1. Науково-технічний прогрес як фактор розвитку журналістики

Журналіст створив твір, якісний рівень якого оцінює редактор, редколегія, читачі, слухачі, глядачі. Але свій шлях до них рукопис (підсумок напруженої роботи) розпочинає за допомогою техніки, за встановленими технологічними ланцюжками в кожному виді ЗМІ. Візьмемо для прикладу друковані ЗМІ. З галузевого відділу редакції газети журналістський матеріал надходить до секретаріату. У цьому структурному підрозділі текст читають і редагують, створюють макети газетних полос, розробляють дизайн видання, контролюють верстку сторінок, їх коректуру тощо.

Теле- і радіопередачі – більшою мірою продукт колективної творчості. Адже вони готуються спільними зусиллями сценаристів, режисерів, операторів, звукорежисерів та звукооператорів, художників, музичних оформителів тощо.

Про науково-технічний потенціал тієї чи іншої країни можна судити, зокрема, і за тим, наскільки ефективно працює устаткування, покликане обслуговувати журналістику. Йдеться, зокрема, про розвинуті видавниці комплекси, друкарні, сучасні телецентри і радіостанції. Кожне велике відкриття чи винахід, скажімо, той же лінотип чи фотонабір, лазер комп'ютер, якісно змінювали техніку і технологію ЗМІ. Особливо ці прогресивні тенденції посилилися в XXI столітті, котре відкриває нові небачені перспективи подальшого розвитку мас-медіа.

Давайте пригадаємо деякі етапні віхи в розвитку техніки і технології ЗМІ.

З чого розпочинався технічний прогрес в газетній справі? Насамперед, із винаходу німця Йоганна Гутенберга, який створив друковану форму з рухомих літер, які після друку можна було розбирати і використовувати при новому наборі. Як відомо, до нього книги друкувалися з цілих дерев'яних або металевих дощок, на яких вирізалися літери. Надалі обладнання для набору і тиражування видань постійно модернізувалося.

Науково-технічний прогрес завжди корінним чином впливав на розвиток виробництва газет. Так, застосування з 1814 р. парового преса дозволило збільшити в чотири рази кількість випущених за годину примірників. У 1884 р. О. Мергенталер винайшов лінотип, в якому були з'єднані набір, виключка (зміна прогалин) рядків, їх виплавка і розбір матриць. У 1897 р. Т.-Ленстон сконструював монотип – набірну рядконаливну машину, керовану від перфострічки (через 80 років на принципі перфострічки були створені знамениті верстати з ЧПУ - числовим програмним управлінням).

У 1906 р. професор Артур Корн вперше передав з допомогою фототелеграфу фотографію німецького кронпринца, що призвело згодом до створення факсів – факсимільних апаратів. Цей винахід дозволив передавати газетні сторінки для друку за тисячі кілометрів від редакції.

Ще в 1922 р. в одній з англійських фірм розроблена фотонабірна машина, але патент на цей винахід купила найбільша на той час лінотипна корпорація «Лайнотайп» і заховала його… під сукно, щоб позбутися грізного конкурента своєї продукції. Між тим сучасна фотонабірна техніка надалі розпочала активно впроваджуватися: в 1950-ті роки з'явилася механічна технологія, на початку 1960-х - оптико-механічна, а в кінці того ж десятиліття – електронна технологія. Так, вже на початку 1970-х рр. дві третини поліграфічних підприємств США використали фотонабір. В ті ж часи прийшла черга лазерної технології в фотонаборі.

Упродовж останніх десятків років кожний великий технічний винахід в галузі обробки інформації призводило до змін у технологіях виробництва масової інформації. З'являлися принципово нові ЗМІ (Інтернет-видання), стрімко оновлювалася технічна база традиційних ЗМІ. Конкуренція між журналістами, які працювали на ринку масової інформації, сприяла прискореному впровадженню технічних інновацій.

З кінця XX – початку ХХІ століть технологія дизайну носіїв масової інформації (газет, журналів, радіопрограм, телепередач, веб-сайтів) зазнала істотні зміни, що дозволило підвищити якість технічного виконання продукції ЗМІ, збільшити швидкість виробництва, знизити вартість одиниці продукції. Перехід мас-медіа на цифрові технології відкрив перед журналістикою нові можливості.

Розвиток механізму зворотного зв'язку, тобто наявність формальної можливості впливу або висловлення своєї думки з боку слухачів, глядачів і читачів, надає мас-медіа характер двонаправленої комунікації. У зв'язку з цим ЗМІ все частіше починають іменуватися як «засоби масової комунікації».

Сучасну журналістику поділяють на газетно-журнальну (друковану) і електронну (телевізійна і радіожурналістика, інтернет-журналістика, MS-журналістика). До електронних ЗМІ також відносяться інтернет-версії друкованих ЗМІ. Робота в газетно-журнальному або електронному ЗМІ вимагає різних знань і навичок. Років 100 тому головним знаряддям журналіста було перо, олівець і друкарська машинка. Журналістика була тільки газетно-журнальною. З плином часу вона включила в перелік своїх засобів радіо, а згодом – телебачення. З'явилися і бурхливо розвиваються інтернет-видання, які зараз або доповнюють вже існуючі друковані видання, радіо і телевізійні канали, або складають їм конкуренцію.

Упродовж 100 років до переліку технічних засобів журналістської діяльності додалися і звукозаписна апаратура, і відеокамери, і комп'ютери, і мобільні телефони, які дозволяють працювати не тільки з друкованим текстом, але і зі звуком та зображенням. Технічний прогрес сприяв появі нових технологій виробництва масової інформації.

У залежності від використовуваних технологій журналістику підрозділяють на наступні види:

• газетно-журнальна журналістика;

• фотожурналістика;

• радіожурналістика;

- тележурналістика;

• інтернет-журналістика;

• MS-журналістика.

Можливі змішання цих видів. Наприклад, традиційні радіо- і телеканали починають додатково мовити через Інтернет, а статті, написані для веб-сайтів, передруковуються в паперових газетах і журналах.

Завдяки прогресу в техніці і технології мас-медіа позиції журналістики в соціальних системах значно посилилися. При цьому сам вплив ЗМІ на соціальні процеси оцінюється неоднозначно. Наприклад, нестримний «тиск» сучасних ЗМІ (особливо радіо і телебачення) на самобутні етнічні культури, що забезпечували життєздатність етносів протягом століть, окремі дослідники порівнюють з дією нервово-паралітичного газу.

Зросла сила формуючого впливу електронних ЗМІ на людину і суспільство загалом дозволила канадському дослідникові Маршалу Маклюену заявити: «Форма суспільства завжди визначалася швидше природою засобів людської комунікації, ніж її змістом». Його слова «Засіб передачі повідомлення сам вже є повідомленням» вказують на виникнення відмінностей у сприйнятті масової інформації її споживачами, під впливом використовуваних засобів передачі.