- •1.Земельне право як галузь права
- •2.Поняття земля, земельна ділянка. Їх співвідношення
- •3.Об’єкти земельного права
- •4.Предмет земельного права
- •5.Методи земельного права
- •6.Система земельного права
- •7.Закони як джерела земельного права України
- •8. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права
- •9. Роль судової практики у регулюванні земельних відносин.
- •10.Характеристика розвитку земельно-правового регулювання від часів Київської Русі до 1861 року.
- •11.Земельно-правовий аспект аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя.
- •13.Розвиток земельного права за часів срср
- •14.Загальна характеристика сучасної земельної реформи в Україні.
- •15.Поняття та особливості змісту права власності на землю
- •16.Право власності на землі Українського народу
- •20. Суб’єкти та об’єкти права колективної власності на землю.
- •21. Особливості підстав набуття права власності на землю.
- •22. Загальна характеристика безоплатного набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності (приватизація землі).
- •23. Приватизація громадянами України земельних ділянок у власність із земель запасу (“повна процедура”).
- •24. Приватизація земельних ділянок, наданих раніше у користування громадянам («спрощена модель»)
- •25 Приватизація земельних ділянок юридичними особами
- •26.Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами.
- •27. Особливості набуття за цивільно-правовими угодами права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності.
- •28.Особливості викупі земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.
- •29. Набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання.
- •33. Поняття та види права землекористування.
- •34. Підстави виникнення та припинення права землекористування.
- •35. Зміст права землекористування.
- •37. Поняття, види та загальна характеристика обмежень та обтяжень прав на землю.
- •38.Поняття та правові засади оренди землі.
- •42.Правова природа права на земельну частку (пай).
- •43. Юридичний захист прав на землю
- •45.Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель
- •46. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •47.Планування використання земель.
- •48.Правове регулювання межування адміністративно територіальних утворень
- •49. Правові засади розподілу та перерозподілу земель
- •50.Правові основи здійснення моніторингу земель
- •51.Правові основи здійснення державного та самоврядного контролю за використанням, відтворенням та охороною земель.
- •53.Правові засади ведення державного земельного кадастру.
- •55. Юридична природа та правові форми плати за землю
- •56.Юридична природа земельного податку
- •57.Юридична природа орендної плати за земельні ділянки
- •58.Загальні засади обчислення розміру та справляння земельного податку за різні категорії земель. Пільги зі сплати земельного податку.
- •61. Захист сільськогосподарських та лісогосподарських угідь від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб
- •62. Правове регулювання захисту земель від несприятливих природних і техногенних процесів
- •63. Консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
- •64. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів.
- •65. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення норм земельного законодавства.
- •68. Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за земельні правопорушення.
- •69. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •70. Земельно-правова відповідальність: поняття, види, підстави застосування
- •71. Правові засади поділу земель на категорії. Цільове призначення та функціональне використання земель.
- •72. Поняття та склад сільськогосподарських земель
- •73. Особливості правового режиму окремих видів сільськогосподарських угідь
- •75. Поняття та зміст права сільськогосподарського землекористування.
- •76. Поняття та склад земель сіл, селищ, міст. Співвідношення земель населених пунктів із землями житлової та громадської забудови.
- •77. Правовий режим земель сіл, селищ, міст. Зонування земель.
- •78. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •79. Поняття, склад та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •80. Поняття, склад та особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •81. Поняття, склад та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.
- •82. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення, їх співвідношення з поняттям “ліс”.
- •83.Поняття та склад земель водного фонду
- •84.Зони із особливими правовими режимами в складі земель водного фонду
- •85.Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •86. Правовий режим земель промисловості
- •87. Поняття, склад та особливості правового режиму земель транспорту.
- •89. Правовий режим земель енергетики
- •90.Правовий режим земель оборони
4.Предмет земельного права
У теорії права є загальновизнаним, що наявність особливого предмету правового регулювання (кола однорідних суспільних відносин, що регулюються) є обов’язковим критерієм виділення окремої галузі права1.Предметом земельного права прийнято вважати земельні відносини.
У ст.2 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) земельні відносини визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у науці земельного права. Вказується, що, виходячи із реального змісту земельно-правового регулювання, земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель3, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо. Загалом, положенням ст.2, позбавленим регулятивного значення, взагалі не місце в законі.
На наш погляд, узагальнюючи існуючі в доктрині земельного права визначення земельних відносин4, їх можна визначити як відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.
У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке розуміння предмету земельного права (або «права нерухомості»), як такого, що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові відносини5. Для української правової доктрини такий підхід не властивий.
5.Методи земельного права
У доктрині земельного права існують погляди, за якими для земельного права характерна низка специфічних (галузевих) методів правового регулювання. Так, на думку В. В. Носіка, галузевими методами земельного права є «визначення цільового призначення земельної ділянки, зонінг, нормування, погодження, утримання від певних дій, відведення земельної ділянки в натурі, експертна, нормативна грошова оцінка земельних ділянок» та ін.
Такий підхід є вираженням існуючої у теорії права тенденції, за якою для виділення галузі права обов´язкова наявність свого специфічного методу (методів) правового регулювання. Проте більш прийнятим є виділяти два основних методи правового регулювання: (1) цивільно-правовий (диспозитивний, автономний, метод координації), у якому переважають дозволи, та (2) адміністративно-правовий (гетерономний, авторитарний, імперативний, метод субординації), де перевага надається приписам та заборонам. Приєднуємося до висловленої у спеціальній літературі думки, за якою немає жодної галузі права, де б не поєднувалися ці два методи.
Відповідно, для земельного права характерне своєрідне поєднання традиційних методів правового регулювання - адміністративно-правового (імперативного) та цивільно-правового (диспозитивного), виділення окремого «земельно-правового методу» є недоцільним.
Приєднуючись до такого підходу, вважаємо, що визначальною для визнання земельного права окремою галуззю права є наявність специфічного кола однорідних земельних суспільних відносин (предмету правового регулювання), що на спільних засадах врегульовані системою правових норм.