтралізувати негативний вплив соціальних змін на громадське здоров'я. Тобто, у держави немає можливості стримати стрес соціальних змін і його наслідки.  Стрес соціальних змін впливає на психологічну стійкість особистості - це складна якість особистості, що синтезує в собі наступні складові: здатність до особистісного зростання, своєчасне адекватне вирішення внутрішньоособистісних конфліктів, відносна стабільність емоційного тону і сприятливого настрою, розвинена вольова регуляція.  У психологічній стійкості об'єднані врівноваженість і помірність, стійкість і стабільність, опірність або резистентність. Це головний критерій психічного здоров'я.  Виділяють 2 складові психологічної стійкості: внутрішні (особистісні) ресурси людини і зовнішні ресурси (соціальна підтримка). Г. Олдпорт визначав, що якщо у людини дефіцит психологічної стійкості, знижується опірність організму, і виникає психологічна залежність. 

Існує  3 групи психологічних залежностей: хімічна залежність, акцентуйовані активність, интеракционная залежність. 

1. Хімічна залежність виникає при виході емоційних подій за межі оптимуму (або дефіцит чогось, або пересичення чимось). Чим вужчі кордон оптимуму, тим менше психологічна стійкість. Наприклад, алкоголь пригнічує реактивність організму, що знижує значимість подій при їх пересичення.

2.  Акцентуйованих активність включає в себе поглинання іграми, сексом, трудоголізм. Відбувається особистісна дисгармонія, спроба замінити справжні цінності.

Інтеракційна залежність - це зниження самодостатності, ослаблення почуття соціальної приналежності до певної групи. Все це веде до деструктивного культу. 

Останніми роками з'явилися дані, що дозволяють припустити, на стан психологічного здоров'я людини впливають місце та умови існування. Так, у безробітних в 2 рази вище вірогідність розвитку депресії, ніж у тих, що працюють. З іншого боку, що приблизно 2/3 працюють в країнах ЄС страждають на стреси, пов'язані з роботою. При цьому більшість причин стресу на роботі відносяться до характеру організації роботи і управління виробничими процесами. Іншими джерелами стресу є: можливості кар'єрного зростання, оплата праці, посадові обов'язки, міжособові взаємини тощо.

Вплив стресу на людей залежить від їх індивідуальних особливостей. Стрес може служити чинником риски розвитку алкоголізму, куріння, психічних захворювань. Доведено тісний зв'язок стресу з розвитком депресії. Обговорюється зв'язок стресу з ризиком інфаркту міокарду, артеріальної гіпертензії, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки.

Патологічний психоемоційний стан людини відіграє негативну роль майже у всіх сферах життєдіяльності. У професійній сфері: зниження рівня працездатності, погіршення стосунків з колегами (різного роду конфлікти). У побутовій та сімейній сфері: погіршення взаєморозуміння з членами родини, близькими та рідними людьми, порушення статевих відносин тощо. Науково обґрунтованим є той факт, що фізичне, психічне й духовне здоров'я  взаємопов'язані між собою, тому, якщо людина має певні відхилення у психіці, то це безумовно відобразиться на інших гранях, які й складають індивідуальне здоров'я людини.

Для оцінки рівня психічного здоров’я молоді використовується класифікація, що передбачає розподіл учнів та студентів на 5 груп:

1гр. – здорові та оптимально адаптовані.

2гр. - з ознаками напруження адаптаційних механізмів.

3 гр. – напруження та перенапруження адаптаційних механізмів, головним чином у формі астено-невротичних проявів та інших стадій відносної компесації.

4 гр. – субкомпенсація, ознаки « зривів» адаптаційних механізмів.

5 гр. – хворі, які мають певні клінічні прояви, декомпенсація внаслідок «зламу» адаптаційних механізмів. Необхідні активна терапія та госпіталізація.

Порушення психічного здоров’я дуже часто спостерігається вже в дитячому віці: як стверджують деякі вчені ( О.Кочерга та О.Васильєв), гармонія душі та тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема таких як:

1). стан на межі норма – патологія;

2). негаразди в родинних взаєминах;

3). вплив авторитарного викладача ( вчителя);

4). дитячі страхи;

5). порушення психогігієнічних основ навчального процесу;

6). порушення оптимуму навчальної діяльності;

7). порушення гармонії творчих здібностей;

8).гіподинамія,недостатній рівень енергопотенціалу.

Часто агресія з боку викладача (вчителя) призводить до появи так званої шкільної тривожності та захворювань невротичного характеру. Згідно результатів досліджень, в школах існує три групи осіб, що страждають неврозами:

1. Педагогічно занедбані та розумово відсталі учні.

2. Школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під впливом стресів різко змінюються: з’являється депресія, апатія, нав’язливі стани.

3. Ззовні благополучні діти, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації: страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, знижена самооцінка.

До показників психічного здоров’я відноситься і розподіл за індивідуальними характеристиками показників фізіологічних процесів, таких як темперамент. Класична систематизація темпераментів належить давньогрецькому лікарю Гіппократу ( 460 -377 рр до н.е.), а пізніше – Павлову І.П.: нервові клітини людини і тварин відрізняються за силою, врівноваженістю та рухливістю процесів збудження та гальмування. Комбінації цих властивостей нервових процесів утворюють чотири основних типи ВНД.

1. Сангвінік – енергійний, широкі інтереси, велике самовладання і стриманість характеру.

2. Флегматик – енергійний, наполегливий, постійний у звичках та прихильностях.

3. Холерик – нестриманий, легко збуджується, рішучий, але іноді нерішучий у своїх вчинках.

4. Меланхолік – боязкий, замкнений, надмірно чутливий та схильний перебільшувати труднощі.

В процесі розвитку людини, під впливом зовнішніх умов, виховання та навчання, формується характер людини. При цьому соціальним факторам у цьому належить вирішальна роль.

Здібності людини – це сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання однієї або кількох видів діяльності. Розрізняють фізичні здібності, що залежать від природних даних ( баскетбол), і розумові здібності (здатність виконувати певну розумову роботу.

Схильність – це потяг, прагнення до будь-якого виду діяльності.Схильність та здібності часто відповідають одне одному і розвиваються разом, часто залежать від умов життя, виховання. В результаті числених досліджень доведено, що здібності людини визначаються однаково як спадковістю, так і вихованням.

Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Середня успадкованість специфічних розумових здібностей становить 50%. Найбільше успадковується здатність до просторових уявлень ( художні, конструкторські здібності); пам'ять успадковується слабко, тому її необхідно розвивати.

Психічне здоров'я людини об'єднує три складових:  1.Інтелектуальне здоров'я - Стан головного мозку, що забезпечує протікання пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам'ять, увага, мислення), за допомогою яких відбувається реалізація конкретної тактики і стратегії вирішення актуальних завдань.