Опришківський рух

На західноукраїнських землях і у Прикарпатті діяли повстанські загони під назвою опришків (“розбійники”). Вони боролися з представниками польської, угорської, австрійської шляхти. З 1738 по 1745 р. опришківський рух очолював Олекса Довбуш. Опришки захоплювали поміщицькі землі, фізично винищували панів. У 1745 р. Довбуш загинув, але це не зупинило повстання, на чолі якого стали В. Богорак, Й. Бойчук. Лише після приєднання Галичини до Австрійської імперії опришківський рух поступово згас.

2. Участь українського народу у Вітчизняній війні 1812 р.

Під час російсько-французької війни 1812 р. серед українського дворянства, колишньої козацької старшини та інтелігенції з’являються сподівання на те, що підтримка Росії у війні проти Наполеона дасть змогу поставити питання про відновлення козацьких привілїв і навіть козацького війська.

З дозволу російського царя Олександра I у липні-серпні 1812 р. починається формування українського козацького війська. Набір до загонів проходив з великим ентузіазмом. Було сформовано 15 полків загальною чисельністю 20 тис. добровольців. Але козацькі полки так і не потрапили на фронт. Лише полтавсько-чернігівські загони брали участь у Бородинській битві 26 серпня 1812 р.

Після перемоги Росії над Наполеоном жодних зрушень щодо України так і не сталося: автономія не була відновлена, кріпацтво не скасоване, навпаки, в країні запанувала реакція генерала Аракчеєва. Перша половина XIX ст. знаменує собою суспільно—політичну кризу Російської імперії. Криза зумовила виникнення суспільних та народних рухів.

3. Суспільно-політичний рух (декабристи, Кирило-Міфодієвське братство) Причини появи декабризму:

— негативне ставлення до кріпацтва;

— закордонний похід російської армії 1813-1814 рр. дав змогу ознайомитись із надбаннями західноєвропейської суспільної думки;

— народні повстання, революції і прийняття конституцій в Іспанії, Італії та Португалії;

— розчарування політикою Олександра I, який на початку свого царювання обіцяв проведення ліберальних перетворень у країні. Проте після війни 1812 р. встановлює монархічний реакційний режим.

Діяльність декабристських організацій в Україні

1816 — 1817 рр. — “Союз порятунку” у Петербурзі. Фундатори: О.Муравйов, С. Трубецькой, брати М. та С.Муравйови-Апостоли.

1818 —1821 рр. — “Союз благоденства” у Москві, на чолі з П. Колошиним.

Метою цих організацій була робота по підготовці військового перевороту, введення конституційного представницького правління, ліквідація самодержавства, скасування кріпацтва. Згодом обидві ці організації трансформувалися у:

— “Північне товариство” (1821 — 1825 рр.) з центром у Петербурзі, налічувало 105 членів, очолювали О.Муравйов, С.Трубецькой, К.Рилєєв, С.Каховський;

—”Південне товариство” (1821 —1825 рр.) виникло на Київщині на базі Тульчинської управи “Союзу благоденства”. Вибір Тульчина за базу опозиційного руху в Україні був не випадковим, саме тут розташовувався штаб російської армії, дислокованої в Україні. У “Південному товаристві” була 101 особа на чолі з П. Пестелем, О. Баратинським, М. Басаргіним.

Декабристські організації України зосереджувалися в трьох управах: Тульчинській (заснована у 1822 р.), Каменській (1822 р.), Васильківській (1823 р.).

Програмовими документами декабристів були: “Конституція” Микити Муравйова (“Північне товариство”), “Руська правда” Павла Пестеля (“Південне товариство”).

„Руська правда”

„Конституція”

1. Скасування кріпацтва, надання селянам землі без викупу. Сільське господарство Росії повинно розвиватися американським, фермерським шляхом. 2. Скасування монархії, встановлення демократичної республіки. 3. Законодавча влада передається парламенту – Народному вічу. 4. Виконавча влада передавалася уряду – Державній Думі з 5-ти чоловік. 5. Виборче право отримували всі чоловіки без обмежень по досягненню 20-річного віку. 6. Принцип єдиної, неподільної, централізованої держави з можливим встановленням диктатури.

1. Скасування кріпацтва, розвиток сільського господарства пруським шляхом через панування поміщицького землеволодіння. 2. Збереження обмеженої монархії. 3. Законодавча влада передається парламенту – Народному вічу. 4. Виконавча влада залишається у царя, який міг заборонити будь-яке рішення парламенту. 5. Виборче право отримували чоловіки з 21 року, мали власність, постійне місце проживання, роботу. 6. Щодо України, то на її території планувалося створення двох автономій – української зі столицею в Харкові та чорноморської – в Києві. Ці автономні області повинні були входити до складу федеративної Росії.

Після поразки декабристського виступу 14 грудня 1825 р. у Петербурзі “Південне товариство” вирішило організувати ще один збройний виступ проти царату. З 29 грудня 1825 р. по 3 січня 1826 р. тривало повстання Чернігівського полку, яке очолив полковник Сергій Муравйов-Апостол. Повстанці захопили м. Васильків, але рушити на Київ не наважилися. Були розгромлені регулярними частинами російської армії біля с. Устинівка Васильківського повіту.