Тема7 аналіз виробничих ресурсів іорганващйно-технічного рівня підприємства

1. Аналіз використання трудових ресурсів.

2. Аналіз стану і використання основних фондів підприємства.

3. Аналіз забезпеченості й використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

1. Аналіз використання трудових ресурсів.

1.1. Аналіз стану і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працівників у цілому і за окремих категоріях порівнюють з плановими даними та даними за попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Після цього слід докладно проаналізувати забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу треба приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас ~ збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оцінювати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня впровадження додаткових відпусток, сприймати з відповідним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.

Із питанням забезпечення робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. При цьому вивчають загальні показники прийняття та звільнення робітників і службовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плинності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, а також самовільне залишення роботи без повалених причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін). За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативні наслідки на основні показники підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи, спрямовані на закріплення кадрів.

Треба звернути увагу і на зворотне явище - недостатній оборот робочої

сили, коли з будь-яких причин уповільнюється природне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить красномовно свідчить показник зростання частки працюючих похилого віку на підприємстві, або висока частка осіб пенсійного віку. Особливо часто це зустрічається у підроз­ділах службовців і у складі вищих керівників підприємств і держави. Для боротьби з цим негативним явищем використовують дуже прості й надійні заходи. Наприклад, прийняття на роботу тільки молодих чи відносно молодих працівників, примусове звільнення з посади осіб, які досягли пенсійного віку тощо. Справа тільки в тому, щоб не робити постійних винятків з цих правил.

Слід також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому на підприємстві можуть приховувати серйозні недоліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.

1.2. Аналіз використання робочого часу.

Кількісною характери етикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Як свідчить статистика, загальна величина робочого часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. Зараз законодавче встановлено п'ятиденний робочий тиждень (40 робочих годин).

Використання робочого часу робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів, як:

- кількість вихідних і святкових днів;

- кількість днів чергової відпустки;

- інші види відпусток, передбачених законодавством;

- кількість днів непрацездатності;

- неявка на роботу з дозволу адміністрації;

- прогули; -інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори:

- величина нормативного робочого тижня;

- час простою упродовж дня, зафіксований в обліку;

- час понадурочної роботи (збільшує величину показника);

- час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх із аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. При цьому слід звернути особливу увагу на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

- неявка на роботу з дозволу адміністрації;

- прогули й цілодобові простої;

- внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку;

- облікований брак продукції.

Проте необліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутність на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов'язані також із непродуктивною робо­тою, тобто:

- випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

- випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво);

- списанням на збитки загублених або вкрадених деталей;

- несанкціонованим виробництвом іншої "лівої" продукції.

Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями.

Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спрямовані на укорочення втрат робочого часу і пов'язані з ним непродуктивні виплати заробітної плата. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

1.3. Аналіз продуктивності праці.

Показники продуктивності прані характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці с одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальній характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника Останній по­казник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завертають аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

1.4. Аналіз впливу трудових факторів на обсяг товарної продукції. На підставі даних табл. 7.1 зробимо розрахунок впливу факторів на відхилення фактичної продуктивності праці від планової:

Таблиця 7.1.

Дані для аналізу трудових факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення	Відсоток виконання плану
1. Товарна продукція, тис. грн.	1320	323	+ 3	100,20
2. Кількість працівників	178	171	-7	96,07
3. 3 них робітників	150	140	-10	93,33
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками: а) людино-днів б) людино-годин	33000 264000	29400 220500	-3600 -43 500	89,09 83,52
Розрахункові показники
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (рядок 4а: рядок 3)	220	210	-10	95,45
6. Тривалість робочого дня (рядок 46 : рядок 4а), годин	8,0 1760	7,5 1575	-0,5 -185	93,75 89,49
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (рядок 46 : рядок 3)
8. Середньорічний виробіток, грн.: а) одного працівника (рядок 1: рядок 2) б) одного робітника (рядок І: рядок 3)	7415,7 8800	7736,8 9450	+ 321,1 + 650	104.33 107,39
9. Середньоденний виробіток одного робітника (рядок 1 : рядок 4а), грн.	40	45	+ 5	112,5
10. Середньогодинний виробіток одного робітника (рядок 1 : рядок 46), грн.	5	6	+ 1	120,0
11. Частка робітників у складі промислово-виробничого персоналу (рядок 3: рядок 2 х 100), %	84,27	81,87	-2,4	X

1) зміна частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу:

(-2,4) • 8800 : 100 = -211,2 грн.

2) зміна середньорічного виробітку одного робітника:

650*81,87: 100 - +532,2 грн.

Разом: +321 грн.

У тому числі на останній фактор у свою чергу вплинули такі фактори:

а) зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником:

(-10)-8-5= -400грн.;

б) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5)-210-5 =-525 грн.;

в) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

(+!)• 210 -7,5- +1575 грн.

