2. Відношення с.-г. Культур до реакції грунту і вапнування

Реакція грунтового розчину має великий вплив на життя рос­лин, ґрунтових мікроорганізмів, швидкість та напрямок хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються в грунті. Вона зумовлена наявністю в грунтовому розчині катіонів водню Н⁺ та алюмінію А1³⁺ і залежить від співвідношення їх з аніонами гідроксильної групи ОН^-. Якщо концентрація катіонів Н⁺ та А1³⁺ переважає над концентрацією аніонів, грунт має кислу реакцію.

Кислотність грунту виникає під час підзолистого типу ґрун­тоутворення, коли ГВК насичується іонами Н⁺ та А1³⁺, а грунтові колоїди набувають явно виражених кислих властивостей. Підкис­лення грунту також відбувається в результаті тривалого застосу­вання фізіологічно кислих мінеральних добрив та в процесі жив­лення рослин, коли засвоєння елементів зумовлено виділенням у ґрунтовий розчин еквівалентної кількості іонів Н⁺.

Сільськогосподарські рослини по-різному реагують на реакцію грунтового розчину. Висока концентрація іонів Н⁺ та А1³⁺:

- нега­тивно впливає на загальний ріст і розгалуження кореневих сис­тем рослин, фізико-хімічний склад цитоплазми клітин коренів, зни­жує нормальну її проникність;

- затримує процес надходження по­живних речовин;

- порушуються вуглеводний і білковий обміни;

- у рослинах зни­жується вміст хлорофілу;

- уповільнюються процес синтезу й актив­ність ферментів, внаслідок чого порушується процес запилення і розвитку генеративних органів;

- погіршуються умови наливання зерна та формування репродуктивних органів;

- знижується вро­жайність і якість продукції сільськогосподарських культур.

- негативно впливає на фізичні та фізико-хімічні властивості грунту; - колоїдна частина кислих грунтів бідна на основи і насамперед на кальцій та магній. Тому в таких Грунтах зменшується ємність вбирання, знижується буфернїсть, погіршується структура, пригнічується життєдіяльність корисних мікроорганізмів і зменшується нагромадження доступних форм по­живних речовин, майже повністю припиняється мінералізація ор­ганічних речовин;

- водночас в грунті поси­лено розвиваються паразити і збудники різних хвороб культурних рослин. Посилено розвиваються такі форми грибів, як пеніциліум, фузаріум, триходерма, що виділяють отруйні речовини і створю­ють несприятливі умови для життя культурних рослин;

- знижується або зовсім припиняється фіксація азоту, внас­лідок чого погіршуються умови азотного живлення рослин. Рухо­мі форми фосфору зв'язуються з півтораоксидами заліза та окси­дами алюмінію, утворюючи малорозчинні і малодоступні для рос­лин сполуки фосфатів. Мінералізація органічних сполук фосфору також затримується, і це призводить до погіршення умов живлен­ня рослин фосфором.

Американські вчені Н. А. Петтінгер і Е. Труог встановили най­більш сприятливе значення рН для засвоєння рослинами основних елементів живлення з грунту: азоту — 6-8; фосфору—6,25; ка­лію і сірки — 6-8,5; кальцію і магнію — 4,5-6, бору, міді і цин­ку— 5-7, молібдену— 7-8,5.

За відношенням до реакції середовища грунту і чутливістю до вапнування, як було встановлено українськими вченими П. А. Власюком і П. О. Дмитренко, сільськогосподарські культури поділяються на п'ять груп.

Перша група культур—це найчутливіші до кислотності грун­ту і до вапнування культури, що вимагають нейтральної або слабколужної реакції грунтового розчину (люцерна, буркун, цукрові, кормові і столові буряки, бавовник, коноплі, капуста, часник, са­лат, шпинат, селера, гірчиця, яблуня, вишня, слива, чорна смо­родина).

Друга група культур — це культури, що потребують слабкокислої і близької до нейтральної реакції грунтового розчину. Во­ни досить добре реагують на вапнування грунту (озима та яра пшениця, кукурудза, ячмінь, горох, квасоля, кормові боби, вика, кормова капуста, конюшина, лисохвіст, огірки, цибуля-ріпка, цвітна капуста, груша, аґрус).

Третя група культур - культури, що переносять помірну кислотність грунту і позитивно реагують на високі норми внесення вапна, можуть задовільно рости при рН = 4,5-7,5, але найкраще вони ростуть в умовах слабкокислої реакції грунту (жито, овес, просо, гречка, тимофіївка, редиска, морква, суниці).

Четверта група культур - це культури, які легко переносять помірну кислотність грунту. Для них шкідливі високі норми вне­сення вапна і лише на досить кислих грунтах потребують вапну­вання невисокими нормами (картопля, льон, соняшник, тютюн, помідори, малина).

П’ята група культур - це культури, які малочутливі до підвище­ної кислотності грунту, майже не потребують його вапнування (синій і жовтий люпин, чайні кущі, рис).

Для кожної сільськогосподарської культури встановлено опти­мальний інтервал рН (табл. 1), значення якого залежать від грунтово-кліматичних умов, типу грунтів, їх гранулометричного скла­ду, стану окультуреності.