5. Види відносних величин і способи їх обчислення

За своєю суттю і пізнавальним значенням відносні величини поділяють­ся на такі види: відносні величини виконання договірних зобов'язань, дина­міки, структури, координації, порівняння у просторі, інтенсивності.

Щодо відносної величини виконання плану, то вона в зв'язку з перехо­дом економіки України на ринкові умови розраховуватися не буде. Замість неї розраховується відносна величина виконання договірних зобов'язань - показник, що визначається шляхом ділення обсягу фактично виконаних зобов'язань (наприклад, обсяг фактично поставленої продукції) на обсяг зобов'язань, передбачених договором (обсяг поставки продукції згідно догово­ру). Розрахований таким способом показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Відносними величинами динаміки називаються показники, які ви­ражають ступінь зміни явищ в часі Вони характеризують напрям і швид­кість зміни явищ в часі, темпи їх розвитку.

Відносні величини динаміки мають велике значення та широке застосу­вання у статистиці і соціально-економічних дослідженнях. Це зумовлено тим, що вивчення розвитку явищ в часі, зокрема, розвитку народного госпо­дарства держави - важливе теоретичне і практичне завдання.

Відносну величину динаміки визначають відношенням рівня (значен­ня) показника за звітний період (рік, квартал, місяць і т.д.) до його рівня за минулий період. Для того, щоб розрахувати відносну величину динамі­ки, необхідно мати дані щонайменше за два періоди або моменти часу.

Для того, щоб охарактеризувати інтенсивність зміни виробництва елект­роенергії атомними електростанціями України за період 1985-1995 pp., мож­на відносну величину динаміки обчислювати двояко. Зокрема, можна вироб­ництво електроенергії у кожному наступному році, починаючи з 1992 року, співвідносити з виробництвом електроенергії у кожному попередньому році. Але ж можна виробництво кожного року зіставляти з виробництвом одного будь-якого року, взятого за базу порівняння, наприклад, з виробництвом у 1985р. Отже при обчисленні відносних величин динаміки постає питання про вибір бази(основи) порівняння. Залежно від характеру бази порівняння розрізняють два види відносних величин динаміки: відносні величини дина­міки з змінною базою порівняння (ланцюгові) і відносні величини динаміки з постійною базою порівняння (базисні).

Якщо відносні величини динаміки з змінною базою порівняння характе­ризують швидкість зміни величини показника від одного періоду до іншого, то базисні відносні величини характеризують поступове віддалення цього ж показника від періоду, який взято за базу порівняння.

Питання про вибір бази порівняння для базисних відносних величин, має істотне значення. За базу порівняння слід брати дані за роки, які мають особ­ливо важливе значення для розвитку досліджуваного процесу.

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваної су­купності, їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елементу до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як від­ношення частини до цілого. Як правило, відносні величини структури вира­жаються у відсотках (база порівняння приймається за 100). Показники струк­тури можуть бути виражені і в коефіцієнтній формі (база порівняння при­ймається за одиницю).

Зіставляючи структуру одної і тої ж сукупності за різні періоди часу, можна простежити за структурними змінами.

Відносні величини структури широко використовуються в аналізі під­приємницької діяльності. За їх допомогою вивчають структуру випущеної продукції, структуру затрат на її виробництво, склад робітників підприємства за різними ознаками (статі, віку, стажу роботи).

Відносними величинами координації називають співвідношення окремих частин певної сукупності між собою. Вони показують, у скільки ра­зів зрівнювальна частина сукупності є більшою чи меншою від тої частини, яку взято за базу порівняння.

Наприклад, у 1996 році чисельність міського населення України склада­ла 34,8 млн. чоловік, а сільського - 16,5 млн. чоловік. Прийнявши за базу по­рівняння чисельність сільського населення України, розрахуємо відносну величину координації: 34,8 : 16,5 = 2,1. Це означає, що чисельність міського населення України більше, ніж у два рази перевищує чисельність сільського населення.

Відносні величини порівняння у просторі - це співвідношення одно-іменних величин різних об'єктів. Так, наприклад, можна зіставляти чисель­ність населення, розміри територій, величину посівних площ, обсяг промис­лової продукції між окремими країнами, областями, районами.

Методику обчислення відносної величини порівняння в просторі розг­лянемо на такому прикладі. Станом на 1 січня 1996 року чисельність насе­лення Києва складала 2630 тис., а Харкова- 1555 тисяч чоловік. Розрахуємо відносну величину порівняння у просторі, взявши за базу порівняння чисе­льність населення міста Харкова: 2630:1555=1,69. Отже, чисельність насе­лення міста Києва в 1,69 раза більша від чисельності населення міста Харко­ва.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища у певному середовищі. За їх допомогою вимірюють інтенсивність його поширення, ступінь насиче­ності певного середовища даним явищем.

Відносні величини інтенсивності завжди є відношенням двох різноіменних величин. За чисельник цього відношення береться величина явища (показник), ступінь поширення якого вивчається, а у знаменнику - величина того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. Відносна величина інтенсивності показує, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносних величин відносні величини інтенсивності завжди є величинами іменованими.

Прикладом відносних величин інтенсивності може послужити показник, який характеризує кількість лікарів всіх спеціальностей в розрахунку на 10000 чоловік населення. Його розраховують шляхом ділення кількості ліка­рів всіх спеціальностей на загальну чисельність населення держави. Наприк­лад, кількість лікарів всіх спеціальностей в Україні станом на 1 січня 1996 року складала 230 тисяч чоловік. Загальна чисельність населення України на цю ж дату становила 51300 тис. чоловік. Отже, на кожних 10000 чоловік в Україні припадає 45,0 лікарів (230000-10000 : 51300000).

Ефективність використання статистичних показників у значній мірі за­лежить від дотримання ряду вимог і перш за все - врахування специфіки і умов розвитку суспільно-економічних явищ і процесів, а також комплексно­го застосування абсолютних і відносних величин в економіко-статистичних дослідженнях. Саме такий підхід забезпечує найбільш повне відображення досліджуваної дійсності.

Важливою умовою правильного використання статистичних показників є вивчення явищ через застосування абсолютних і відносних величин у їх єдності.