3. Влада і культ фараона

Царями Єгипту були або володарі Мемфіса, або володарі Фів – міста, яке розташовувалося на півдні. Фараон мав необмежену владу. Тільки він призначав командирів армії, окремих військових підрозділів, номархів, головних жерців храмів, а також міг засудити будь-кого до смертної кари.

У нього були сотні слуг. Цар вважався богом. На знак своєї величі фараон підперізувався левовою шкурою, надягав довге вбрання, прикрашав руки браслетами, голову ж покривав біло-червоною короною – пшент. Вона складалася з двох частин, які символізували владу над Верхнім (білий колір) і Нижнім (червоний колір) Єгиптом. У найурочистіші моменти фараони надівали смугасту корону – немес.

Символом влади фараона також була штучна борода, яку прив'язували до підборіддя. Інколи і богів давні єгиптяни зображали з бородами.

Кожен фараон мав п'ять імен. Їх записували у картуші. Царя називали обранцем сонця, могутнім золотим орлом. Його зображали значно більшим за інших людей. Прості смертні не лише вклонялися своєму цареві, а й ставали на коліна та цілували землю, по якій ступали ноги фараона. І тільки найбільш наближеним до царя особам дозволялося поцілувати його ноги. Ще одним із символів влади царя був урей (у перекладі з Єгипет. – «кобра, що стала у стійку»). Його закріплювали на головному уборі фараона. Кобра символізувала богиню Уто, яку єгиптяни вважали захисницею царів Єгипту.

Поняття і терміни

Династія – правителі, які походять із одного роду і передають владу в спадок.

Картуш – прикраса у вигляді щита із заокругленими кутами, на якій записували імена фараона.

4. Піраміди

Про могутність фараонів і поклоніння їм свідчить пишний поховальний обряд. Єгиптяни вважали, що після смерті фараон приєднається до богів. Ще за життя фараона вони будували місце останнього спочинку правителя у вигляді величезних пірамід. Традиція будувати піраміди проіснувала близько 1000 років. Згодом фараонів почали ховати в гробницях, які вирубували в скелястому ґрунті. Вони були більш убезпеченні від пограбувань і розорення. Першу піраміду збудували за царя Джосера майже 5 тис. років тому. Вона була ступінчастою, нагадувала сходи. Ними після смерті цар мав піднятися у небо, до богів.

5. Внутрішня будова піраміди Хуфу

Піраміди різняться своєю будовою. Вони мають різне розташування ходів, галерей та поховальних камер. Так, у піраміді Хуфу є три камери. Перша – вирубана у скелі на глибині 30 м. Вона розташована нижче основи й точно посередині піраміди. Друга – на висоті 20 м над основою. Її площа становить майже 30 м2. Цю камеру називають «залою цариці», хоч цариця ніколи там не була похована. Третя камера розташована на висоті 42,3 м. Вона, єдина з трьох, яка була добудована, слугувала усипальницею царя. Її стелю утворюють дев'ять гранітних монолітів загальною масою близько 400 т. Над нею розташовані п'ять розвантажувальних камер-порожнин, які закінчуються двосхилим дахом і призначені для розподілу неймовірної ваги піраміди.

Усі три камери з'єднані коридорами-шахтами. До «зали царя» веде велика галерея. Від неї відходять у північному і південному напрямках загадкові вузькі шахти довжиною 65 м. Це «дороги», якими, за уявленням єгиптян, рухалась на небо душа царя. Шахти перекриті тонкими «дверима». Вони символізували межу між реальним і потойбічним світами.

Піраміди – унікальне творіння людських рук – стали символом Єгипту. Греки казали, що все боїться часу, а час боїться тільки пірамід.