Разом: 650грн,

Резервами зростання середньорічного виробітку одного робітника є подолання негативного впливу перших двох факторів - 925 грн., або 10,5 %, до планового показника.

Після цього виконаємо розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції внаслідок використання тільки категорії робітників:

1) зміна кількості робітників:

(-10) * 220 * 8 • 5 - -88 000 грн.;

2) зміна відпрацьованих одним робітником днів за рік (явки):

(-10) * 140 • 8 - 5 - -56 000 грн.;

3) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5) • 140 - 210 - 5 - -73 500 гра;

4) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

(+1) • 140 * 210 • 7,5 - +220 500 грн.

Разом: +3 000 грн.

Цей розрахунок свідчить про те, що три фактори є негативними і тільки один, останній, діяв позитивно. Він був найбільш впливовим і перекрив негативний вплив перших трьох факторів, котрі формально можна розглядати як резерви виробництва. Однак зменшення чисельності робітників при забезпеченні необхідних обсягів виробництва завжди розглядають як позитивне явище. Тому резерви виробництва, виходячи з наведеного розрахунку, становлять лише 129,5 тис. грн. (56 + 73,5).

Завершуючи аналіз трудових ресурсів, можна в цілому дати позитивну оцінку їх використанню, проте при цьому слід обов'язково звернути увагу на істотні недоліки в їх використанні і наявність резервів.

2. Аналіз стану і використання основних фондів підприємства.

2.1. Аналіз складу, структури й технічного стану основних фондів.

Аналізуючи основні фонди насамперед треба визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій кращі, можуть показати і зво­ротні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин - нагальна мета кожного підприємства

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу⁷ на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку * земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих Потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

2.2. Аналіз використання виробничих потужностей.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

- якості й складу сировини;

- трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

- інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

- асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

- кількості та якості ремонтів устаткування;

- рівня організації праці й управління;

- інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5-0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того» резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей - особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

- неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

- конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

- некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

- недостача кваліфікованої робочої сили;

- недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

- відсутність належного обсягу попиту на ринку;

- інші неузгодження й помилки в організації та управлінні. Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюзі. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш "вузького" місця на виробництві. Виявлення та усунення таких місць - важливе завдання аналізу.

Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей і господарства країни. Розшивка "вузьких" місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

23. Аналіз використання основних фондів.

Усі показники використання основних фондів звичайно поділяються на ті групи показників:

- екстенсивного використання;

- інтенсивного використання.

Показники екстенсивного використання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники інтенсивного використання пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з плановим, вивчати його в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявністю інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають..

Після цього слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в їх використанні можуть бути пов'язані з:

і) наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) змінами асортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або інших видах устаткування;

3) рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням; Розрахуємо вплив факторів на обсяг товарної продукції за даними,

наведеними в табл. 7.2.

Таблиця 7.2.

Дані для аналізу використання основних фондів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення
1. Обсяг товарної продукції, тис. гри.	1320	1323	+ 3
2. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	660	696,3	+ 36,3
3, Виробничі площі, м2	13200	12600	-600
4. Кількість верстатів, шт.	75	80	+ 5
5. Кількість годин, відпрацьованих усіма верстатами за рік, годин	150000	132300	-17700
6. 3 них у першу зміну І 100000		94500	-5500
Розрахункові показники
1. Фондовіддача (рядок 1: рядок 2)	2,0	1,9	-0,1
8. Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом за рік (рядок 5 ; рядок 4), годин	2000	1653,75	-346,25
9. Випуск продукції на одиницю площі, грн/м2 (рядок ї : рядок)	100	105	+ 5
10. Середньорічний виробіток одного верстата, грн. (рядок 1 : рядок 4)	17600	16 537,5	-1062,5
11. Середній виробіток за 1 верстато-годин, грн, (рядок 1 : рядок 5)	8,8	10,0	+ 1,2
12. Коефіцієнт змінності (рядок 5 ; рядок 6)	1,5	1,4	-0,1

3. Аналіз забезпеченості й використання матеріальних ресурсів на підприємстві

3.1. Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний підрозділ - відділ матеріально-технічного постачання, складські й транспортні служби. Значну увагу приділяють цьому плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними й допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, палив м та електроенергією тощо. Слід з'ясувати причини і визначите винних осіб, якщо у будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Однією з причин може бути недбале складання плану постачання., внаслідок чого мають місце пропуски потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовлення постачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обсягах потреби і термінах постачання. За допомогою аналізу слід з'ясувати, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання і дотримання передбачених угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Це дає змогу уникнути багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Мета аналізу — показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які закот вживались у разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Певним показником у цій справі можуть бути суми штрафних санкцій, які подало підприємство своїм постачальникам для покриття збитків внаслідок порушень постачання. Доречно вивчити і "коефіцієнт корисної дії" цих санкцій, якість юридичного обґрунтування і супроводження. Взагалі юридичний бік процесу постачання, юридична підтримання договірних стосунків - дуже важлива справа, яка потребує окремої оцінки при аналізі

3.2. Аналіз складських запасів матеріальних ресурсів.

