1.2. Структура теоретичного дослідження з географії

Теоретичне рівень дослідження, на відміну від емпіричного, відображає суть об’єктивної дійсності, яка вивчається за допомогою розроблення логічних конструкцій. Якщо емпіричне дослідження безпосередньо спрямоване на реальні об'єкти, дані спостережень та експериментів, то теоретичне вивчає дійсність опосередкова­но. Географія, як і будь-яка інша наука завжди потребує спостереження явищ дійсності та ек­спериментального її дослідження.

Теоретичний рівень географічного дослідження починається після побудови логічних конструкцій, які в науковому дослідженні ві­діграють роль ідеалізованих об'єктів. Теоретична модель лише опосередковано зумовлена емпіризмом, але її виникнення неможливе без розвитку емпі­ричної науки.

Отже, теоретична модель об’єкту дослідження проявляється у формалізованій (знаково-символічній) формі і не виступає реальним предметом. За допомогою логічних методів дослідження та розумового експерименту встановлюються загальні, істотні та необхідні зв’язки між елементами об’єкту дослідження, які відображаються за допомогою теоретичних законів та закономірностей, що є основою теорії даного галузі знань. Формування даних теоретичних моделей дає змогу розробити теоретичну систему дослідження. Хоча на теоретичному рівні науки і відсутня пряма взаємозалежність між змістом наукового знання та дослідними даними, проте на даному рівні активніше розвивається понятійно-термінологічний апарати даної предметної галузі знань (географії), що визначає більш активну та спрямовуючу особливість теоретичних досліджень на противагу емпіричним.

На початковому етапі розвитку науки можливе одержання теоретичних знань без використання емпіричних відомостей про довкілля, тобто шляхом уявного експерименту. Але подальший розвиток теорії вимагає постійне використання дослідних даних одержаних емпіричним шляхом, що дасть можливість конкретизувати та визначити шляхи практичного застосування теоретичних розробок.

Таким чином, теоретичне та емпіричне знання є однаково необхідними та пов’язаними між собою напрямами в науковому дослідженні. Подальший розвиток науки в значній мірі залежить від протиріччя між даними науковими напрямами, оскільки емпіричне дослідження стосується природи самих понять.

Все сформульоване у даному підрозділі підтверджує правильність існування п’яти основних етапів теоретичного дослідження сформульованих відповідно до загальної принципової схему теоретичного дослідження з суспільної географії, запропонованої Пістуном М. Д. [7, с. 13], яку можна використати і для інших географічних дисциплін та яка включає:

• вибір і обґрунтування абстрактного об'єкта суспільно-геогра­фічного вивчення;

• вивчення особливостей суспільно-географічних відношень (зв'язків) і процесів;

• визначення нових понять, їх термінів і категорій;

• обґрунтування концепцій (гіпотетичних чи достовірних), а потім відповідних законів і закономірностей;

• розробку конструктивних аспектів дослідження (прогнозу, планування, конструювання).

Саме таке розуміння теоретичного рівня географічного дослідження дозволить успішно розвинути всі основні напрями наукової діяльності – від пізнавальний до конструктивного.