Певна неритмічність, а також недопостачання можуть бути повністю або частково нейтралізовані за допомогою складських запасів матеріалів та інших ресурсів. Отже, такі запаси виконують функцію амортизатора в постачанні.

При аналізі дається оцінка загальної величини складських запасів, динаміки їх залишків, комплектності, наявності непотрібних і зіпсованих матеріалів та сировини. Як критерій при аналізі використовують нормативи, що розраховуються за групами і окремими видами матеріалів або сировини. Нормативи мають не тільки грошове, а й натуральне (дні запасу) вираження.

Незаповнення нормативів може спричинити неритмічності виробництва, навіть його тимчасові зупинки. Зайві запаси, або понаднормативні залишки, також небажані, оскільки потребують додаткових приміщень і фінансових ресурсів.

Основними причинами відхилень від нормативів с:

- зміна суми вступних складських запасів для виробництва;

- відхилення, пов'язані з надходженням ресурсів на підприємство;

- зміна обсягів випуску продукції;

- зміна норм витрат ресурсів на виробництво окремих видів продукції;

- асортиментно-структурні зрушення у виробництві;

- недоліки в плануванні, обліку і зберіганні сировини й матеріалів;

- прорахунки в обчисленні нормативів.

Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

3.3. Аналіз використання матеріальних ресурсів.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості або зворотного до нього показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати в цілому для всієї товарної продукції, а також для окремих виробів, Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та в порівнянні з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат. І нарешті, концентрують увагу на пошуків причин зміни них показників і можливих резервів економії. В процесі аналізу використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших ресурсів є безперечно головним питанням цієї теми. Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід урахувати, що основними причинами, які зумовлюють поступове їх зниження, є:

а) конструктивне поліпшення" виробів, у тому числі спрощення;

б) вдосконалення технології виробництва;

в) повторне використання відходів виробництва;

г) коригування рецептур;

д) зменшення частки кінцевого браку продукції;

с) зміна якості матеріалів (сировини), що споживається, а також

продукції, що виробляється;

є) інші.

Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість норм, своєчасність їх перегляду. Сучасне нормативне господарство - важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування дає змогу

запобігти зайвим затратам ресурсів і тим самим істотно поліпшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Проте у переважній більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Вони або зумов­лені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані потребою здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньо обґрунтовані, внаслідок чого найчастіше шкодять виробництву - погіршують якість виробів, а отже, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів слід у цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів, зокрема організації й управління на підприємстві.

Аналіз може виявиш випадки, коли деякі допоміжні матеріали зовсім не використовують у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути недостача них матеріалів або суттєвий брак часу під час виробництва.

Якщо всі перелічені вище заходи не дають змоги виробити необхідну кількість продукції через недостачу основних матеріалів, підприємство переходить на випуск тих виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і їх слід відносити до категорії вимушених.

Проте на підприємствах іноді трапляються такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсім іншими причинами, однак маскуються під недостачу матеріалів і незадовільне постачання. Це потребує від аналітиків особливої пильності та об'єктивності. Слід також додати, що останні порушення у випуску продукції штучно ускладнюють роботу відділу матері­ально-технічного постачання. За вимогою адміністрації робітники відділу, залишивши на деякий час планову роботу, починають «вишукувати» додаткові незамовлені матеріали, а в цей час основний процес постачання здійснюється без належного контролю,

У табл. 7.3 наведено всі показники для обчислення впливу факторів з боку постачання та використання матеріалів.

Таблиця 7.3.

Дані для аналізу використання матеріальних ресурсів

Показник	За планом	За звітом	Відхилення
1. Обсяг виробництва продукції, шт.	2000	2400	+400
2. Зшиток металу на початок року, т	100	160	+25
3. Надійшло металу за рік, т	940	980	+40
4. Використано металу - всього, т У тому числі: на виробництво основної продукції на інші вироби	1000 1000	1080 960 120	4-80 -40 + 120
5. Залишок металу на кінець року, т	40	60	+20
6. Норма витрат на одиницю продукції, т	0,5	0,4	-од
7. Вихід продукції з 1 т металу, шт.	2	2,5	+0,5

Спрощений розрахунок передбачає визначення впливу тільки двох факторів, таких як:

1) зміна кількості використаного металу на виробництво основної продукції:

(-40 т) 2 = -80 шт.;

2) зміна матеріаловіддачі: +0,5-960т = +480шт. Разом +400 шт.

Перший фактор має комплексний характер і узагальнює дію "наступних чотирьох факторів:

а) вплив понаднормативного залишку металу на початок року: +60т'2 = +ї20шт.;

б) вплив зміни надходження металу за рік у порівнянні з планом: +40 т - 2 = +80 шт.;

в) вплив зміни залишку металу на кінець року (зворотний вплив): -(20т)-2--40 шт.;

г) вплив непланового використання металу на інші потреби (зворотний вплив):

-(120 т) -2 = -240 шт. Разом -80 шт.

Ці розрахунки можна виконати з використанням показника норми витрат на одиницю продукції так: 1) (-40): 0,5 = -80 шт.; -(-ОД) • 2400 2)0,5=+480 шт. У тому числі у складі першого фактора:

а) 60: 0,5-+120 шт.;

б) 40: 0,5 =+80 шт.;

в) 420): 0,5 =-40 шт.;

г) -(120): 0,5 =-240шт.

Разом Всього

- 80 шт. 400 шт.

Відповідно до виконаних розрахунків резерви виробництва становлять 280 шт. (240 + 40), або 14 % плану виробництва (280 : 2000-100).

Виконаємо ще один розрахунок впливу факторів з використанням вартісних показників на прикладі розглянутого підприємства (табл. 7.4). Вплив факторів з використанням матеріаловіддачі буде мати такий вигляд:

1) зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції: +25 тис. грн * 3,52 *= 88 тис. грн;

2) зміна матеріаловіддачі порівняно з планом: (-0,2125) * 400 тис. грн= -85 тис грн.

Разом +3 тис. грн.

Таблиця 7.4,

Загальні показники використання матеріалів

Показник	За планом	За звітом	Відхилення
1. Товарна продукція, тис. грн	1320	Ї323	+3
2, Витрати основних матеріалів та покупних виробів, тис. грн	375	400	+25
3. Матеріаловіддача (рядок 1 :: рядок 2), гри а грн	3,52	3,3075	-0,2125
4. Матеріаломісткість продукції (рядок 2 : рядок 1), грн и І [Іп	0.2Н/11	0,3023	+0,0182

Другий варіант розрахунків з матеріаломісткості продукції:

1) зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції:

25 тис, грн: 0,284 = 88, р тис. грн;

2) зміна матеріаломісткості продукції порівняно з планом (зворотний вплив):

-(+0,0182) • 1323 тис. грн : 0,2841 = -85 тис. грн.

Разом = 3 тис. грн.

Щодо резервів виробництва продукції, то вони складають 85 тис. грн за

Умови підвищення ефективності використання матеріалів до рівня передбаченого планом. Другим резервом є використання понадпланових залишків виробничих запасів на кінець року (фактично сума 245 тис.грн за даними табл. 10.4 (див. с. 119), а за планом 195 тис. грн; для додаткового випуску продукції: (245-195)-3,52=176 тис.грн.

Таким чином, загальна сума резервів випуску продукції при повному використанні матеріальних ресурсів - 261 тис грн. (85 + 176).

І. З використанням виробничих площ:

1) зміна виробничих площ:

(- 600) • 100 - - 60,0 тис, грн.

2) зміна випуску продукції в розрахунку на одиницю площі:

5-12 600 = 63,0 тис. гра Разом: + 3 тис. грн.

III. З використанням кількості верстатів:

1) зміна кількості верстатів:

5- 17,6 = 88 тис. грн.

2) зміна середньовічного виробітку одного верстата:

(- 1062,5) * 80 - - 85 тис. грн. Разом: + 3 тис. грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу:

1) зміна кількості відпрасованих годин:

(- 17700) • 8,8 = - 155,76 тис. грн.

2) зміна виробітку за 1 верстато-годину:

1,2 * І32 300 = 158,76 тис. грн. Разом: 3 тис. грн.

Те саме, але з трьома факторами можна подати так:

1) зміна кількості верстатів:

5 • 2000 - 8,8 - 88 000 грн.

2) зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік:

(- 346,25) * 80 • 8,8 = - 243 760 грн.;

3) зміна середнього виробітку за 1 верстато-годину:

1,2 • 1653,75 - 80 = 158 760 грн. Разом: + 3000 грн. Зведення резервів, тис, грн.

1. Підвищення фондовіддачі до планового рівня 69,63

2. Доведення виробничих площ до планового рідня 60,00

3. Підвищення середньорічного виробітку одного верстата до планового 85,00

4. Більш повне використання часу роботи верстатів 155,76

5. Доведення часу роботи кожного верстата до запланованого рівня 243,76

Всього: 243,76

Примітка. Оскільки всі резерви, крім другого, дублюють один одного, то слід брати тільки найбільший. Зменшення обсягу продукції за рахунок площ (екстенсивний фактор) не може бути резервом у разі виконання плану виробництва.